Успіх по-фінськи: На що МОН обрікає мозок українських дітей

Принаймні МОН випустив рекомендації щодо викладання загальноосвітніх предметів. Документ займає аж 127 сторінок, хоча здебільшого описує нюанси на кшталт включення або виключення певного твору з програми. Але кілька цікавих моментів таки є.

Наприклад, першачкам домашні завдання не задаватимуть, а у 2-4 класі їх виконання має займати від 45 хвилин до 1,5 години. На вихідні та свята давати домашню роботу взагалі заборонено.

У першому класі знання оцінюватимуть усно. Словесна характеристика замість оцінок, за рішенням школи, може залишитися і в другому класі.

Для вчителів передбачена певна свобода – наприклад, способи передачі знань і порядок викладення тем та кількість присвячених їм годин, педагоги обирають самостійно.

Для учнів 6-10 років хочуть запровадити так звані інтегровані уроки – коли знання з кількох дисциплін подаються в рамках однієї теми. Пропонують також нестандартні форми занять - урок-подорож, урок-казка, урок-свято.

Вивчення другої іноземної залишається на розгляд самого навчального закладу. Але попрактикувати іноземну дітям пропонуватимуть у пришкільних мовних таборах Go Camp за допомогою волонтерів з різних країн.

З цього навчального року активно беруться впроваджувати концепцію "Нова українська школа". Так, підхід до вивчення географії у 5-9 класах мають докорінно змінити – мовляв, від окремих параграфів перейдуть до цілісної картини світу і знань, які можуть знадобитися учням у майбутніх професіях.

Так, у 6-му класі однією зі змістових ліній буде "Здоров'я і безпека", де дітям розкажуть про природні явища, мінеральні води, отруйних тварин і рослини і правила поводження з флорою і фауною під час подорожей. А лінія "Підприємництво і фінансова грамотність" має відкрити очі на можливості розвитку бізнесу у певному регіоні. Також є лінії "Екологічна безпека та сталий розвиток", "Громадянська відповідальність".

Ці ж змістові лінії є у курсі фізики та хімії.

Заняття з фізкультури у початковій школі пропонують урізноманітнити уроками з хореографії, ритміки, плавання. Здебільшого, пропозиція утопічна, адже навчальний заклад навряд чи найматиме вчителів і шукатиме особливо обладнані приміщення заради такої екзотики.

Передбачені у програмі і курси "морально-духовного спрямування" – "Етика", "Християнська етика в українській культурі", "Біблійна історія та християнська етика", "Основи християнської етики". Щоправда, це складова варіативної частини (себто, дисципліни на вибір) і викладатимуть їх зі згоди батьків. Також, якщо погодяться школа і батьки, у старшій школі пропонують спробувати курс "Громадянська освіта". Наразі він є пілотним проектом.

ФІНСЬКИЙ ВЕКТОР

При найближчому розгляді навіть ці мінімальні зміни є першими ластівками наближення української системи до фінської. Фактично МОН намагає перемістити акцент з надскладних матерій та змагань за бали на інтегровані дисципліни, альтернативні форми занять, навчання без оцінок і наближення предметів до реального життя. Хай і запроваджуються ці зміни здебільшого для першокласників, а потім – учнів початкової та середньої школи.

Про фінську модель керівники МОН говорять довго і багато, і цікаво, що відповідь з того боку теж чутна. Так, цього літа стало відомо, що Фінляндія готова виділити Україні 6 млн євро на реформу освіти. А голова МОН Лілія Гриневич розповіла, що впродовж навчального року 2017-2018 першокласники приблизно чотирьох шкіл на область будуть вчитися за новими принципами. Зокрема, вчителі визначатимуть Тему дня, і всі уроки будуть крутитися навколо неї.

Планується підвищення кваліфікації 20 тисяч вчителів – точніше, їх вчитимуть працювати за новими принципами.

Що ж до інших – МОН, судячи з рекомендацій, фактично готує поле для змін.

Щоправда, у суспільстві, а точніше, у професійному середовищі ставлення до реформ скептичне, адже ті самі інтегровані дисципліни автоматично означатимуть зниження планки теоретичних знань. Нинішні вчителі і науковці не уявляють, як, грубо кажучи, можна прибрати зі шкільних уроків дискримінанти і арифметичну прогресію, і що при цьому станеться з мозком учнів.

Так, наприкінці липня українці науковці ополчилися на запропонований МОН проект програми з дисципліни "Фізики і астрономія" і навіть написали обурений лист керівництву країни.

"Цей проект є абсолютно неприйнятним, що очевидно кожному працюючому вчителю і кожному фахівцю з фізики. Він, по суті, не розкриває предмет, а підміняє базову освіту випускників середньої школи "загальними поняттями", безсистемно вирваними із суцільної фізичної картини світу, як основи природничих знань і наукового світогляду", - йдеться у документі.

Не менше критики було і щодо наміру об'єднати фізику, хімію, біологію, географію, астрономію і екологію у єдиний інтегрований курс "Природничі науки". Хоча ідея стосувалася учнів закладів з гуманітарним профілем, у соцмережах задолдонили ледь не про смерть української школи.

Наразі ж кажуть, що природничим наукам треба навпаки приділяти більше уваги. Адже результати ЗНО навіть при зниженій планці плачевні. Так, іспити з фізики не склали аж 23% випуснкиків, з хімії -- 19 %, а з математики -- 16,4%.

СЕКРЕТИ УСПІХУ

Між тим, сама Фінляндія, приклад якої намагається наслідувати Україна, багато років поспіль займає перші позиції у Міжнародній програмі з оцінки освітніх досягнень учнів (PISA).

І фінська система освіти – це не лише райдужне шкільне життя з безкоштовними ланчами і повагою до дітей.

Зокрема, прищеплювати любов до знань тут починають з перших днів народження: у так званий "материнський пакет", який вручають батькам при народженні, входить три книжки – дві для дорослих і одна для немовляти. Цікаво, що Фінляндія є одним зі світових лідерів з випуску дитячої літератури.

Вже з восьми місяців у країні діють безкоштовні дитячі простори на кшталт українських дитячих садочків. Здебільшого діти тут граються, вчаться толерантності і вмінню співпрацювати. Офіційна мета дитячої освіти – навчити вчитися.

За рік до школи можна записатися у спеціальний заклад, де починають готувати до шкільного життя.

У школі величезну увагу приділяють вивченню іноземних мов. Першу іноземну починають вчити вже у третьому класі. Випускники ж знають свою мову і аж чотири іноземних. При цьому знання підтягують вдома. Зокрема, велика кількість фільмів і програм по телевізору транслюється мовою оригіналу з фінськими субтитрами.

Фіни готуються взагалі відмовитися від традиційних предметів і перейти на модульну освіту. Наприклад, розглядаючи сучасний смартфон, можна вивчити терміни іноземною мовою, пройти кілька тем з фізики, хімії, математики і інформатики.

Наразі ж реформа ще в процесі. Але вже багато років вчителі самі визначають, як будуть структурувати уроки і теми у рамках визначеного плану освіти. Більше того, право обирати цікаві теми мають і учні. Не обов'язково обмежуватися стінами школи і педколективом – наприклад, можна запропонувати піти в музей, запросити до школи відомого вченого.

Каральну педагогіку залишили в минулому. Сидіти рівно, склавши руки одна на одну, у фінській школі не модно. Дитина може сісти або лягти на підлогу, безперервно чухати потилицю або навіть вийти з класу, аби обмізкувати отримані знання. Свобода, яка в Україні доступна хіба що учням вальфдорських шкіл…

Та й успіхи шкільних відмінників тут не є інструментами маніпуляції. Фінським дітям пояснюють: немає обдарованих дітей і дітей-нездар. І якщо хтось засвоїв тему швидше, має не сидіти і пишатися, а допомогти однокласнику. Словом, скандинавський соціалізм з пелюшок, який здатен сильно роздратувати любителів конкуренції.

ДЕМОКРАТІЇ НЕДОСТАТНЬО

Втім, високі рейтинги - непоганий аргумент "за". Здається, варто лише змістити акценти, дозволити дітям бавитися на уроках, запровадити культ читання та ввести кілька експериментальних дисциплін, і українські діти теж стануть одними з найбільш освічених у світі. Не надто важка задача, яку можна реалізувати навіть за рік.

Але наївно забувати, що зміни потребують дуже високої кваліфікації і вмотивованості самих вчителів. І насправді, реформа фінської освіти почалася зі змін в освіті самих педагогів.

Недаремно, наразі у педагогічні виші у Фінляндії конкурс сягає 10 людей на місце, а самі вчителі витрачають багато часу на самовдосконалення (на це їм виділено кілька годин з робочого часу).

Наразі ж противники українських консерваторів зазначають: можливо, наші діти провалюють ЗНО з точних наук зовсім не тому, що теоретичні премудрості і формули в чотири поверхи у нас не в пошані. Та й кількість витраченого на навчання часу не завжди корелює з обсягом засвоєних знань. Просто сучасні діти потребують людяного підходу і цікавих фактів, а не просто кнута і пряників, надійно захованих у кутку ледь не кожного класу з радянської епохи.

Щоправда, агітувати за фінську модель треба обачно. Адже у країні так концентруються на тому, щоб жодна дитина не відчувала себе невдахою і не плелася у хвості, що забувають приділяти достойну увагу учням з блискучими розумовими здібностями. Тож аби не занехаяти талант батькам таких дітей доводиться наймати репетиторів.