Здолаємо і коронавірус: ТОП-10 захопливих історій про епідемії, які доводять і те, що карантин працює

За історію існування людство пережило більше 20 епідемій і пандемій, інколи через це скорочувалося майже наполовину, але все одно вистояло. Практика підтверджує – виживали не тільки найсильніші, а й найобачливіші

Здолаємо і коронавірус: ТОП-10 захопливи…
Фото: Global Look Press/Zhang Yuwei/Xinhua

Depo.ua розповідає про те, які важливі уроки ми можемо винести з попередніх епідемій і пандемій.

Єпідемія чуми

Саме ця хвороба стала причиною перших в світі епідемій. Юстиніанова чума 541 – 750рр., була першим зареєстрованим спалахом чуми взагалі і знищила від чверті до половини людського населення відомого світу, призвівши до скорочення населення Європи на 50 % між 550 і 700 роками. За популярним припущенням вона зародилася в Єгипті і досягла Константинополя навесні наступного року, вбиваючи (за записами візантійського літописця Прокопія Кесарійського) по 10000 людей у день. Чума тоді швидко поширилася, як вважають, внаслідок трагічного збігу: нескінченні війни обох Римських імперій з варварами викликали значну міграцію населення, а природні катаклізми значно знизили імунітет жителів Середземномор’я.

Що цікаво, Юстиніан, який дав своє імя цій хворобі, згідно з літописом сам захворів на чуму, але видужав і продовжив керувати державою.


Міхаель Вольгемут, "Танець Смерті", 1493

Чорна смерть. Через 800 років чума повернулася в Європу. Почавшись в Азії, досягла Середземномор'я і Західної Європи в 1348 році – не виключено, що з італійськими купцями, що тікали від бойових дій в Криму. Вона вбила від 20 до 30 мільйонів європейців за шість років. Загальне число смертей у всьому світі оцінюється в 75 млн. Це була третина від загальної чисельності населення і до половини, в більш постраждалих містах

Це була перша із низки європейських епідемій чуми,що виникали аж до XVIII-го століття, загалом більше 100 епідемій. В Англії, наприклад, епідемія тривала як цикл з 1361 по 1480 роки. До 1370 року, населення Англії скоротилося вдвічі.


Чорна смерть. Ілюстрація з тоггенбургской біблії, 1411

Повчальна і зворушлива історія про те як самоізоляція спинила чуму

У Лондоні чума 1664-1666 років знищила 100 тисяч мешканців – майже кожного четвертого.  Пошесть почала захоплювати ближні і дальні околиці, допоки не дісталася місцевості Іем на півночі Англії. Наприкінці літа 1665 року місцевий швець отримав з Лондона замовлені тканини, а разом із ними і чумних блощиць. Незабаром чума вбила його і мала всі шанси вбити тепер вже не тільки значну частину півдня, а й північ країни.

Але на щастя, в Іемі був чудовий місцевий священик. Вільям Момпессон, а саме так його звали, усвідомлював, що масова втеча людей з Іема рознесе чуму по всьому регіоні і став вмовляти людей нікуди не їхати. Він окреслив навколо Іема коло, за межі якого не мав виходити жоден житель Іема. Щоб отримувати необхідні товари, на кордоні залишали вимочені в оцті гроші, торгівці забирали їх і залишали натомість свої товари.

Спочатку чума забирала по кілька життів протягом місяця, потім – по парі десятків, а в серпні від хвороби загинуло 78 мешканців – майже чверть усього населення Іема. А 1 листопада 1666 року епідемія закінчилася так само несподівано, як і почалась.

З 344 мешканців Іема померли 267, але далі чума не пройшла. Самоізоляція місцевих жителів тоді врятувала усю північ Англії.  

Як і при Юстиніановій чумі, "Чорній смерті" передували численні катаклізми. На Китай звалилися майже сім кар єгипетських: посуха, голод, нашестя сарани, урагани і зливи. На думку вчених, це призвело до широкомасштабної міграції гризунів, що у підсумку стало причиною поширення епідемії. Тим паче, що люди постійно недоїдали і мали ослаблений імунітет. Ну і крім цього, в Італії та Іспанії були внутрішні конфлікти,  частина Східної Європи була скорена Золотою Ордою. Бродяжництво, світом розтікалися біженці і швидко поширювали хворобу.


Пітер Брейгель Старший, "Тріумф смерті", 1562

Повчальна історія про те, як корисно під час епідемій триматися подалі від людей. І при цьому залишатися людьми

Влітку 1348 року чума з Франції перекинулася на Англію, знищуючи одне графство за іншим. Шотландія ж тим часом була неушкодженою. Горді горці приписували нещастя сусідів їхній слабкості, погрожуючи "брудною смертю Англії", але коли вони розорили прикордонні англійські землі, настала черга і шотландців.

Чума дійшла і до Ірландії, але там вона лютувала не так сильно, оскільки ірландці проживали в горах і на гірських територіях, віддаленими невеликими групами.

Третя пандемія чуми розпочалася в середині XIX-го століття в Китаї, поширюючись усіма населеними континентами — загинуло 10 мільйонів людей в одній тільки Індії. Під час цієї пандемії перший випадок було зафіксовано в Америці – в 1900 році у Сан-Франциско.


Афінська чума, Ніколя Пуссен, 1630

Повчальна і дещо кумедна історія про важливість індивідуального захисту і доброго настрою

Під час чумних епідемій надзвичайно популярною була так звана теорія міазмів, створена Гіппократом і Галеном і розвинена Авіценною. В основі теорії лежало спостереження про згубність для людини випарів боліт та інших "нездорових місць" і прив'язаність певних захворювань до певних географічних пунктів. Клінічна картина чуми, з точки зору медицини XIV століття, це міазми, що проникли до організму, породили в області серця наповнений отрутою бубон, який потім проривається і отруює кров.

Саме ця теорія породила костюм чумного лікаря який з часом перетворився на мем. Для захисту від міазмів чумні лікарі носили маску з дзьобом, в який вкладали квіти і трави, які мали захищати від чумних "міазмів". Додатково лікарям радили "ковток вина зі спеціями", але тут траплялися складнощі. Зберігся характерний анекдот про групу кенігсберзьких лікарів, які так перестаралися з дезінфекцією, що їх заарештували за непристойну поведінку в п’яному вигляді.

Для боротьби з епідемією, викликаною з міазмами, пропонувалися наступні заходи:

Тікати з зараженої місцевості й у безпеці чекати кінця епідемії. Лікарі радили перебиратися у "скромний будиночок у селі, не схильний до вогкості, подалі від кладовищ, худобомогильників і брудної води, а також від городів, де росте цибуля порей, капуста чи інші рослини, на яких мають звичай осідати чумні міазми".

Очищення повітря у зараженій місцевості чи будинку. З цією метою через місто гнали стада, щоб дихання тварин очистило атмосферу і ставити блюдечко з молоком у кімнату померлого, щоб це поглинуло заразу. З такою ж метою у домах розводили павуків – вважалося, що вони абсорбують отруту з повітря, пускали політати маленьких пташок, щоб вони розганяли повітря, а на вулиці дзвонили у дзвони і стріляли з гармат.

Щодо індивідуального захисту, то ажіотажу на маски тоді не було, а гідним буфером між здоровим і зараженим вважали наявність у здорового букету квітів, парфуми чи запашні трави.  У багатьох місцях при "пошесних хворобах" користувалися редькою, цибулею і часником у вигляді амулету – їх нібито мала боятися нежить, що спричинила чуму.

 Давали навіть рекомендації подовгу затримуватись у відхожому місці і вдихати тамтешні запахи, оскільки були спостереження, що чистильники відхожих місць менше страждають від чуми. Втім, подібна дикість навіть тоді викликала обурення в лікарів, які вказували, що це  "є огидним у звичайній ситуації, і складно очікувати, щоб воно допомогло під час епідемії".

Також лікарі радили не їсти птицю, а пити бульйон, не спати після сходу сонця, утримуватись від інтимного спілкування з жінками, а також утримуватись від думок про смерть, епідемію і будь-що зберігати бадьорий настрій.


Арнольд Беклін. Чума. 1898 р

Повчальна історія про один із перших офіційних карантинів і нормальних чиновників

Венеція на чолі з дожем Андреа Дандоло була першою з європейських країн, яка зуміла без хаосу і мародерства організовано протидіяти розгулу пандемії чуми в 1348 році.

Човни, які входили до гавані, ретельно оглядали, якщо виявляли хворих чи померлих – корабель спалювали. Для ховання померлих відвели один з островів у венеціанській лагуні - Lazaretto, причому могили мали рити глибиною не менше півтора метри. Кожного дня, до закінчення епідемії, похоронні загони пропливати всіма венеціанськими каналами, вигукуючи "Мертві тіла!", щоб всі могли передати своїх померлих.

 На Lazaretto відбували і сорокаденний карантин ті, хто прибув із зачумлених місць, їхні тварини і їхні товари.

Для підтримування порядку у місті була заборонена торгівля вином, зачинені всі трактири і таверни, будь-який торговець, спійманий на злочині, втрачав свій товар, причому належало негайно вибивати дно у бочок і зливати весь їхній вміст прямо у канали. Заборонили азартні ігри, виробництво гральних кісток. Зачинили будинки розпусти. Щоб знову населити опустіле місто, були відкриті боргові в'язниці, пом'якшене законодавство про боргові виплати, боржникам-утікачам було обіцяне прощення у разі, якщо вони погодяться сплатити одну п'яту необхідної суми.

За кілька місяців, щоб уникнути розвитку депресії і паніки заборонили траурний одяг і скасували звичай виставляти біля порогу будинку труну з померлим і оплакувати його всією родиною на очах у перехожих. Дож Андреа Дандоло і Велика Рада залишалися на своїх місцях і працювали далі, навіть коли смертність була дуже високою. Чиновникам заборонялося виїжджати з міста під загрозо звільнення.

Згодом з Венеції стали брати приклад і інші європейські держави.


Арнольд Беклін. "Острів мертвих" 1880

Повчальна історія про релігійних фанатиків і обачливого Папу

У  розпал пандемії чуми 1350 року папа Климент VI щоб якось підбадьорити впалих духом вірян спеціальною буллою наказав ангелам негайно доставляти у рай усякого, хто помре дорогою у Рим чи повертаючись додому. В нього дійсно вийшло,  на Великдень у Римі зібралося близько 1 млн 200 тис. паломників, які шукали захисту від чуми, на Трійцю до них додався ще мільйон. Водночас у цій людській масі чума лютувала з таким розмахом, що додому повернулася ледве десята частина. Але тільки за один рік прибуток римської курії від їхніх пожертв був такий величезних, що це породило вислів: "Господь не бажає смерті грішника. Нехай собі живе і платить далі".

Сам папа Климент VI у цей час самоізолювався в авіньйонському палаці, подалі від чумного риму, нікого до себе не пускав і постійно підтримував вогонь у двох жаровнях, спалюючи на ньому трави і коріння, що мали очищувати повітря.

Ще один розумний і хитрий хід він зробив, коли не став забороняти секту флагелантів – вірян, які гуртувалися і наносили собі рани, заради того щоб приборкати плоть, умилостивити Творця і припинити епідемію. Щоправда, вони пересувалися групами від міста до міста і розносили не тільки свої ідеї, а й чуму.  Щоб зупинити це, папа приписав флагелантам займатися аскезою і самобичуванням виключно поодинці, у себе вдома і тільки з благословення церковних ієрархів. Після цього флагелантство, як масовий релігійний рух, майже припинив своє існування.

Повчальна і страшна історія про те, до чого призводить паніка і невігластво

Налякані епідеміями чуми люди не вірили в її природне походження. Масова втеча з міст, охоплених хворобою, викликала анархію, паніку і владу натовпу. Від страху перед хворобою будь-кого підозрілого силоміць запроторювали в лазарет. Ці закладі тоді працювали на такому рівні, що потенційні пацієнти воліли вбити себе, тільки б туди не потрапити.

Разом з хворими до лазарету потрапляли й здорові, знайдені в одному домі із хворими або померлими, що в свою чергу змушувало людей приховувати хворих і таємно хоронити трупи. Що також сприяло поширенню епідемії. Бувало, що в лазарет тягли здорових багатіїв, щоб потім пограбувати їхні домівки.

Бували і випадки штучного зараження, викликані поширеним повір'ям, що позбутися чуми можна було передавши її іншому. Тому хворі спеціально ходили в церкву і на базар, щоб поштовхатися з людьми і подихати їм в обличчя.

Чимало людей махнули на майбутнє і пустилися берега, вони віддавались обжерливості і п’янству, розтрачуючи гроші з жінками легкої поведінки, що ще більше посилювало розгул хвороби.


Чумний доктор. Фрагмент гравюри Поля Фюрста, 1656 рік

Холера

З початку XIX століття холера спричинила 7 пандемій, остання з яких не завершилась починаючи з 1961 року.

Перша холерна пандемія (1817—1824) почалася поблизу Калькутти і поширилося по всій Південно-Східній Азії на Близький Схід, Східну Африку і середземноморське узбережжя Європи. Вважається, що пересування британської армії та військово-морського флоту сприяло поширенню пандемії.

Друга холерна пандемія (1826—1828) поширилась на схід від Індії, у Китай, Індокитай, а також на північний захід в Афганістан, Хіву та Бухару. У Російській імперії хвороба з'явилася в Оренбурзі у 1829, занесена бухарським караваном. В 1830 холера потрапила в Україну, поширенню сприяла російсько-османська війна, коли військо почало повертатися з бойових дій. Холера свого апогею досягла в Україні 1831 року. Станом на середину літа 1831 від холери померло не менше 26 946 осіб

Третя холерна пандемія (1846—1860) вважається найбільшою за смертністю серед епідемій та пандемій XIX століття. Холера вперше поширилася на усю Північну Африку і Америку. В Україні вона досягла берегів Чорного й Азовського морів, охопила спочатку Одесу, а потім всю країну. У 1847 році холера проникла до Києва. У 1853—1855 рр. холера особливо лютувала в Криму під час Кримської війни.


П.А. Федотов. "Все холера винна!". Папір, акварель. 1848

Повчальна і надихаюча історія про користь пива і Джона Сноу

Зараження джерела водопостачання вважається причиною найбільш бурхливих і масових спалахів холери. Класичним прикладом цього вважають спалах холери, описаний англійським лікарем Джоном Сноу в домівках навколо лондонської вулиці Брод-стріт у 1854 році. З 31 серпня протягом 10 днів на ділянці радіусом 500 метрів від холери померло понад 500 людей. Сноу запідозрив, що захворювання пов'язані з вживанням води з одного джерела і дізнався, що у викладений цеглою насос для громадського водопостачання просочувалася рідина з вигрібної ями того будинку, де до початку спалаху одна дитина хворіла на холеру.

При цьому на пивозаводі на тій же вулиці не захворів ніхто, адже робочі пили пиво замість води пиво, а в іншому районі Лондона жінка захворіла, бо їй возили воду із того самого зараженого джерела. Дуже вже їй та вода смакувала.

 Саме Джон Сноу вважається першим науковцем, що розшифрував особливості передавання холери.

Четверта холерна пандемія (1863—1875) відрізнялася швидким поширенням світом за допомогою залізниць та кораблів після відкриття Суецького каналу. Завдяки цьому холера потрапляла в Європу за тижні, а не за роки. Кораблі, що відпливли з єгипетської Александрії, рознесли її до портів Італії, Франції, Іспанії.

П'ята холерна пандемія (1881–1896) — історично четверте за переліком вибухове поширення холери на великі відстані за межами її традиційного поширення в Індії, яке відбулося упродовж. Під час цієї пандемії було доведено бактеріальну природу холери і виділено збудника.

Зворушлива і страшна історія про самопожертву українських вчених

Під час цієї пандемії наприкінці 1885 року холера досягла Галичини, центральних і східних земель України. В Україні летальність від холери коливалася у межах 36,8—44,9 % від всіх захворювань.

В 1883 році майбутній Нобелівський лауреат, всесвітньо відомий науковець українського походження Ілля Мечников з помічниками Латамі і Жюпілем заразили себе, щоб дізнатися, чи правда ембріон, відкритий Кохом, породжує холеру. Мечников і Латамі не захворіли, а Жюпіль помер від холери.


Ілля Мечников

У 1888 році видатний український мікробіолог Микола Гамалія випробував безпечність запропонованої ним для профілактики холери оральної вакцини з убитих вібріонів на собі й своїй дружині.

 Володимир Хавкін, виходець з Бердянська й Одеси, бактеріолог і епідеміолог, ввів у практику протихолерну вакцину, яку він у 1892 році випробував на собі. 

Данило Заболотний, видатний український мікробіолог і епідеміолог, разом із Іваном Григоровичем Савченко, знаним патологом і мікробіологом, у 1893 році випили живу культуру холерного вібріона після попередньої пробної імунізації, щоб підтвердити ефективність оральної вакцини. І все заради того, щоб якнайшвидше винайти ліки і щеплення від холери.

В той же час в Україні та на Росії відбувалися холерні бунти через брак освіти і паніку. Справа у тому, що помираючи від холери людина втрачає рідину і протягом півгодини після смерті у трупа  скорочуються м’язи, згинаються або розгинаються руки і ноги. При цьому, труп померлого від холери є дуже токсичним і його треба  вони скоріше поховати, чого і прагнули лікарі. Але простий народ вирішив що лікарі навмисно закопують в могилу живих пацієнтів.

За останні два десятиліття XIX століття в Україні та на Росії учасники холерних бунтів розтерзали 424 медичних працівників.

Шоста холерна пандемія (1899–1923) знову з'явилася з Індії й тривала довше всіх інших. Охопила всі континенти, за винятком Антарктиди. Надалі, завдяки прийняттю міжнародних карантинних законів і заходів, холера вже набула характеру окремих заносів з Індії, які не отримували широкого поширення в світі. Але все одно виникла сьома холерна пандемія (1961-1970), яку, на відміну від попередніх пандемій, спричинив V. cholerae біовар El Tor.

З часів повернення незалежності в Україні, у басейні Чорного, Азовського морів, Дніпра, Дністра, Південного Бугу стабільно виявляються холерні вібріони, що свідчить про наявність стійкого природного осередку. У 1991—1996 холеру реєстрували в 14 областях України і Севастополі, в 1994-95 стали заговорювати про епідемію: 845 хворих, летальність 2,6 % та 548 випадків, летальність 1,8 %.  Найбільш ураженими були південні та центральні регіони країни.

У 2011 році у Маріуполі через випадки холери було введено заборону на купання на пляжах, а також на виловлювання риби та продаж її на ринках.

Віспа і кір

Колонізаторство європейців призвело до зараження і масових епідемій серед населення різних територій світу. Прибульці з Європи мали імунітет високого ступеню захисту від віспи і кору, а от корінні народи - ні.

Половина корінного населення Гаїті в 1518 році вимерла від натуральної віспи. Віспа розорила Мексику в 1520-і роки, убивши 150 000 у Теночтітлані, в тому числі - імператора, і Перу в 1530 році

Від кору загинуло ще два мільйони мексиканських індіанців у XVII столітті.

У 1618—1619 роках, натуральна віспа знищила 90 % корінних американців Массачусетса, а в 1770-х - щонайменше 30 % тихоокеанських корінних американців. Епідемії натуральної віспи в 1780—1782 та 1837—1838 роках принесли руйнування і різку депопуляцію серед рівнинних індіанців. Деякі науковці вважають, що смерть до 95 % американських індіанців у Новому світі спричинили такі захворювання Старого Світу, як натуральна віспа, кір, грип тощо.

Грип

В 1918 році, під час першої світової війни виникла найбільша за кількістю смертей пандемія іспанського грипу, яка упродовж 18 місяців унесла за різними даними від 50 до 100 млн людей у світі.

Різновид вірусу грипу H1N1, певною мірою схожий на сучасний свинячий грип. Назва хвороби закріпилася, в основному через, газетний галас, оскільки Іспанія не брала участь у військових діях, а отже на неї не поширювалася військова цензура. У травні 1918 року в Іспанії було інфіковано 8 млн людей, або 38 % населення країни при цьому іспанка косила молодих людей, а тих хто молодше 20 і старше 40 – не чіпала.

Завдяки технічному прогресу хвороба поширилася дуже швидко по цілій планеті. У деяких країнах на рік були закриті публічні місця, суди, школи, церкви, театри, кінотеатри. У деяких країнах був введений воєнний стан. У одному з міст США були заборонені рукостискання.

У Кейптауні машиніст потяга заявив про смерть шести пасажирів, поки потяг долав ділянку в 5 км.  У Барселоні щодня вмирали 1200 людей. В Австралії лікар налічив за годину на одній вулиці 26 похоронних процесій. Вимирали цілі села від Аляски до Південної Африки.

В Україну іспанський грип потрапив, найімовірніше, разом з німецькими окупаційними військами після Брестського мирного договору у березні 1918 року, до осені розійшовся регіонами. Тільки в Києві та околицях було близько 700 тисяч хворих, з яких померло понад 10 тисяч.

Пік епідемії припав на останній рік Першої світової війни, вірус швидко поширився через антисанітарію в окопах і таборах, а лікарі виявилися не готовими до епідемії: не було тестів, вакцин, антибіотиків для боротьби з ускладненнями.

Повчальна історія про те як пандемія змінила світовий підхід до охорони здоров’я  

На початку ХХ століття більшість лікарів обслуговували, насамперед, багатих людей, а бідноті залишалося помирати від хвороб. Але іспанка косила всіх, бідні заражували багатих і медики не могли цьому протидіяти.

У 1920-х роках уряди різних країн стали розробляти концепції громадської медицини, доступної для всіх верств населення. З’явилися міністерства охорони здоров’я, безкоштовна медична допомога для населення за рахунок держави, а в США ввели систему медичного страхування, оплачувану роботодавцем.

Країни визнали, що від епідемії неможливо відгородитися державним кордоном, тож почали координуватися. В 1919 році у Відні з’явилося перше міжнародне бюро з боротьби з епідеміями, а в першій міждержавній організації — Лізі Націй створили відділ охорони здоровʼя. Вони стали попередниками сучасної ВООЗ.

Про Азійський грип H2N2 в 1957 році і Гонконзький грип H3N2 в 1968 році відомо здебільшого те, що вони вбили близько 5 млн людей.

Потім був пташиний грип, вірус було ідентифіковано в Італії на початку XX століття. Перший підтверджений випадок зараження людей пташиним грипом відбувся у Гонконзі 1997 року, коли субтип H5N1 спричинив тяжке респіраторне захворювання у 18 осіб, з яких 6 померло. За даними ВООЗ,  з грудня 2003 по 5 серпня 2005 у світі зареєстровано 112 випадків інфікування людей вірусом грипу птахів, 57 – захворілих померли.

В Україні епідемія пташиного грипу востаннє була зафіксована у 1963—1964 в Харківській і Дніпропетровській областях. Дотепер не існувало спеціальної вакцини супроти пташиного грипу, однак для вакцинації застосовували звичайну вакцину проти грипу.

Свинячий грип А(H1N1), він же – мексиканка, був зафіксований як пандемія в березні-квітні 2009 . Багато інфікованих було в регіонах Мексики і деяких частинах США. Численні випадки захворювання були також в подальшому зафіксовані в багатьох інших країнах. Загалом від свинячого грипу померли майже 20 тисяч людей.

У серпні 2010 ВООЗ оголосила про завершення пандемії грипу A/H1N1, але поодинокі випадки без епідемічного поширення відбувалися і надалі, в тому числі, в Україні.

Низка дослідників вважає, що інформація про пандемію свинячого грипу була фальшивкою, покликаною збурити ажіотаж навколо лікарських препаратів

COVID-19

Вперше невідома раніше пневмонія була діагностована 12 грудня минулого року в китайському місті Ухань. За інформацією китайських вчених, людина могла заразитися на коронавірус від змій. Ймовірно, це сталося через те, що на ринку морепродуктів в Ухані торгували не тільки рибою, але і зміями. Також дослідники повідомили, що ген коронавірусу є гібридом вірусу змії і кажанів. Вони додають, що спочатку кажани заразили коронавірусом змій, а вже від них недуга передалася людині.

Згодом китайські науковці оперативно виділили новий бетакоронавірус — SARS-CoV-2, який, як було визначено, щонайменше на 70 % схожий за генетичною послідовністю на вірус SARS-CoV, що спричинив тяжкий гострий респіраторний синдром. Згодом вони склали карту та встановили генетичну послідовність генома нового вірусу

11 березня ВООЗ оголосила пандемію коронавірусу на планеті. Станом на ранок 17 березня від коронавірусу COVID-19 загинуло 7148 людей, кількість заражених зросла до 182 405. 

Станом на вечір 17 березня 2020 року в Україні опрацьовано 156 підозр на коронавірус. 114 - не підтвердились. Ще 28 опрацьовуються лабораторно.

Лабораторно підтверджено 14 випадків COVID-19, з них 2 летальних. 

За результатами дослідження вірусологічної референс-лабораторії Центру громадського здоров’я України отримано 14 позитивних результатів на COVID-19: Чернівецька (10), Житомирська (1), Київська (1) області та Київ (2).

17 березня були виявлені підтвержені 7 нових випадків: 

Київська область- 44-річний чоловік, що був закордоном;

Чернівецька - особи віком 31, 10, 18 років, двоє дітей віком рік і десять місяців та шість місяців. Усі з них є контактними особами раніше підтвердженого випадку.

Крім того в Чернівецькій області померла 33-річна жінка. 

Читайте також - Коронавірус в Україні: Що відбувається 18 березня

11 березня Кабінет міністрів ухвалив рішення щодо введення карантину на три тижні в навчальних закладах і заборони на проведення всіх масових заходів, а ВООЗ оголосила пандемію коронавірусу на планеті, за три дні було заборонено в'їзд в Україну іноземцям та закрито міжнародне пасажирське авіасполучення. 

З 17 березня по 3 квітня в Україні заборонено проведення всіх масових заходів (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших), у яких бере участь понад 10 осіб і зупинено метро, а з 18 березня по 3 квітня введена заборона залізничного, авіа- та автобусного міжміських та міжобласних пасажирських перевезень.

Такі жорсткі заходи в Україні введено, щоб не допустити розповсюдження вірусу і якщо все вийде, не повторити сумний досвід Італії. Тож можемо зараз увійти в історію як країна, яка завдяки сумлінності і високій самоорганізації громадян, зупинила в себе коронавірус. Це залежить від кожного з нас.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"