Як рік тому звільняли Маріуполь

Як передає depo.ua, спогадами він поділився на своїй сторінці у "Фейсбуці".

На думку народного депутата, саме день визволення Маріуполя потрібно вважати переламною датою в історії розв'язаного Росією конфлікту на Донбасі.

До 12 червня 2014 року бойовики контролювали приблизно 80 % території Донецької і Луганської областей, на якій проживало близько 6 мільйонів жителів і вироблялося майже чверть ВВП.

Під контролем ворожих сил перебував і Маріуполь із заводами оборонпрому і виходом до моря.

"Втрата Україною Маріуполя означала неможливість виробництва нових танків і бронетранспортерів і закінчення складання уже початих машин. У тому числі і тому Маріуполь був таким важливим для Путіна і його стратегів", - зазначив Геращенко.

З середини квітня 2014 року Маріупольська міськрада була захоплена бандами сепаратистів, а після трагедії 9 травня, коли терористи по команді з Москви штурмували місцеве управління МВС, місто повністю перейшло під контроль ворога.

Глава МВС Арсен Аваков і на той час голова Донецької ОДА Сергій Тарута прийняли рішення звільнити місто від бандитів до проведення президентських виборів 25 травня 2014 року.

"У ході зустрічі дійшли висновку, що провести штурм Маріуполя існуючими частинами армії і Національної гвардії неможливо. Єдиний висновок, до якого тоді прийшли - це необхідність доукомплектування і доозброєння новоутвореного з учасників Майдану і очолюваного Андрієм Білецьким добровольчого батальйону міліції "Азов", дислокованого в маріупольському аеропорту у жахливих побутових умовах після строкового перекидання по повітрю 9 травня", - розповів Геращенко.

"У той момент повним ходом йшла підготовка до президентських виборів 25 травня і губернатор Тарута "бився як риба об лід", щоб звільнити місто від терористів і дати можливість маріупольцям проголосувати за українського президента.

Однак сил і засобів, а головне - боєздатних підрозділів, здатних провести штурм укріпрайону терористів у центрі Маріуполя просто не було. Всі більш-менш боєздатні частини були стягнуті під Слов'янськ і вже місяць безуспішно намагалися оточити там банди Гиркина.

Арсен Аваков і Сергій Тарута хотіли спробувати звільнити Маріуполь до дня голосування в травні і дати можливість маріупольцям проголосувати, щоб показати всім, що Маріуполь це ніяка не ДНР, а Україна!

Була зроблена ставка не на тих, хто роки і десятиріччя служив в кадрових частинах ЗСУ або Внутрішніх військ, а на тих, у кого було вдосталь сили духу і бажання захистити Україну від терористів. На тих, хто не був зв'язаний по руках і ногах забобонами і посадовими інструкціями і був готовий відкривати вогонь по ворогах України, перш ніж вони вистрілять в тебе.

На тих, хто отримав в руки зброю за 10 днів до того, коли 5 травня Олександр Турчинов і Арсен Аваков дали наказ сформувати і озброїти батальйон "Азов", гарячим поборником чого, буду чесний, був кандидат в Президенти Олег Ляшко.

Після цієї зустрічі я зголосився, за власною ініціативою, накидати план штурму укріпрайону терористів. У ньому я постарався докладно викласти напрямки і методику удару, спрямованого на очищення Маріуполя від терористів. Спочатку штурм планувався на п'ятницю 23 травня, щоб встигнути завести бюлетені і організувати голосування, однак після аналізу наявних сил і засобів стало ясно, що це неможливо.

Арсен Аваков прийняв рішення діяти за принципом "сімдесят сім разів відміряй і один раз відріж" і поставити на чільне місце заощадження людських життів.
Тому рішення про дату штурму було перенесено з метою кращої підготовки бійців батальйону "Азов" та мінімізації втрат.

Між 20 травня і 10 червня, було ще дві наради в кабінеті Міністра МВС, в яких брали участь командир батальйону "Азов" Андрій Білецький, його начштабу Вадим Троян, командувач Нацгвардією генерал Степан Полторак, його начштабу генерал Кривенко, заступник міністра МВС Сергій Яровий, Сергій Тарута, і його заступник Андрій Ніколаєнко.

За кілька тижнів стояла задача сформувати з жменьки добровольців-майданівців штурмовий загін, здатний очистити Маріуполь від терористів.

Хтось із диванних стратегів, лицарів миші і клавіатури, може почати зараз голосити - як же так, ви кидали непідготовлених хлопців на вірну смерть, тощо, але я скажу, що по-перше у нас не було іншого виходу - або ми б звільнили Маріуполь і почали розвивати цей військовий, моральний і політичний успіх або "ДНР" і "ЛНР" були б в Запоріжжі, Дніпропетровську та Харкові.

А по-друге, мотивація "азовців" і їх бажання врятувати рідну країну від загрози путінського тероризму була настільки велика, що було б злочином не задіювати цей сумашедший людський і духовний потенціал для початку визволення нашої Батьківщини.

За пропозицією Андрія Білецького, Міністр прийняв рішення перевести "Азов" у Бердянськ, де хлопці могли доформований, доозброїти, оформити документи і, найголовніше, провести вогневу підготовку зі стрілецької зброї і гранатометів на місцевому напівзанедбане стрільбище, далеко від сторонніх очей.

Підготовку здійснювали досвідчені бійці мав афганський досвід і досвід участі в миротворчих місіях, такі як Душман, Боцман та інші.

Одним з радників азовців був також Дмитро Корчинський, який ділився з новобранцями своїм досвідом війни в Придністров'ї, Абхазії та Чечні.

Під час підготовки штурму один раз проводилася активна розвідка боєм і розвідка спостереженням. Розвідку проводив особисто командир батальйону Андрій Білецький, начштабу Вадим Троян, а також добровільні помічники, особливо колоритним з яких був Ігор Мосійчук.

Знали б тоді терористи, хто до них навідується в гості, то точно зраділи б новій жертві.

Перше своє бойове хрещення в тій розвідці боєм отримав чоловік Тетяни Чорновіл, - Микола Березовий, який згодом трагічно загинув в серпні під Іловайськом.

Остаточною датою штурму була намічена п'ятниця 13 червня, до якої "азовці" встигли підготувати кілька імпровізованих бронемашин на базі КАМАЗів та УРАЛів і посадити на одну з них "сушку" (ЗУ 23/2), яка повинна була стати основною міццю вогневого удару.

Також до того моменту "азовці" налагодили роботу штурмових груп, зробивши на полігоні в Бердянську макет укріпрайону терористів позначивши кордону будівель і вулиць шинами.

Для підтримки штурмових груп "азовців" в Маріуполь була спрямована одна з рот добровольчого батальйону "Дніпро-1" Юрія Берези. Для оточення району спецоперації були задіяні до 500 бійців Нацгвардії і ВСУ.

Загальне керівництво операцією здійснював командувач сектором "М" генерал Нацгвардії Микола Климчук.

Штурм почався о 5 ранку з масованого обстрілу укріплень терористів з ЗУ-23/2, змонтованого на броньованому вантажівці.

Після чого вперед пішли штурмові групи "азовців", кінцевою метою яких було взяття будівлі "Грецького банку", в якому розташовувалася штаб-квартира терористів.
На шляху "азовців" була добре продумана система саперних загороджень, які включають у себе міни-пастки, закладені під каналізаційні люки, бруківку, тріщини в асфальті і керуються дистанційно. На одній з таких мін підірвався боєць батальйону "Азов" Руслан з позивним "Легіонер".

Він отримав важкі поранення - йому мало не відірвало руку і він отримав множинні осколкові поранення черевної порожнини. Для того щоб йому зберегти руку, лікарі потім проведуть 19 (!) операцій!

Щоб врятувати Руслана і перевезти його в Київ був направлений єдиний санітарний літак Міністерства оборони, який мало не поламався в повітрі при зльоті з Мелітополя. А з Маріуполя в Мелітополь важко пораненого евакуювали вертольотом ВСУ.

Після початку штурму, бойовики-терористи зрозуміли, що їх пісенька проспівана і почали розбігатися і ховатися як щури по підвалах і горищах, звідки їх виколупували "Азовці". Зачисткою особисто керував комбат "Азова" Андрій Білецький.

Активну роль в зачистці грали групи Черкаса і Володимира Шпари - колишнього "Васильківського терориста".

На жаль, лідер маріупольських бойовиків-терористів "Чечен" отримав інформацію про підготовлюваний штурм і з рядом членів своєї банди за день покинув Маріуполь, не попередивши інших посіпак.

За підсумком, було вбито кілька сепаратистів і затримано понад 20 осіб.
Ніхто з мирних жителів Маріуполя, серйозно не постраждав.

На жаль через недосвідченість бійців і відсутності жорсткої команди на тимчасове затримання кожного, багатьом сепаратистам вдалося, кинувши свою зброю, вийти за зону оточення прикинувшись мирними жителями.

Найголовніший результат операції зі звільнення Маріуполя добровольцями був у тому, що сам факт першого штурму в міських умовах показав, що жменька добровольців / патріотів, що всього місяць тому отримали в руки зброю, може бити ворога, який до того почував себе абсолютно безкарним.

На думку багатьох, хто був у курсі ситуації з боєздатністю ВСУ за станом на кінець травня, початок червня минулого року, саме після звільнення Маріуполя добровольчими батальйонами, офіцери Збройних сил України середньої командної ланки, почали розправляти плечі і брати відповідальність на себе, беручи за приклад імпровізацію вчорашніх хлопців з Майдану, пристосувати під себе броньовані КАМАЗи з сушками.

Саме з дня штурму Маріуполя добровольчим батальйоном МВС "Азов", за підтримки Нацгвардії і добровольців з "Дніпро-1", в українців з'явилася віра в перемогу і почалося масштабне наступ на путінських терористів на всіх фронтах.

І хто б що сьогодні не казав, але внесок добровольчих підрозділів МВС, Нацгвардії і ВСУ на захист нашої Батьківщини - безцінний, як і внесок кожного хто віддав своє життя і здоров'я за захист Украни від путінської агресії", - написав Геращенко.