Україні немає в кого навчитися, як приборкати циган

Читаю репліки щодо вигнання циганської громади з села на Одещині. І питання "куди, мовляв, до Європи, як у нас етнічні чистки?" звучить постійним рефреном. По-перше, дисклеймер: ні, я не вважаю правильним принцип колективної відповідальності стосовно будь-якої громади, незалежно від її соціальних, релігійних, етнічних, статевих чи будь-яких інших ознак. Та, по-друге, це - відверте лицемірство не визнавати, що питання інтеграції ромів є проблемою, яка протягом багатьох років не має ефективного рішення (попри окремі позитивні приклади) не лише в Україні, але й у цілому в Європі.

Причому в загальному випадку причина тому - не тільки брак бажання з боку "титульної" громади, місцевої й державної влади, але й ті типи зайнятості, які практикують роми. Пам'ятаєте, як французькі поліцейські влаштовували рейди, відловлюючи румунських та болгарських циган, аби депортувати з країни? Так от, за один лише 2009 рік було 10 тис. депортованих. А вже наступного року поліцейські підстрелили французького цигана на угнаному BMW, отримавши у відповідь "луарський інцидент", коли угруповання "подорожніх", "Gens du voyage", влаштувало погром у селі Saint-Aignan, а за кілька днів по тому цигани ж влаштували ще один погром у Греноблі - у відповідь на таку саму історію з підстреленим угонщиком.

З 2010 року щонайменше півсотні циганських таборів у Франціїї (чия європейськість ніби не викликає сумнівів) припинили існування. Європол періодично готує звіти про етнічну злочинність, а новинарям доводиться писати про поліцейські операції. Тож спеціалізація ромських банд (формально міжнародних - якщо брати до уваги громадянство, але однозначно етнічних, якщо дивитись на походження) добре відома: скімінґ (цей промисел дійшов аж до Австралії та Нової Зеландії), викрадення та експлуатація людей (зокрема, дітей) , дрібні крадіжки, проституція, квартирні крадіжки, наркотрафік, контрабанда цигарок та людей, викрадення автомобілів, сквотеринґ.

Можу навести ще один приклад. Є в чеській Моравії чудове містечко Оломоуц. Колись я знав дівчину звідти. То вона оповідала, як утомившись від промислів ромів, мешканці Оломоуца побудували цегляний мур між ним та табором. Це довело до втручання ЄС, мур знесли, ромам запропонували ніби якусь програму інтеграції, яка провалилась, наслідком чого стало відновлення муру - і ультиматум з боку Євросоюзу. Цю історію, зрештою, знає й гугл.

Тут є одна варта уваги деталь. Ще в 2001 році на іншому кінці світу, в Америці, журнал policemag.сom писав у статті Gypsies: Kings of Con, що тільки 5% ошуканих ромськими злочинними угрупованнями, повідомляють поліцію. Проте в тій же статті йшлося й про те, що правоохоронні органи й представники влади вкрай неохоче реагують на такі заяви. Це при тому, що різного роду оборудки приносять цим угрупованням близько 15 млрд щороку (йшлося про США). Можна по-різному ставитись і до видання, й до стилю викладу цього матеріалу (доступний у мережі), але слід визнати його рацію в плані реакції правоохоронців і влади. І це аж ніяк не сприяє диференційованому підходу місцевих жителів до питань правосуддя, неприпустимості колективної відповідальності й шанування презумпції невинуватості.

Ще одна деталь: у звітах Європолу неважко знайти інформацію про будь-яку етнічну мафію (вживаю це слово для спрощення) - грузинську, болгарську, албанську, російську тощо, але означення "ромська" нерідко відсутнє - схоже, через бажання уникнути звинувачення в расизмі. Тим більше, що боротьба за права й захист 10-12 млн. ромів являє собою некислу індустрію на рівні як чиновництва, так і НУО.