Сторожова застава: Яка користь українцям від власного фентезі

Наразі картину переглянуло понад 180 тис. глядачів, принісши творцям фільму близько 13 млн грн.

Лише за перший вікенд фільм зібрав 8,2 млн, тоді як "Dzidzio Контрабас" - 7,7 млн грн.

Хоча бюджет фільму склав 40 млн грн, український внесок у скарбничку - не єдиний. Так, права на дистрибуцію купили компанії з Франції, Казахстану, Індії, В'єтнаму і Малайзії.

Глядачі продовжують ділитися захопленими враженнями від перегляду.

А не так давно з творчою групою зустрівся прем'єр-міністр Володимир Гройсман, віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко та міністр культури Євген Ніщук.

Картину знято за романом Володимира Рутківського, написаному у 90-х роках. "Сторожова застава" стала дебютною режисерською роботою Юрія Ковальова.

Головні ролі виконали також дебютанти - Даниїл Каменський та Єва Кошова.

За сюжетом, головний герой Вітько потрапляє у часи Київської Русі, коли хоробрі богатирі боронять рідний край від половців. Аби повернутися назад у XXI століття, хлопець мусить подолати страхи, проявити себе як справжній воїн і добра людина.

У фільмі є і колоритні персонажі, і перше кохання, і, здавалося б, непереможне чудовисько, подвиги і патріотизм. "Ми на своїй землі вистоїмо", - кажуть хоробрі мешканці руського села і обіцянки дотримуються. При цьому ненав'язливо, але зчитується паралель: як мужні русичі протистояли варварам-половцям, так і ми зараз мусимо боронити землю від росіян.

І дитяче кіно надихає перемагати, адже супергерої створені спеціально для того, аби їм вірити.

При цьому Вітько подорожує у часі в сучасному одязі і (о, диво) без томика Кобзаря в рюкзаку. Замість застарілих "українських слів, якими ще діди говорили", балакає адекватним молодіжним сленгом, якому вчить богатирів. Себто, нещирості і штампів, які не витримують випробування реальністю, у фільмі уникнули. Дивитися ж його легко і захопливо.

Діти у залі зойкають, коли монстр оживає і сміються з витівок добрих персонажів. Дорослі дивляться теж з цікавістю, адже фентезі і казки - насправді жанр поза віковими обмеженнями.

Богатир Олешко зачаровує безпосередньою манерою і безстрашністю, а дід Овсій - мудрістю і вмінням мріяти про здавалося б нереальні речі.

Словом, більшість глядачів відзначає: добре, що в Україні нарешті з'являється якісне розважальне кіно і радять хапати дітей під руки та поспішати на сеанс всією родиною. Адже це саме той випадок, коли чимало юних українців занесуть картину в неофіційну категорію "моє кіно", а не "вчитель змусив".

Щоправда, серед критиків думки не настільки позитивні. Суворі мужі зазначають: на фестивалях картині немає на що сподіватися. Якщо і отримає відзнаку, то хіба що приз глядацьких симпатій. А так, у картині самі штампи, а от розумної думки - жодної. Та й новаторства годі й шукати. Мовляв, взяли і скліпали кіно за іноземними шаблонами. Ні що б вселенський сплін і занурення у безнадію, як у нас практикується.... Повчили б нове покоління справжнього естетства. І так, назву монстра у фільмі переплутали та й інших історичних ляпів наробили.

Втім, наразі "занудна" думка критиків не те, щоб важлива. Адже фільм пройшов головного цензора і таки сподобався глядачам.

Критики ж нерідко забувають, що нудьга - таки найстрашніший гріх мистецтва і перш ніж навчитися бути дуже розумними, варто навчитися бути хоча б цікавими. А це творчій групі "Сторожової застави" таки вдалося.