Спроба ціною в півмільйона: Для чого політики масово йдуть у мери Києва

31-річний Єгор Фірсов, який народився у Донецьку і 2014 року став наймолодшим народним депутатом Верховної Ради 7 скликання, повідомив про намір балотуватися в мери столиці. Колишній нардеп двох скликань, за часів президента Зеленського – виконувач обов’язків керівника Державної екологічної інспекції зробив це просто на сходах мерії. Каже, за ним стоятиме партія "Екологічна Альтернатива", яка має на меті "привернути увагу до жалюгідного стану київської екології".

Єгор Фірсов/Facebook

Потенційний кандидат обіцяє користатися своїм майбутнім статусом, щоб "озвучити на належному рівні" проблеми екології мегаполіса. Щоправда, зізнається, що великого бюджету не має, тому масово розвісити містом агітаційні білборди не зможе. 

Різко стали "зеленими", але не тими, що ви подумали

Варто нагадати, що з 2011 року Фірсов був активним членом партії "УДАР Віталія Кличка", очолював Донецьку обласну парторганізацію. "Перепустку" в парламент 7 скликання отримав саме як представник виборчого списку цієї партії. 2016 року, під час другої каденції в Раді, рішенням партії "Блок Петра Порошенка" був позбавлений депутатських повноважень через вихід з фракції БПП. 2019-го балотувався до Верховної Ради від партії "Громадянська позиція" (№9 у списку), але ті вибори партія Анатолія Гриценка програла. Після чого Фірсову надійшла кадрова пропозиція від влади молодих облич, яку молодий політик проігнорувати не зміг. Щоправда, кар’єра його в екологічному відомстві тривала недовго.

Фірсов – далеко не єдиний охочий сісти у крісло на Хрещатику, 36, якому це не світить за левовою часткою опитувань. Про бажання балотуватися в мери Києва вже встигли заявити чимало кандидатів, і більшості з них опитані соціологами громадяни відводять другі ролі на місцевих виборах-2020.

Борислав Береза//Facebook

Є серед них і колишній народний депутат, 46-річний киянин Борислав Береза. У виборах він не новачок, 2015 року балотувався на посаду міського голови Києва. Вийшов у другий тур з Віталієм Кличком, де за нардепа проголосували 8,84% виборців, а за Кличка – 40,57%. Роком раніше пройшов до парламенту на позачергових виборах по округу №213 у великому столичному районі Троєщина. Тож кияни його загалом знають, але для перемоги лише цього може і не вистачити. Зі зміною складу парламенту Береза відійшов у тінь і рік був присутній переважно в соціальних мережах.

Націонал-патріотична риторика цього політика, схоже, залишилася в минулому, а на заміну їй прийшла турбота про матінку-природу. Нині Береза, як і Фірсов, париться на "зеленій" темі, пробуючи завести до Київради свою "ЕкоПартію".

Вочевидь екологічні питання справді є вкрай актуальними для переповненого людьми, транспортом, сміттям і шкідливими викидами Києва, тому вищевказане двійко політиків, гадаємо, є не останніми кандидатами в мери, які експлуатуватимуть цю тему. Але чи хтось щось у результаті робитиме, включно з чинним "туйовим" мером Віталієм Кличком, - питання, на жаль, майже риторичне.

Свободівець, екссвободівець і товариш Пальчевського

Невисоко у рейтингах соціологів поки розташовується і 33-річний киянин Андрій Іллєнко, ще один колишній народний депутат, заступник голови Всеукраїнського об’єднання "Свобода", син класика українського кіно Юрія Іллєнка і акторки Людмили Єфименко. Двічі поспіль Іллєнко обирався до парламенту по своєму виборчому округу №215 (частина лівого берега столиці), але втретє вибори програв, згідно з трендом 2019 року – депутату від "Слуги народу".

Андрій Іллєнко/Facebook

Цього року Андрій Іллєнко просуватиме на мерських виборах націоналістичні наративи і, мабуть, в нього знайдуться вдячні слухачі. Але під час місцевих кампаній виборець голосує зазвичай за "господарників", а не за виразних носіїв тих чи інших ідеологій. Ця особливість залишає Андрію Іллєнку небагато шансів на успіх. Зате він зможе нагадати киянам про існування партії "Свобода", яка спробує ще раз потрапити до Київради.

Хоче брати участь у виборах міського голови Києва і колишній однопартієць Іллєнка Юрій Левченко, що народився у Вінниці, 12 років мешкає в Києві та колись мав російський паспорт (каже, давно здав). Нардеп 8 скликання від округу №223 у Шевченківському районі столиці, 2014 року у боротьбі за мандат народного депутата він переміг впливового у колах міської політики Віктора Пилипишина. В листопаді 2019 року Левченко, який перед тим програв позачергові вибори до парламенту по 223 округу, заявив про вихід зі "Свободи". Разом з ним з партії та фракції "свободівців" у Київській міській раді вийшли двоє колишніх помічників екснардепа. Левченко заявив, що "забезпечити гідне життя більшості українського народу в рамках політичної боротьби у "Свободі" неможливо з різних об'єктивних та суб'єктивних причин".

Юрій Левченко/Facebook

Цього року колишній "свободівець" через свою сторінку в соціальній мережі взяв активну участь у роздмухуванні скандалу довкола глави Офісу президента Андрія Єрмака і його начебто бізнес-зв’язків з колишнім головою фракції Блоку Леоніда Черновецького в Київраді Денисом Комарницьким, якого у ЗМІ називають одним зі "смотрящих" за бізнесовими процесами у сфері будівництва у столиці. Інформацію, що її викладав Левченко, далі підхопив нардеп від "слуг" Гео Лерос. Одночасно із заявою Левченка про бажання взяти участь у боротьбі за посаду міського голови Києва тема корупції у владній верхівці може отримати новий імпульс. Тим паче що стосується вона і самого Віталія Кличка.

55-річний уродженець Черкащини, лідер партії "Рідна країна"і політолог Микола Томенко, ще один потенційний кандидат у мери Києва, може похвалитися однією з найбільш довгих особистих політичних історій серед усіх претендентів. При цьому цікаво нагадати, що свого часу ЗМІ повідомляли про дружні відносини цього колишнього народного депутата з одним із нинішніх потенційних лідерів виборів Андрієм Пальчевським. Чи не спробує Томенко допомогти товаришеві, підтримавши його під час кампанії? На такі думки наштовхує хоча б кількаразова поява доволі дивних соціологічних "досліджень" від маловідомих компаній, де Томенко за симпатіями киян йде третім – відразу після Кличка і Пальчевського…Політик Томенко, звичайно, доволі відомий, але про нього вже почали потроху забувати. Тому оприлюднені дані щонайменше дивують.

Ще в мери Києва, за різними чутками і судячи з агітації, зібралися ветеран київської політики, ексмер, лідер партії "Єдність" Олександр Омельченко, очільник партії "Сила і Честь" Ігор Смешко, потенційний кандидат від "Європейської солідарності" одесит Олексій Гончаренко, представник "Батьківщини", колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко, чи навіть такий несподіваний претендент на мера Києва харків’янин Михайло Добкін. Усі вони, безумовно, знають про свої шанси на виборах, але мають свої цілі та задачі у цій виборчій кампанії.

Навіщо іти на вибори, якщо знаєш, що не виграєш

Загалом можна виокремити кілька мотивацій претендентів другого порядку.

1.  "Розкрутка" за допомогою більш менш впізнаваних облич виборчих списків маловідомих партій, що теоретично може допомогти якійсь із них отримати певну кількість мандатів депутатів Київради. Партія може "просто" балотуватися до Київради, а можна діяти більш яскраво, щоб виборець звернув увагу і 25 жовтня проголосував за той список, в якому присутні політики, що їх він упізнає. Зрештою, чому б не спробувати тому ж Омельченку ще раз провести в міську раду фракцію своєї "Єдності", як і лідерові "Національних дружин" Андрію Білецькому чи представникам інших партій не забезпечити партійне представництво в стінах столичної ради?
2. Фактична підтримка основних учасників цього забігу. Претендент – явний невдаха може, приміром, озвучувати ті речі, які посилюють заяви справжнього лідера. Або атакувати його конкурентів компроматом – неважливо, аргументованим чи безпідставним: пам'ять в українського виборця все одно не дуже добра.

Скільки коштує право назватися кандидатом у мери Києва

Нагадаємо, висуванці на посаду мера Києва повинні сплатити грошову заставу за право балотуватися. Її розмір доволі суттєвий. Ще на виборах 2015 року кандидати сплачували близько 104 тис. грн. А вже згідно зі ст.225 Виборчого кодексу, який діє з 1 січня 2020 року, розмір застави кандидата у міські голови обчислюється з розрахунку чотири розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу (4723 грн), на кожні 10 тисяч виборців.

У Києві налічується 2,191млн виборців. Відтак, за "січневою" редакцією кодексу, кандидат у мери мав сплатити 4 млн 005 тис грн на спеціальний рахунок виборчої комісії (застава повертається лише переможцю, а гроші решти йдуть до бюджету). Для порівняння – це у більш ніж півтора рази перевищує суму грошової застави для кандидатів на посаду президента України.

Щоправда, в липні Верховна Рада суттєво полегшила кандидатам фінансовий тягар: зміни до Виборчого кодексу, зокрема, знизили розмір грошової застави. Тож зараз діє такий розмір застави: чотири мінімальні заробітні плати за кожних 90 тисяч виборців відповідного єдиного територіального виборчого округу. Для Києва застава сягає 450 тисяч гривень – точну суму назве Центрвиборчком на початку вересня.

Це на порядок менше за початкові 4 млн, але теж чимало, особливо з точки зору пересічного громадянина. Але пересічні громадяни у столичні голови і не балотуються.   За партійних кандидатів заплатять партії, а за самовисуванців – вони самі. Втім, судячи із кількості потенційних учасників перегонів, півмільйона – не такі вже й великі гроші і поставлені цілі того варті.