Моєю першою роботою було конструкторське бюро
підприємства «Антонов». Там я глибоко вивчила системи автоматичного керування літаками, була
залучена практично до всіх процесів створення повітряних суден. Розробляла технічні вимоги та
конструкторську документацію на бортові системи, брала участь у стендових наземних
випробуваннях, введенні в експлуатацію та підтримці літака після продажу.
Усі ці
знання, до речі, стали мені в пригоді під час роботи в Прогрестех-Україна. У цій компанії я
працюю інженером з підтримки експлуатації систем авіоніки літаків Boeing, зокрема, системи
автоматичного керування (автопілотів). Серед моїх обов'язків – вирішення будь-яких питань щодо
роботи систем під час польоту, наземних перевірок чи на вимогу авіаційних регуляторів. Основне
завдання – забезпечити безперервну роботу бортового обладнання й запобігти затримкам рейсів.
Запити від авіакомпаній можуть надійти в будь-який час, і я мушу надати необхідні технічні
рекомендації впродовж обмеженого терміну, а термін може становити лише годину. Тож робота
непроста, відповідальна, але дуже цікава. Тут мені знадобилася і вся теорія, якої нас навчали в
інституті, і всі практичні навички, набуті в процесі роботи з подібними системами на літаках АН.
Дуже допомагають і відрядження в головний офіс із підтримки експлуатантів літаків Boeing, що в
Каліфорнії, де можна обмінятися досвідом з американськими колегами й підвищити професійний
рівень.
Я певна: якщо ти постійно вдосконалюєшся і любиш свою роботу, в Україні
дійсно можна зробити кар'єру в інженерії. Я зустрічала чимало жінок, які довго й успішно
працюють на інженерних посадах, і, чесно кажучи, ніколи не стикалася з обмеженнями – ані
гендерними, ані професійними. Мені здається, талановитий спеціаліст, котрий займається улюбленою
справою, досягне більшого, ніж людина, яка працює на хоч і прибутковій, але немилій і відтак
нудній роботі. А інженер – це не нудна професія, тут стане в пригоді й аналітичне мислення, і
творчий підхід, і вміння спілкуватися з людьми, і прагнення до самоосвіти.