В Болгарію на авто: Як перетнути кордон в пандемію і скільки коштує відпочинок

Я, журналістка сайту Depo.ua, докладно розкажу про наші пригоди та відпочинок у Болгарії.

Прощання з Туреччиною і курс на Болгарію 

Ще до пандемії коронавірусу я, як затятий самостійний турист, забронювала розкішний готель у турецькому Бодрумі по смішній ціні. Кілька місяців я раділа поїздці і планувала подоріж, продумувала, як купити квитки на авіа, зробити страховку, аж тут стає зрозумілим, що кордони закриті, повсюди карантин і Туреччина скасовується. Ще раз впевнилися у правильному рішенні бронювати готелі лише з безкоштовним скасуванням. У квітні я отримую свої 175 євро на гаманець відомого сайту бронювань, а на питання, чи не можна перенести дати відпочинку, отримую пропозицію зробити це вже по новій ціні, яка сягає 6 тисяч євро. Ні, дякую. Таким чином я залишаюся без моря і хоч якоїсь надії. З цим приходить розуміння, що у пандемію літак – не найкраще місце, як і аеропорт та таксі.

Одразу зазначу, що серед українських місць для відпочинку мені подобаються лише Карпати, але ж там нема моря, а ціни – як на іноземних курортах. Після анексії Криму морських курортів для мене не залишилося, адже багатолюдні та дорогі курорти Одещини, Херсонщини, Миколаївщини не влаштовують за багатьма критеріями. 

З часом вирішую планувати закордонну автоподорож. Хорватія, Чорногорія, Албанія, Туреччина  відкриті для України, проте для першої автопоїздки занадто далекі… Залишається одна країна, яку я вже добре знаю завдяки минулим подорожам, – Болгарія. У квітні ще не було поділів на "червоні" та "зелені" країни, а на відомому сайті бронювань Болгарія різко впала у ціні. То ж я спокійно змогла забронювати два тижні відпочинку у комплексі апартаментів на непопсовому молодому курорті, який називають болгарським "Сан-Тропе" або "Монако". Йдеться про Святий Влас. 

Так виглядає місто:

Ми, родина з дитиною 5 років, які звикли до all inclusive, вирішили, що пандемія не спонукає до відпочинку у готелях. Забронювали двокімнатні апартаменти з балконом та видом на море за 500 євро на два тижні. Залишилося лише чекати та споглядати за розвитком пандемічних подій. Я до останнього я не була впевнена, що наша подоріж відбудеться, адже якісь країни зачинялися, якісь відкривалися, хтось вимагав тест ПЛР. Проте я особливо не хвилювалася, адже мала скасування за добу до заселення.

Багатостраждальний вид з балкона. Про те, як дістався нам номер з видом на море, я розкажу у наступній статті.

Що потрібно мати з документів, аби вас пропустили на кордоні в Болгарію на авто

У липні стало відомо, що Болгарія відкрилася для українців, проте двічі змінювалися умови – спершу був потрібен тест ПЛР, згодом його скасували. Але це не найскладніше при плануванні подорожі. Адже відкриті кордони не означають, що до пункту призначення можна дістатися найкоротшим шляхом. Наприклад, офіційно відкрився кордон з Румунією у Чернівцях, а з Болгарією – у місті Русе. Але нам цей шлях зовсім не підходив: по-перше, більше кілометрів, по-друге, дорога з Києва на Чернівці – жахлива. Тому я вступила у всі можливі групи у соцмережах, де люди діляться досвідом мандрівок до Болгарії і ближче до дати поїздки почала писати до компетентних органів з питанням  щодо проходження кордонів, які не входять до переліку дозволених. 

Приблизно за 4 дні до старту розумію, що перетинати кордон з Румунією та Молдовою можна у будь-якому пункті, а ось болгари пропускають на відпочинок лише через Русе. Ну що ж, будемо робити крюк у 250 км. Через швидкісні обмеження по болгарським селам це години чотири. Але жага до відпочинку на морі сильніша за такі перепони. Роблю страховку, яка має бути посилена, з лікуванням COVID-19, зелену карту (страховка для авто), без якої на кордоні не пропустять, збираю до теки біометричні паспорти, свідоцтво про народження дитини, роздруківку з сайту бронювань, яка підтверджує мету нашої мандрівки. Забігаючи наперед скажу, що напередодні ходили чутки, що пропускають лише з оплаченим бронюванням, проте на ділі виявилося, що це не так. Також потрібно не забувати про віньєтки – оплата за користування дорогами країн, які перетинаєш. У нашому випадку це Молдова, Румунія і сама Болгарія. Скажу одразу, що страховку, віньєтки й зелену картку я брала на місяць, а не на два тижні, тому вийшло трохи дорожче. 

Щодо цін, то зелена карта коштувала 1200 грн, страховка на трьох на місяць – розширена з нульовою франшизою, що дозволяє уникнути витрат під час відпочинку і не витрачати час потім по поверненню на відшкодування витрат, – 2600 гривень. Оплата доріг – 1000 гривень за три країни. Усі ці документи перевіряють на кордоні. Страховка для здоров'я взагалі дуже зручна річ. У нас стався страховий випадок наприкінці відпочинку і ми одразу ж окупили свою страховку, адже прийом педіатра у Болгарії коштує 100 євро, що є дорожчим, ніж ціна страховки на трьох людей.

Окрім цього, потрібно було підготувати авто. Я не тільки про стан авто, а й про його приладдя. Наприклад, румуни вимагають наявність двох знаків аварійної зупинки. Також за європейськими правилами, окрім аптечки, "башмака" та вогнегасника, в авто мають бути світловідбиваючі жилети, згідно з кількістю пасажирів. До речі, у тематичній групі у деяких подорожуючих їхню наявність реально перевіряли.

Отже, настав день Х. Ми все ж таки обрали шлях на Рені із ночівлею у Ізмаїлі. Це додаткові витрати, проте нам вдалося подивитися на дуже гарне місто і добре перепочити перед нелегким шляхом. З Ізмаїлу до Рені ми доїхали за годину. Потрапили на перезмінку о 8 годині ранку. Проте ми були єдиними, хто перетинав кордон України з Молдовою. Почекавши 30 хв, заповнивши карантинні карти, ми поїхали на кордон з Румунією, який за 5 хвилин від кордону з Україною. Там була величезна черга на години півтори-дві. Зате сам огляд зайняв хвилин 5-10. Подивилися на дитину, на багаж, нічого не просили виймати. Проте на сусідніх коридорах людей з авто на одеських номерах просили розстібнути багаж, показати роздруківку з сайту бронювання житла, питали, чому бронювання зроблене на прізвище дружини, а в чоловіка інше прізвище і ледь не просили показати свідоцтво про шлюб. У нас взяли подивитися лише паспорти, техталон та водійське посвідчення. Зазначили, що далі потрібно їхати на Русе і усе.

На сайтах МЗС було зазначено, що кордон з Румунією можна перетинати лише у пункті Порубне-Сірет, про Рені не було жодного слова, але, як виявилося, перетинати кордон можна і зі сторони Одеси, що зручно для киян та мешканців центральних областей. Також зазначалося, що Румунією до пункту Русе можна їхати лише дорогою, вказаною на офіційних сайтах і робити зупинку лише у конкретних місцях. Проте нам не видали такої карти, хоча ще за тиждень до нашої поїздки іншим учасникам тематичної групи про подорожі до Болгарії, її видавали. Тож ми вирушили на Русе. Частину дороги їхали автобаном і за його використання не платили, адже у нас віньєтка. За подорож ми платили лише один раз за користування мостом – 90 грн з картки. Якщо платити готівкою, то це вийде дорожче. На кордоні Румунії з Болгарією черг не було зовсім. Попросили паспорт, техталон і водійське посвідчення та роздруківку з сайту бронювання житла. Ми витратили лише 10 хвилин. Далі вже їхали до місця відпочинку.

Подорож до Болгарії на авто: Стан доріг, вартість бензину, інтернет та допоміжні програми 

Перед тим, як вирушати, варто дізнатися про стан доріг на тематичних форумах, адже ситуація змінюється щотижня. Десь йдуть ремонти, десь взагалі перекривають рух. Проте у нашій ситуації особливого вибору не було, адже траса Київ-Одеса якраз веде до Ізмаїла, з якого ми вже їхали на Рені. Щодо стану одеської траси, то з Києва до Одеси покриття набагато краще, ніж у зворотному боці. Проте ситуацію може врятувати відомий ізраїльський навігатор, у якому завдяки небайдужим людям є підказки щодо якості покриття, ям, наявності камер, які слідкують за швидкістю, поліції та багато іншого. Проте без інтернету ви не зможете насолоджуватися цим дивом. В Україні нам допоміг мобільний інтернет, а ось у Румунії та Болгарії довелося скористатися послугами мобільного інтернету у роумінгу, який був жахливої якості. Часто пропадав сигнал, довгий час інтернету взагалі не було. На це ми витратили біля 300 гривень, якщо брати дорогу туди і назад. Щойно в'їхали до Болгарії,  одразу придбали місцевий інтернет – 15 гігабайт на місяць за 200 гривень. Цього виявилося забагато. Десь 10 гігабайт ще залишилося попри активне користування навігатором та соцмережами. 

Дорога на Ізмаїл і з Ізмаїла на Рені – просто відмінна.

Найгірший відрізок чекав на нас між Молдовою і Румунією. Декілька сотень метрів по бездоріжжю. І за це ми заплатили 200 гривень, купивши віньєтку молдавських доріг. Щодо Румунії, то тут дороги просто взірцеві. Не важливо, село це чи місто – жодної ями ми не зустріли. Проте побачили чимало камер фіксації порушень, поліції з радарами і обмежень швидкості у 50 км на годину. Автобаном ми їхали мало, проте його якість дуже висока. Коли поверталися з Болгарії назад, вже можна було проходити кордон на будь-якій митниці, завдяки чому ми скоротили свій шлях на 200 км і 4 години. Більшу частину шляху Румунією ми подолали завдяки автобану. Проте є і деякі мінуси – відсутність заправок і туалетів. Тому перед виїздом на автобан краще залити повний бак. Що ж до вбиралень, була радість, перший цивільний туалет ми побачили за 5 годин шляху з Болгарії. В ньому було чистенько, а на умивальниках у вазах стояли свіжі троянди!

Болгарські дороги виявилися подекуди гіршими за українські. Ями, нерівність, якість покриття жахлива. Майже весь час їхали також містами та селами, проте деяку частину дороги все ж таки проїхалися автобаном, який не такий розкішний як у Румунії, але досить нормальний. 

Щодо бензину, то в Україні він дешевший, ніж в Болгарії та Румунії. Тому краще за все заправлятися на нашій території, аби витратити менше грошей за кордоном. У Румунії ми заправлялися лише на зворотному шляху, наразі бензин коштує біля 4.4 лей, це близько 28 гривень. А ось у Болгарії ціни на А-95 стартують від 1.78 і сягають подкуди 1.88 левів. Розчаруванням поїздки став той факт, що наразі 1 лев дорівнює 16 гривням, а бензин коштує 30 гривень. 

Так як я вже довгий час веду сімейний бюджет і даю поради на тему заощадження коштів, звісно, я порахувала, скільки грошей ми витратили на паливо. До уваги я брала не тільки дорогу до Болгарії і назад, а й наші мандри у самій країні. Зазначу, що ми жили у такій місцевості, де без авто нема чого робити. Для того, щоб виїхати до найближчої цивілізації, потрібно було проїхати 2 кілометрів до найближчого міста і 8-10 до більшого, де є маркети. Витрати нашого авто на 100 кілометрів становлять 10-11 літрів. Отже, за всю поїздку на бензин було витрачено приблизно 8 тисяч гривень. Заощадити вдалося завдяки дешевим заправкам румунської компанії в Одеській області і знижкам на одній відомій заправці. 

Про ціни на їжу, проїзд курортними містами Болгарії та на розваги розповім у наступній статті. Також поділюся подробицями про повернення з "червоної" країни до України транзитом, інформацією про корупцію на кордоні, власним досвідом встановлення додатку "Дій вдома" та здачею тесту ПЛР на коронавірус.