У бій зі спицями і ополоником: як українки допомагають бійцям АТО

З початком бойових дій на Донбасі українські майстрині, озброївшись в'язальними спицями, швейними машинами, кухонними комбайнами і сушарками, забезпечують бійців одягом, білизною, домашньою їжею і вітамінами

У бій зі спицями і ополоником: як україн…

depo.ua поспілкувався з авторами і учасницями жіночих волонтерських груп.

«МАДАМ ТРУССО»: бійці соромилися зізнатися, що їм не вистачає нижньої білизни

Місяць тому волонтери-рукодільниці, які раніше в'язали речі для бійців АТО, затіяли проект під робочою назвою «Мадам Труссо» і зайнялися пошиттям сімейних трусів для військових.

«Хлопці спочатку просили у волонтерів обладнання, спорядження, аптечки. Спідня білизна - предмет інтимний, і зізнатися, що у них елементарно не вистачає трусів, непросто, - розповідає волонтер Катерина Ткаченко, яка очолила проект. - Ми дізналися про це від дівчаток, у яких чоловіки в АТО. Стали думати: закуповувати готову білизну або заощадити, використовуючи тканини з домашніх запасів. Вибрали другий варіант, тому що навіть оптова ціна трусів - 22 гривні, і ще питання, з якої тканини їх зробили».

Шиттям Катерина захоплюється давно, завдяки мамі. Три роки тому купила швейну машинку, шила дещо для себе, але зараз займається виключно білизною для бійців АТО.

«Час на шиття викроюю після роботи (Катерина працює секретарем, - ред.). Шити одне й те саме - робота досить монотонна, але під хорошу музику і з усвідомленням того, для чого це робиш - не нудно. Перші 75 пар ми пошили за вихідні з сусідкою: вона поділилася викрійкою, показала білизняний шов», - говорить рукодільниця.

Зараз у волонтерському проекті задіяні вже 20 швачок. На вихідних вони збираються, щоб розкроїти тканину, а потім кожна забирає собі деталі і зшиває вдома на своїй машині. За місяць пошили вже більше 600 пар «сімейок».

Шиють із тканин, які приносять небайдужі люди. У хід йдуть вживані, але ще міцні підковдри і простирадла, відрізи зі старих запасів. У підсумку труси виходять кумедні: рожеві, в квіточку, в клітинку і в індійський огірок. Були навіть вишиті - волонтерам принесли білу тканину, і одна з рукодільниць вирішила прикрасити виріб квіточкою.

Бійцям сподобалося, і якщо раніше, розповідає Катерина, в списках необхідних речей був теплий одяг, продукти, спорядження, зараз обов'язковим пунктом значаться «сімейки» від «Мадам Труссо».

«У зоні АТО часто немає умов, щоб випрати і висушити білизну, тому хлопці, поносивши її, найчастіше спалюють. Але ми сподіваємося, що хоча б якась частина наших виробів повернеться додому разом з бійцями», - посміхається вона.

ВСЕ ПОВ'ЯЗАНО: дівчата відправляють шкарпетки із запискою і знаходять любов

Символ facebook-групи «В'язані речі для бійців АТО» - в'язаний танк. Очолює групу киянка, журналіст Лариса Степанушко.

«Я в'яжу з дитинства - навчила бабуся. У 90-ті, коли були важкі часи і замість грошей розраховувалися за бартером, трохи в'язала на замовлення, потім - собі і дітям. А коли у вересні 2014-го стало зрозуміло, що хлопцям доведеться зимувати на Донбасі, а ті, хто повинен був їх усім необхідним забезпечувати, не готові до цього, вирішила в'язати», - розповідає вона.

Зараз у групі близько 600 в'язальниць з усієї України: одні, як Лариса, можуть зв'язати за вечір шапку, балаклаву або півтора носка, в інших на шапку йде три дні.

Враховуючи, що пряжа дуже подорожчала, працюють в'язальниці з нитками, які їм передають волонтери. Найчастіше це шерсть, напівшерсть, бавовна з «бабусиних запасів». Яскраві нитки йдуть на шкарпетки, в яких сплять бійці, а білі, темно-сірі та чорні - на шапки, балаклави і рукавиці.

Готові вироби дівчата передають волонтерам відповідно до їхіх запитів: час від часу в групі з'являються повідомлення: «дівчатка, терміново потрібно 40 пар шкарпеток», або «дівчатка, хто вміє в'язати, все, відкладаємо шапки і в'яжемо пальчатка, бійці просять саме їх».

Пальчатка - це рукавиці з окремо вив'язаним вказівним і великим пальцем - щоб зручно було натискати на курок.

«У всьому є тонкощі. Ось, здавалося б, що таке шапка, що там мудрувати? А вона повинна бути без одвороту, щоб зручно було одягати під шолом. І прати звичайними порошками вироби не можна - хлопці кажуть, що вони через речовини, що містяться в порошках, потім в приладах «світяться», тож прати можна тільки господарським милом, - пояснює Лариса. - Схеми пальчаток постійно змінюються під потреби, зараз, наприклад, переходимо на демісезонну модель без пальців. Всі моделі апробуються бійцями, ми розпитуємо волонтерів, чи підійшли шапки, чи не тиснуть балаклави, чи можна в них курити. Багато дівчаток навіть вкладають в пакет з виробами папірці зі своїми телефонами, щоб бійці могли зателефонувати і передати свої рекомендації. Ми ж люди мирні і толком не знаємо, якими повинні бути речі для військових...»

Завдяки таким записочкам, розповідає Лариса, вийшло навіть кілька романтичних історій: бійці дзвонили, щоб залишити відгуки про роботу, знайомилися з дівчатами, закохувалися.

Спільно в'язальниці одягли вже близько трьох тисяч бійців: зробили і передали більше тисячі головних уборів і близько двох тисяч шкарпеток.

«В'язати будемо ще як мінімум до квітня. Зараз сонце, весна, тепло - вовняні речі начебто не потрібні. Але теплі шкарпетки і шапки потрібні - хлопці часто сплять в неопалюваних приміщеннях. Наприклад, зараз у нас замовлення на 180 пар теплих шкарпеток».

СМАКОЛИКИ ІЗ «50 ВІДТІНКІВ СІРОГО»

Майстрині з сумської кулінарної сотні, крім сушених борщів, супів і каш, на початку зими стали робити для бійців граноли - енергетичні батончики з цукатів, горіхів і вівсянки.

«Нашою метою було обробити вівсянку, якої дуже багато накопичилося на складі - люди приносять. Думали, що б такого зробити, і вирішили готувати гранолу: з родзинками, шматочками шоколаду, горіхами, згущеним молоком. Я його зліпила з того, що було, - сміється боєць кулінарної сотні приватний підприємець Тетяна. - До цього місяця робила сама, а з неділі розділила продукти на сімох, дівчаткам, у яких немає сушарок, але які рвуться допомогти».

Рецепт страви, що став модним після виходу в світ роману «50 відтінків сірого», головна героїня якого часто їла гранолу, Тетяна якось побачила по телевізору.

Готові ласощі кулінари відвозять на волонтерський склад, віддають Автомайдану або прикордонникам.

ЖИВІ ХЛІБЦІ ДЛЯ СПРАВЖНІХ КОЗАКІВ

Автор першого національного проекту з екоосвіти (навчання гармонійному життю в мегаполісі) Наталія Калиновська та її однодумці організовують в Києві благодійні майстер-класи з випікання козацького живого хліба для бійців АТО.

«Десять років тому ми задалися питанням, що робили наші пращури для того, щоб зберегти своє здоров'я, і ​​з'ясували, що в кожному козацькому курені обов'язково була людина, яка випікала живий хліб, - розповідає вона. - Це були хлібці-буханці діаметром 5 см, вагою 30 грамів із суміші цільного зерна: пшениці, гречки та жита. Такий хліб не ламається, не пліснявіє, черствіє тільки через 3-4 дні, але і тоді його можна змочити водою, розігріти в духовці - і через п'ять хвилин він знову буде смачний і м'який». Дорослому чоловікові, розповідає Наталя, достатньо з'їсти 3-4 хлібця, щоб бути ситим і відновитися енергетично. Для бійців і поранених він дуже корисний, тому що допомагає відновити травну систему, обмін речовин і навіть стабілізує психіку.

«Коли почалася АТО, ми побачили, що багато хто хотів би щось конкретне зробити для бійців, щось їм дати, і зрозуміли, що живий хліб - це якраз те, що допоможе об'єднатися людям, відродити традиції і допомагати», - пояснює волонтер.

Благодійні майстер-класи з випікання живих хлібів для бійців АТО Наталія проводить раз на місяць. В останньому брали участь 50 осіб, які випекли 10 кілограмів буханців - ще гарячими їх передали в Ірпінський військовий госпіталь.

СХОДИ НА ПОБАЧЕННЯ - ДОПОМОЖИ БІЙЦЮ АТО

Київські волонтери, щоб допомогти бійцям, організовують благодійні аукціони - будь-хто може виставити себе в якості лоту і сходити на побачення або дружню зустріч з тим, хто заплатить за це найбільше грошей.

«Ця ідея з'явилася ще п'ять років тому, і до початку АТО ми проводили аукціон, щоб допомогти, наприклад, хворій дівчинці, - розповідає одна з організаторів аукціону Ксенія Пасічник. - До речі, тоді у нас після одного з побачень склалася пара, зараз вони живуть разом і збираються одружитися».

Щоб взяти участь в аукціоні, будь-хто може відправити організаторам своє фото та контакти. Початкова ставка - 30 грн, у коментарях учасники аукціону можуть піднімати її до оголошеного закінчення аукціону. Остання ставка перемагає.

Таким чином, відбулося вже 6 аукціонів і вдалося зібрали 140 тисяч гривень, на які купили речі для бійців АТО.

Найдорожчими лотами, розповідає Ксенія, виявилися зірки. В аукціоні брали участь Ірена Карпа, Фагот, Юрій Горбунов та Сергій Стаховський. Карпі вдалося зібрати 5000 гривень, а тенісистові Стаховському - десять.

«Зустріч із ним купив його знайомий, харківський бізнесмен, який стежить за його кар'єрою, і, наскільки я знаю, зустріч проходила в горах в Європі. Сергій мав дістатися до готелю, перетнути кілька країн», - каже волонтер.

Звичайні хлопці і дівчата збирають, як правило, до тисячі гривень, але останнім часом через те, що економічна ситуація сильно погіршилася, найбільша ставка - 500 грн.

Facebook: Лариса Степанушко,‎ Anna TrofimenkoЮлія ПерепьолкінаСумська кулінарна сотняСаша Широкова

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme