"Тікайте звідси": Інтерв‘ю з киянкою, яка потрапила в Олександрівську лікарню з підозрою на коронавірус

Depo.ua зв’язався з Єлизаветою, щоб дізнатися, чого чекати потенційним пацієнтам з коронавірусом. Вийшло ціле інтерв'ю.

Єлизаветі Романчук – 27 років, заміжня, має маленьку дитину.

9 березня вона повернулася з Еміратів і невдовзі відчула себе зле. Кілька симптомів вказували на те, що це може бути коронавірус.  Ліза викликала швидку по страховці. Оглянувши, лікарі відвезли її в Олександрівську лікарню Києва, яка є однією з тих, де приймають тепер пацієнтів з коронавірусом. Причому як "слуг народу", тобто депутатів, так і простий народ. Нашій співрозмовниці вдалося ознайомитися з умовами для тих, хто, так би мовити, посередині: вона лежала не в безкоштовній палаті, але і не в люксі.

А про умови розповіла в своєму дописі. 

- Як ви зараз почуваєтеся?

- Добре. Особливо, коли вдома

- Немає симптомів застуди і ви в самоізоляції, як і ми всі?

- Загалом температура 37; 37.2, але слабкості немає, загалом все ok.

- Якщо ви знову відчуєте погіршення, поїдете в лікарню чи будете вдома?

- Самолікуванням займатися точно не буду, але результатами тестів (які не виявили коронавірус, - ред.) вони мені звільнили руки, тому що тепер я спокійно зможу звернутися в приватну клініку.

- Яке у вас склалося враження про лікарів Олександрівської лікарні? Це жорсткі, байдужі люди чи вони стали жертвами обставин, як і ви, і їм самим нічого не видали?

- Це точно не про Олександрівську лікарню, що їм нічого не видали, я на власні очі бачила, як завозять харчі, воду, маски. Коли я речі вчора забирала, чула, як санітарки між собою говорять про те, що, мовляв, ми тепер багаті, в нас купа всього. Медсестри, які приходили до мене в палату говорили, що зараз все дуже лайтово. Нема страшного потоку людей, купа запасів. Два-три тижні тому була нестача, а зараз всього - по вінця. Тому, на мою думку, вони точно не жертви обставин, яким нічого не видають і змушують шити собі маски. Це точно не про цю лікарню.

Не можу сказати, що в цій лікарні всі лікарі такі погані, але від тих, які до мене приходили, я не побачила жодного разу ставлення, на яке я очікую від професіоналів. Не знаю, жертви обставин це, чи люди, які очікують, що ти даси хабара. Таке враження, що це просто пофігісти, які грошей не хочуть, їм загалом байдуже на тебе. Якщо ти не депутат, наприклад.

- Тобто, найбільше вас вразило те, що лікарі в Олександрівській не проявляли до вас турботи, на яку ви очікували?

- Напевне не проявляли, якщо до мене не приходив лікар протягом двох днів. Він з'явився в п’ятницю і в понеділок сказати, що результат на COVID-19 негативний. У вихідні до мене жодного разу лікар не зайшов. І коли я запитувала кілька разів медсестру, чи лікар прийде, вона казала, що прийде, якщо буде час. Ну, часу так і не з’явилося на мене. І я не знаю, чи це ставлення змінилося б, якби я дала хабара.

- А вони натякали, що непогано було б дати?

- Ні, гроші ніхто у мене не вимагав і не натякав. Тому й кажу, що не впевнена, що лікарка би якось активізувався, якби я дала гроші. Зробили би мені швидше тест, а не після обіду наступного дня. При тому, що я потрапила в лікарню о шостій вечора, лікарка прийшла до мене о 12 наступного дня і тест мені зробили ще через години дві-три.

- Що то за тест? Кров беруть на аналіз?

- Я коли дізналася, що в мене взяли кров, навіть не усвідомила, коли це було. Можливо, я ще була в трошки неадекватному стані, але я взагалі не пам’ятаю цей момент, коли в мене брали аналіз крові в четвер ввечері, коли я потрапила в клініку. Мені поставили крапельницю, щоб легше дихалося і сказали, що тоді й взяли. 

- Тобто ви підозрюєте, що тест ніхто насправді не робив?

- Ні, тест на коронавірус зробили – для цього беруть мазок з горла і носоглотки великою паличкою, це не помітити не можна. А на основі аналізу крові мені після обіду почали робити уколи антибіотика, тому що в мене начебто була якась бактеріальна інфекція. З приводу тесту на COVID-19, брали його тричі. Враховуючи, що це був проміжок між тестами 1,5-2 години, я зрозуміла, що перший "канув в Лєту". Після другого мені сказали результат близько дев’ятої. Заввіділенням розповіла, що їм завезли тести і це вони паралельно почали робити з референс-лабораторією. При цьому, я так розумію, це різні види тестів, адже в референс-лабораторії результат готовий за три-чотири дні, а мені сказали того ж вечора, що результат ані позитивний, ані негативний.

- Таке враження, що на вас перепробували всі тести, які в них були в наявності

- Так, типу тест на вагітність не показав коронавірус, тест на гепатит не показав коронавірус, ну ok, тоді давайте будемо чекати тест референс-лабораторії. Якийсь вже покаже...

Насправді, це і смішно, і дуже сумно, адже я розумію, що в мене – не найгірший випадок. Я могла би залишатися вдома, якби знала, що буде отак і чекала би, доки буде зовсім погано, і тоді би вже звернулася. Я розумію, що є люди, яким набагато гірше і їх, мабуть, навіть не хочуть госпіталізувати. Я не знаю, чому мене госпіталізували, вчора подивилася свою виписку – там написали несправжні симптоми. Мені дописали, що був сухий кашель і ще купа симптомів, з якими я не зверталася. У виписці з Олександрівської лікарні стоїть грип, при тому, що мені зробили два тести на грип і обидва – негативні.

Вони ще при мені почали сперечатися в прийомному відділенні, коли я тільки поступила, писати грип чи підозру на COVID-19, мовляв, через що в них менше проблем буде. Потім залишили той самий діагноз - грип, незважаючи на результати тестів. Нащо? Задля того, щоб прикрити себе за те, що взяли пацієнтку, яка не повинна лежати в стаціонарі? Ну тоді потримали би добу і відпустили, як це робиться в сучасних клініках.

- Перестраховувалися мабуть, зараз така ситуація…

- Воно так, але на мою думку – це абсурд. Є ж люди, які потребують госпіталізації, більш ніж я.

- А вони вам ще двічі казали "тікайте звідси". Тобто за бажанням ви могли зібрати речі і піти?

- Так, мене ніхто не тримав. Коли до мене врешті прийшла лікарка, я запитала, що далі планують зі мною робити, коли будуть результати тестування, чи я взагалі можу зібратися і піти. І лікарка сказала, що можу піти, написавши заяву, що я на себе беру відповідальність за свій стан в разі погіршення. Але, можливо стане гірше, тому краще лишитися, і коли мені прийшов результат ані позитивний, ані негативний, мені сказали лишатися до понеділка. Я і лишилася. Раптом дійсно коронавірус, а в мене вдома - маленька дитина і чоловік, і в них були схожі на мої симптоми.

Але суть навіть не в тому, ставлять тобі діагноз чи ні. Людина приходить в лікарню в пошуках допомоги, чіткої відповіді і коли питаєш в понеділок в лікаря, які в мене результати вчорашніх аналізів, а тобі кажуть "Я вам уже все сказала в пятницу", як після цього покладатися на лікаря?

- Які умови в платній і безкоштовній палатах, що там є?

- У порівнянні із середньостатистичною палатою в районній лікарні – це просто лакшері, я думаю. Я погано бачу і забула вдома окуляри, тому спочатку мені взагалі здалося, що там класні умови, свіжий косметичний ремонт. Холодильник, микрохвильовка, стіл, тумбочка, ліжко. А от коли починаєш придивлятися, помічаєш оббиті стіни.

Тут і далі - фото Єлизавети Романчук

Ліжко - жахливе, в мене тіло боліло всі дні. Там каркас професійного ліжка, але на ньому - два звичайних матраци, вони під тобою рухаються, вони бугристі. Уявіть, як на цьому лежати людині з грипом, в якої і так сильно болить все тіло.

Вода була в душі холодна. Душ зламаний, по шлангу тече вода, на піддон огидно було ставати босоніж, він обдертий, з пліснявою.

- Це ж ви про платну палату?

- Так, це платна палата.

- А скільки це коштує?

- Навіть не можу сказати, тому що коли я питала в персоналу, вони сказали, що не знають. Тому дізнаюся вже від свого страхового брокера, мені страхова буде оплачувати палату.

Ще згадала цікаву деталь – це ж інфекційне відділення. Ти приходиш з вулиці, захисного одягу тобі ніхто не видає: ні бахіл, ні маски. Ти здаєш верхній одяг та ідеш по ліфтах, по коридорах у вуличному взутті у свою палату. При цьому санітарка обурюється, що ти не в змінному взутті.

Немає навіть мила в платній палаті. В інфекційному відділенні.

- Що ж тоді в безкоштовній палаті?

- Виглядала вона цілком нормально. Так само, як і платна. Я, власне, пішла в платну, тільки щоб не лежати з людиною, яка дуже сильно кашляла і може бути хворою на коронавірус. Цікаво, от коли привезли депутата, його також поселили в двушку? Бо він (Сергій Шахов, - ред.) розповідав на фейсбуці, які тут всі класні, чемні, а він же навіть нікому не казав, що депутат...

- Мабуть люкси якісь ще є...

- Говорять, що нема, але теж думаю, що є. Не факт, що вони дуже сильно відрізняються від решти палат, але може депутату знайшли із працюючим душем, і мило навіть поклали, та дали водичку.  

Я, коли потрапила в лікарню, чекала годину доки до мене приїде сестра і привезе мило, туалетний папір. Звісно ж, його теж у платній палаті немає.

- Годували чи їжу теж треба мати з собою?

- Так, їсти давали, але я їжу не брала. Не тому, що я якась там прямо "цаца", я просто не їм м’яса останні місяці. Та й годування вражає само по собі. Я прибула в палату близько сьомої вечора, спитала, чи є щось поїсти, на що почула "вже нічого нема, вже все закрито" таким ніжним тоном. Сніданок видають о 10.30 ранку, при тому що вже о 6.30 тебе будить тьотя, яка максимально гучно забирає сміття з ванної, потім приходять міряти температуру чи зробити укол. Ти прокидаєшся рано і як тобі після цього аж до 10.30 чекати на сніданок?

Перший сніданок я вирішила спробувати. Десь о 10.30 почула тим же ніжним тоном "виходьте сюда, в коридор". Тотя прикотила візочок і порозкладала мені на тарілки їжу: каша, куряча ніжка, хліб. Ще запропонувала чай. Я це все взяла, але не їла і більше не брала їжу, тому що не зовсім довіряю тому, як це все приготовано, наскільки це все чисто. Тому мені привозила сестра їжу постійно. Загалом ця їжа - цілком прийнятна і якщо нема кому принести домашнього, то з голоду не помреш. Це, я так розумію, не тільки на платну палату приносять, а на всіх.

А от води питної не було. Хоч би кулер якийсь поставили. Як вони це уявляють – пацієнт з 10-літровим бутлем води має їхати в лікарню? Я навіть коли сиділа в приймальному відділенні і пожалілася, що дуже сушить, хочеться пити, думаєте, хтось запропонував води? При тому, що я коли виписувалася, бачила, як завозили воду, продукти. Цікаво, кому? Куди це все потрапляє? 

- Що би ви порадили іншим потенційним пацієнтам лікарні, що можна і що треба з собою взяти? Крім туалетного паперу, антисептика, мила і питної води?

- Ви маєте подумати про свій захист, взяти бахіли, санітайзер, бо ви торкатиметеся різних поверхонь. Наприклад, жінка, яка вела мене на рентген, була без рукавичок. Крапельницю мені теж якось ставила людина без рукавичок, при тому, що інші приходили, запаковані в костюми, в окулярах. Тому - рукавички, маска, бахіли. Зарядка для телефону, навушники, готівка  – це мені в приватній клініці порадили, яка мене відвозила. Постільна білизна там є, рушника нема, теж треба брати з собою.

- Піжама ще, мабуть, потрібна. Там тепло?

- Так, там дуже спекотно. Не знаю, може у двушках більш прохолодно, бо більше приміщення. В мене була спека, шкіра злазила між пальців від сухості повітря. Батарея - біля ліжка, а саме ліжко - біля вікна, тому не можна спати з відкритим вікном. 

Щодо ставлення лікарів – все залежатиме від зміни. Я нікому не платила, але санітарки були чемні, приємні. Перша медсестра – фамільярна і з пофігізмом, а друга  – суперприємна жінка. Вона мені в бабусі годиться, але зверталася на "ви", бажала гарної ночі, була доброзичливою зранку, розпитувала мене як почуваюся. Зовсім інше ставлення, яке ти теж отримуєш безкоштовно. Тому говорити, що ці люди – злі і байдужі через навантаження, умови і маленьку зарплату я б не стала. Це людський фактор, власне, як і всюди. 

Читайте також в рубриці "Як карантинять українці за кордоном": 

В’єтнам, де закриті міста і заборонено саморобні маски

Мальта, де віряни таки змогли не піти до церкви на Великдень

Туреччина, де демонтували лавки, щоб старенькі чаювали вдома

Швеція, де не заборонили нічого, крім відвідування старих

Угорщина, де закрився китайський бізнес, а австрійці скуповували дешеві харчі

Український піццайола в Римі: Про штрафи за прогулянку, собак в оренду і те, чому в Італії так багато загиблих