ТНМК про карантин: Якщо зараз закрити шоубізнес на 100% - помремо. Якщо на 30-40% - якось виживемо

Depo.ua Фагот і Фоззі розповіли, як їм працювалося під час жорсткого карантину, що вони думають про нинішні обмеження в проведенні концертів, про використання їхньої пісні в концерті на День Незалежності і про те, якою має бути правильна українізація.

- Сьогодні ви презентуєте новий кліп – "Контакт". Значить, карантин було проведено ефективно? Як ви знімали в умовах специфічного українського локдауну?

Фоззі: Під час карантину ми активно писали альбом. Наскільки це було ефективно - зрозуміємо, коли покажемо все, що накопичували під час локдауна. Кліп знімали дуже просто:  вдома - на телефон. Це було десь приблизно в березні. Режисерка надіслала перелік емоцій, які треба було зіграти за десять хвилин.

- Щодо решти карантинного часу – вам нормально заходило, що треба сидіти вдома, чи це було важко і хотілося, щоб скоріше закінчився локдаун? Чому питаю – чимало артистів давали в цей час концерти онлайн, знімали влоги і казали, що, в принципі, для них це був час спокою і творчості.

Фоззі: Я зазвичай щасливий, коли не треба кудись їхати, мені достатньо двох тренувань, двох репетицій на тиждень, а решту часу мені є чим зайнятися вдома. Особливих проблем не було. Концерт онлайн — нас же десятеро, якби ми під час локдауна перебували в одному приміщенні —  це було б цинічно, коли водночас ми закликали людей сидіти вдома, а самі збиралися й грали онлайн. Натомість ми багато чого тоді зробили, можете глянути в наших мережах, там все зберіглося.

- Нещодавно відбулася акція "Нас не чують" - українські артисти прийшли під Кабмін вимагати дозволу на проведення концертів або опублікували відповідні дописи в соцмережах. На вашу думку, влада мусить зараз дозволити проведення концертів, фестивалів? Як зараз виживають артисти, адже більшість залишилися без основного заробітку. Чи можуть вони претендувати на допомогу від держави?

- Якщо у шахматному порядку та з дотриманням санітарних вимог, мені здається -  можна. Закривати шоу-бізнес на сто відсотків — це смерть, якщо відсотків на тридцять- сорок, то ми це якось протягнемо, не розвиваючись, але хоча б  виживемо.

Задіюючи голову можна багато чого досягти.  Кожен виживає як може, а щодо допомоги від держави, то у держави зараз під час війни вистачає своїх проблем. Всі кажуть, що у Німеччині артистам виділили кошти, але в Німеччині профіцит бюджету на 300 мільярдів євро, їм є що з чого виділяти. В України такого немає. Нам аби не заважали, а допомагають нехай краще армії.

- В цьогорічному концерті на День Незалежності прозвучала ваша пісня "Зроби мені хіп-хоп". Як ви до цього поставилися? У вас питали дозволу на використання вашого хіта?

Фоззі: У нас дозволу ніхто не питав. Добре, що згадали. Звичайно хотілося б, щоб якось запитали та координували. Щодо концерту - мені ця концепція не сподобалась, якби вони обрали дитячий хор, який би заспівав попурі, без шансону та "Шльопок" — це б було красиво. Українську музику взяти не за тридцять років, а показати, що ми існували й до дев’яносто першого, можливо тоді б це не так відштовхувало.

- А чому обрали саме цю вашу пісню, як думаєте? До речі, то правда, що цю композицію ви зібрали десь години за три, для участі в "Червоній руті"?

Напевно тому, що "Зроби мені Хіп-Хоп" в той момент дирекції фестивалю зайшов найбільше, тому що він був актуальний. Це - 97 рік, хіп-хоп в Україні майже відсутній, його було зовсім трошки й тут з’явився трек. З одного боку він в тренді — це був хіп-хоп (на той час - сучасна танцювальна музика), а, по-друге, в тексті ми іронічно проходилися не тільки по любові, а й по боротьбі українського народу за своє визволення від комуністичного режиму. Вони це теж помітили в якихось маленьких жартах. Можливо саме тому й обрали, а може ми були на той момент найкращими.

- Гурту ТНМК - понад 30 років. 5'nizza за 20 років існування вже три чи скільки разів розходилася, дуже багато колективів чи не повністю поміняли склад. А Фагот і Фоззі завжди разом. В чому секрет? Ваші погляди на життя і творчість ніколи кардинально не розходилися?

Точніше, 31 рік ми граємо разом, а гурту ТНМК - 24 роки. Ми вдвох - просто спікери нашого парламенту, а загалом нас семеро. Звичайно, сваримося, люди змінювалися в колективі. Й наші погляди на деякі питання — діаметрально протилежні.

- Після "Червоної рути" ви співаєте здебільшого українською. "У вікіпедії написано", що це сталося під впливом слобожанських саґ у виконанні Арнаутова, а в інтерв’ю ви розповідали, що під впливом "Червоної рути". Для нашого суспільства свідомий перехід з російської на українську, тим паче якщо це артисти - тема дуже актуальна. А ви це зробили, коли це ще не було трендом, то нових законів і квот. Розкажіть, як це сталося? Якою мовою ви спілкуєтеся в побуті?

Фоззі: Саме так. Взагалі я думаю, що на музикантах, які спробували перейти на українську мову, треба було досліди проводити, як мешканці колишньої Української Соціалістичної Радянської  Республіки поступово перетворюються на громадян України. Музикантів просто чути, а таких людей вистачає в побуті. Найчастіше в буденному житті спілкуюся російською, проте намагаюся за замовчуванням на вулиці спілкуватися українською, (Не завжди виходить, але я про це думаю).

Фагот: В побуті я спілкуюся різними мовами. Особисто мене виховували російською мовою. Моя мама спілкувалась російською, але все одно періодично тато підіймав чарку за вільну Україну. Всіх тоді виховували російською мовою, та десь підсвідомо лишалося українство, котре з нас ніколи не вичавити ніякими режимами, знущаннями, примусовими законами та насаджуванням інших мов. В побуті можу російською та українською спілкуватися, дивлячись, яка ситуація. В цьому сенсі я багатомовний. Нас ніхто не примушував, ми самі це все відчули. Спочатку, наш перший україномовний трек ми зробили під впливом Гоші, він нам заспівав пісню Віталія Бадло "Чуваки". Ми вирішили, що нам треба зробити кавер на цей трек. Ми змінили повністю музику і взяли за базу текст, а коли вже пішли на "Червону руту", то там була умова співати українською. Ми заспівали декілька треків і стали лауреатами цього фестивалю. Потім почали рити трошки глибше з приводу того, що відбувалося з Україною всі ці часи та роки. Я десь приблизно до 97 року не знав про будинок "Слово", коли комуністи в Харкові розстріляли всю творчу інтелігенцію. У нас такої інформації не було, нам розказували, що ми всі - одне єдине ціле, а про те, що радянський союз знищував культурний генофонд ми дізналися набагато пізніше. Якщо не ми, то хто? Треба відновлювати це все і нагадувати людям про їхнє коріння.

-  Українізація, на вашу думку, в Україні відбувається правильно і нормальними темпами? Що б ви змінили в державній політиці з цього приводу, якби мали можливість?

Фоззі: У першу чергу я написав би план, хоча б на десять років. А зазвичай вони планують все на одну каденцію, а потім нацарюють сто рублів і втікають. А щодо українізації, то колись хтось розумний сказав, що  українська ідея рухається на схід зі швидкістю двісті  кілометрів на десять років. Якби нам ще років десять-п’ятнадцять, тундра вже нічого б не вдіяла. В мене є інтернет-знайомий на одному сайті футбольних вболівальників. Живе він у Євпаторії. Оскільки, я теж колись жив в Євпаторії на тій самій вулиці Некрасова мені було цікаво. Так от, він проводив досліди у новорічну ніч - рахував приблизну кількість феєрверків у місті за російським часом, а потім за українським. Й за святкування за нашим часом постійно зростало. Країні ще б кілька десятиліть, то і з Кримом все було би добре. Просто там оппонентура дуже міцна, вони ніколи не економили на ній, а в нашій країні, на жаль, плану українізації України досі не існує.  Щодо змін, то в мене обсяг мозку, мабуть, не дозволяє говорити таки, або давати поради космічної величини.

- Коли ви плануєте найближчий концертний тур і які це будуть міста? Якій темі ви б хотіли його присвятити?

Зараз є якісь концерти, проте більшість скасовується - карантин стає знову жорстким. Тому ми пишемо альбом, граємо там де можемо, але поки все коливається! Ми розуміємо, що коливається весь світ, а Україна - з найбільшою амплітудою. Головне, аби нам не заважали. Ми займаємося тим, під що нас заточила природа.