Технології не для бідних: Чи справді багаті відмежовуються від техніки

Авторка стверджує: якщо раніше екрани гаджетів були символами статусу, тепер таким символом є можливість обходитися без них, передає Depo.ua із посиланням на сайт видання. 

"Багаті почали боятися екранів. Вони хочуть, аби діти гралися з кубиками, процвітають приватні школи, в яких на техніку табу. Послуги людей дорожчі, і багатії хочуть та мають можливість за них платити.  Людська взаємодія - можливість пожити день без смартфону, соцмереж та відповідей на імейли - стала вимволом статусу. Це все привело до появи цікавої нової реальності: людський контакт стає новою розкішшю. Тоді як екрани з'являються в житті бідних, вони ж зникають із життя багатих",  - пише пані Боулс.

Її думку поділяє Джозеф Нунс, голова відділення маркетингу Університету Південної Каліфорнії, який спеціалізується на статусному маркетингу. 

"(Раніше) Було важливо мати пейджери, тому що вони сигналізували про те, що ви важлива, зайнята людина. Зараз вірне протилежне: якщо ви справді на вершині ієрархії, ви не мусите відповідати всім. Вони мусять відповідати вам", -  каже він.

У бідних районах США, де бюджет на школи недостатній, адміністрація часто приймає рішення економити на вчителях - діти проходять навчання онлайн. У Юті ж тисячі дітей за допомогою лептопів освоюють підготовчу дошкільну програму. 

Навіть якщо батьки не хочуть, щоб їхні чада вчилися за ноутами, часто вибору немає. Деякі класи відпочатку обладнані під комп'ютеризовані програми навчання. 

Існує ініціатива щодо легітимізації так званого "права від'єднатися", яке б дозволило відключити смартфони, але зараз чимало робітників тривалий час бути не на зв'язку не наважуються. 

ВСЕ ЦЕ ДОКИ МАШИНИ - НЕДОЛУГІ КОПІЇ

Думка зрозуміла. Зрештою, людина, яка не може дозволити собі живого персонального асистента наразі може встановити на смартфон Siri і частково полегшити собі побут. Втім, без Siri її користувач навряд би знайшов гроші на персонального секретаря, хоча той, звісно ж, функціональніший. 

У будь-якому разі машинний розум у вирішенні багатьох життєвих питань все ж таки гірший за людський. Втім, здається, це питання часу. 

Тривалий час футуристи і розробники зайняті дискусіями -  чи вдасться зрештою створити машини, які матимуть людську свідомість, і при цьому за рівнем інтелекту значно перевищуватимуть людину. Страшилка з наукової фантастики все ще залишається відкритим питанням. 

Так, футурист Рей Курзвейл прогнозував, що машини з емоційним інтелектом і людським "даром переконання" з'являться вже у 2029-му. 

Вчені готуються, що прогноз справдиться - якщо і не через 10 років, то пізніше - вже точно. Тож б'ються над питанням, що, власне, визначає поняття "свідомість". Адже складність ще й у тому, що людський мозок вивчений недостатньо навіть аби описати його у підручниках, не те, що створити програму за його подобою. 

"Якщо ми замінимо один нейрон у мозку людини силіконовим чіпом, який може виконувати ті ж самі функції, потім замінимо ще один нейрон, і ще один - до якого кроку людина залишатиметься собою?", - цитує докторку Хезер Берлін, психіатриню Медичної школи "Ікан" на горі Синай Singularity Hub.

Вона описує три рівня свідомості - чистий суб'єктивний досвід ("дивіться, небо блакитне), усвідомлення себе як спостерігача ("це я кажу, що небо блакитне") і порівняння уривків досвіду ("блакитне небо нагадує мені про блакитний океан"). 

"Ці рівні свідомості існують у багатьох тварин. Як люди, ми маємо відчуття власної особистості, яка надає цьому досвіду інший рівень глибини", - каже вчена. 

До того ж, люди мають можливість моделювати ситуацію через призму власного "Я" - прогнозувати чи створювати в уяві ситуації та світи, і дивитися, як вони резонують з їхньою особистістю. 

"Комплексні завдання, які ви хочете досягнути у світі, пов'язані з вашою здатністю прогнозувати майбутнє, опираючись на певну ментальну модель. В цьому аспекті я не бачу проблеми з тим, щоб відтворити цей тип свідомості", - каже Хусейн. 

Втім, доки вчені б'ються над можливістю створити людяний комп'ютер, інженери ставлять собі простіше завдання - розробити програми, яким би краще давалася стереотипна людська робота, ніж, власне, людині. 

Зокрема, вже давно працюють додатки, які малюють картини чи то створюють музику. 

Хоча обивателю поняття "робот-психолог" видається нонсенсом, в тому числі, через недосконале знання людської психіки і здатність людини вирішувати проблеми на рівні інтуїції, вчені з Масачусетського університету технології минулоріч представили програму, яка може діагностувати прояви депресії після нетривалої розмови. Тож, можливо, з часом забезпечений клієнт обиратиме між "людина, але дешевше" і "програма та доведеться приплатити". 

Ще одна суперечлива сфера - особисті стосунки. Якщо прийняти, що технології продовжать еволюціонувати, скоро на ринку з'являться "досконалі партнери" і не лише для сексу, а й для душевних розмов та романтики. Вже зараз штучні "люди" вражають уяву. 

"Вона може робити все - від того, щоб пожартувати чи заспівати, до того, щоб освідчитися", - пише про ляльку для сексу дослідниця Кейт Делвін у книжці "Включаймося: Наука, секс і роботи". 

Авторка вважає, що боятися подібного прогресу не варто, адже це лише страх невідомого. 

"Думаю, ми чекаємо, що люди мають жити за певним списком... Зустрітися з кимось, одружитися, завести дітей. Суспільство нав'язує мачистські нормативи. І знаєте, якщо люди хочуть це переглянути, це добре", - пише вона. 

Відому ляльку Harmony продали за 7 тис. фунтів - звісно ж, примхою бідняка таку інвестицію не назвеш. Вже зараз ляльку можна поєднати з програмою штучного інтелекту, аби порозмовляти після статевого акту. 

Але інноваційні товари з ширшими можливостями будуть коштувати дорожче, і для певної категорії людей, наприклад, зі складнощами у спілкуванні залишатимуться єдиною можливістю полегшити життя. 

Таким чином можна дійти висновку: доки прості машини - знаряддя праці і джерело спектру задоволень для бідних, машини складні все ще залишаються прерогативою більш забезпечених людей. 

ДЛЯ УКРАЇНЦІВ - НЕ АКТУАЛЬНО

Діти зі шкіл США частково переходять на систему онлайн-навчання, бо виділений бюджет не дозволив би їм якісну, але "повністю людську" освіту. Себто, технології не позбавляють спілкування, лише створюють можливість на місці вакууму.  

Українцям же до дискусій про співвідношення технологій і статусу залишається ще далеко. Комп'ютеризація у нас - процес, який все ще триває.  Себто найбіднішим прошаркам населення годі й думати про надлишок технологій у житті. 

Що ж до прагнення відключитися від світу, дозволити дітям грати на музичних інструментах, а не битися над завданням над комп'ютером - лише сучасний еквівалент попереднього "не витрачатиму 60 годин на тиждень на заводі, краще вже почитаю, адже в мене є, що їсти".  Тож йдеться здебільшого про наявність часу на дозвілля на спілкування, а не занурення у світ hi-tech як ознаку бідності.