ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

ТОП-7 ідіотичних радянських фільмів про бандерівців

Слава Степана Бандери не дає спокою російським пропагандистам. Здається, з минулого століття їх доволі лінивий розум просто не в силах вигадати новий образ ворога
Depo.Життя
9 квітня 2015 06:00
ФОТО: depo.ua
ТОП-7 ідіотичних радянських фільмів про бандерівців
ТОП-7 ідіотичних радянських фільмів про бандерівців

Так, нещодавно в Академічному театрі драми ім. Луначарського в російському Володимирі пройшла прем'єра постановки за романом Олександра Фадєєва "Молода гвардія" - зображаючи головних антагоністів, автори не забули згадати про Правий сектор і, звісно ж, головну страшилку "свідомих" росіян Степана Бандеру.

depo.ua пропонує згадати, з чого починалася бандерофобія у росіян, познайомившись з підбіркою радянських картин, у яких йшлося про українських націоналістів.

"Багряні береги" (1979)

Авторам точно відомо - якщо хто і заважав "чесним радянським людям" навести лад у країні після Другої світової, то це винятково бандерівці. За сюжетом, неслухняні українські націоналісті "дебоширять" у пристойному радянському селі, де треба будувати мости і взагалі наводити лад. Проте, якщо критики осипали стрічку схвальними відгуками, звичайні глядачі, у тому числі й затяті бандерофоби в більшості своїй витримували перед екраном максимум півгодини.

"Іванна" (1959)


Над зворушливою історією бідолашної дівчини, яку підступні бандерівці правдами і неправдами не пускали вчитися та ще й вмовляли йти в монастир, пролила сльози не одна радянська господарка. Іванна зрозуміла усі бандерівські каверзи і подалася у партизани, щоб рятувати співвітчизників від фашистів, але доля у героїні все одно виявилась трагічною. При тому, що режисер Віктор Івченко замахнувся на непоганий для свого часу рівень, історію традиційно перекручено, а українські патріоти в фільми подаються ледь не гіршими від самих фашистів.

"До останньої хвилини" (1973)


Драматичний байопік Валерія Ісакова про українського письменника Ярослава Галана свого часу масово підкорював серця "правдолюбів". За життя львівський літератор виступав ярим ненависником українського націоналістичного руху та масово видав гнівні памфлети на адресу ОУН-івців та греко-католиків. Зрозуміло, що в фільмі Галан змальовується як благородний борець за справедливість, а його опоненти - як безпринципні та жорстокі особи. Варто зазначити, що завернути сюжет в правильне русло автором було доволі зручно - сам письменник загинув від рук бандерівців.

"Тривожний місяць вересень" (1976)


Картина Леоніда Осики стала прообразом сумнозвісних російських "ментівських" кіноепопей. Фронтовий розвідник повертається у рідне село і з коліс починає боротися з підступними бандитами, які, звісно ж, є фашистські колабораціоністами та бандерівцями. Глядачу залишається хвилюватися за успішність операцій правоохоронних органів і сумно хитати головами через беспринципність бандитів, образ яких у свідомості автоматично переноситься на всіх українських націоналістів.

"Провал операції "Велика ведмедиця" (1983)


Шпигунському трилеру Анатолія Буковського про бравих радянських агентів, які борються з бандерівською бандою, так і не вдалося завоювати серце глядача. Мабуть, тому, що під кінець століття публіка втомилася як від усього шпигунського, так і від заяложеного образу ворога. Автори картини поставили жирну галочку у кон'юнктурному резюме і, здається, самі забули про "геніальне" творіння. А між тим, пристрастей у фільмі вистачає, адже члени банди виявляються не банальними злодюжками, а справжнісінькими зрадниками, що працюють на штаб ОУН у Мюнхені.

"Дума про Ковпака. Карпати, Карпати..." (1976)


Стрічка Тимофія Левчука про відомого партизана Сидора Ковпака здебільшого присвячена протистоянню його загону і підлих та невдячних бандерівців. Ковпак проявляє милосердя і випускає затриманих ворогів, але ті не поспішають дякувати. Навіть навпаки - у повній відповідності до радянської міфології, українські націоналісти нищать мирне населення, аби очернити благородних партизанів. Картина припала глядачам до душі - настільки, що її перевипускають на DVD і зараз, зайвий раз нагадуючи, хто є "головними ворогами людства".

"Вічний поклик" (1973-1983)


Серіал Володимира Краснопольського та Валерія Ускова розтягнули аж на два сезони. Адже автори проекту замахнулися розповісти про історію однієї сім'ї впродовж майже цілого століття. Звісно ж, бандерівців увагою на обминули - саме ці "злодюги" вбивають одного з харизматичних головних героїв. До того ж у суто "бандерівський" спосіб - спалюють живцем. Варто визнати, серіал став доволі популярним, проте критики пояснюють успіх проекту не розмаїттям радянським штампів на екрані, а зі звичайною любов'ю радянського, а потім і російського глядача до жалісних серіалів.