Справжні солдати. Віктор Суходольський: В моєму Саду Небесної Сотні зустрічатимуться бойові побратими

Depo.ua продовжує цикл публікацій про українських бійців, що ведуть сторінки в соцмережах.

Підприємець Віктор Суходольський почав боротися за щастя країни ще на Майдані. Приїхав на революцію через десять днів після побиття студентів і лишився до 21 лютого.

"Хоча ми були без зброї, страху не відчувалось. Коли ти гориш метою, страх відступає", - згадує боєць.

Із трофеєм - відвойованим у міліції щитом

Суходольський розповідає, що вдома зберігає "парадно-вихідний" шолом з Майдану, а ще - під час революції з нього написали картину.

"Якось зайшов в Український дім, а там працює художниця Таня Чепрасова. Намалювала мене. Це було знаково, до цього з мене полотен не писали. Пропонує мені забрати роботу - хочу це зробити після війни", - коментує чоловік.

КЕРІВНИЦТВО "АЙДАРУ" ОБІЦЯНКИ НЕ ВИКОНАЛО

Суходольський не зміг бути осторонь і коли почалася війна. Каже, його побратими з Майдану на той час вже воювали в "Айдарі", тож вирішив битися з ними пліч-о-пліч.

"Попросився до своїх (в "Айдар"). Надіюсь, що візьмуть", - написав тоді чоловік у "Фейсбуці".

А 5 вересня минулого року таки поїхав на фронт, в обхід воєнкомату.

Розповідає, що завдяки волонтерам в батальйоні вистачало всього - і ліків, і їжі.

"Ми навіть ділилися харчами із лікарнею у Старобільську. А ще волонтери допомогли облаштувати базу - протягнути світло та Інтернет. Я б цим людям взагалі поставив пам'ятник", - коментує боєць.

Проте через чотири місяці вирішив залишити батальйон. Каже, колектив був і є чудовим, а от керівництво сподівань не виправдало.

"У нас був явно не хороший комбат Мельничук (Сергій Мельничук - ред.). Нас дуже довго обіцяли оформити, але так цього і не зробили. А багато хто з бійців залишив свій бізнес, вірив керівництву на слово", - обурюється Суходольський.

Тож за кілька днів до нового року Віктор приїхав додому з твердим наміром повернутися в АТО.

"Став чекати нової хвилі мобілізації, адже просто так у воєнкоматах не приймають. За тиждень до її початку разом з товаришем пройшов медкомісію. А при першій можливості записався у добровольці", - згадує боєць.

Тепер Суходольський воює у 14-й бригаді, у розвідці. Каже, під час підготовки набув спеціальності снайпера, адже любить стріляти і 20 років захоплювався мисливством. Але впевнений, що і під час розвідувальної служби снайперські навички знадобляться.

ОТРИМАВ ПОЗИВНИЙ ЗАВДЯКИ ОНУКУ

Вдома на бійця чекає 79-річна мати, дружина, двоє дорослих дочок, син та онук.

"Звісно, дружина трохи злилася, проводжаючи на війну. Але знаючи мій характер, змирилася", - коментує Суходольський.

Зізнається, що на війні найбільше сумує за онуком.

"Він малює мені танки, пише хороші побажання. Відчуваю підтримку з його боку. У мене завдяки ньому навіть позивний - "дідусік". Онуки - взагалі хороша тема. Зовсім інший рівень стосунків, ніж з дітьми. У нас з онуком є якесь розуміння. Мені здається, він і зараз думає, що я десь поруч ", - повідав боєць.

А ще чоловік лишив на сусідів власне дітище - садовий центр. До війни Суходольський встиг розбити в ньому перший у країні Сад пам'яті небесної сотні, але цією весною вандали знищили дерева.

"Плодовий сад Небесної сотні розграбовано і знищено... суки! Поки одні служать людям - інші... Я відбудую з вашою допомогою все, так, друзі?!", - поділився у "Фейсбуку" емоціями боєць.

Попри те, що довелося розлучатися зі справою життя і близькими людьми, Суходольський зізнається: у рішенні повернутися на фронт навіть не сумнівався.

"Ну так я вихований. Ну не хочу я на старості років відчувати себе гівнюком. Знаєте, в моєму саду у кожного героя, загиблого на Майдані, буде власне дерево. А ще це буде місцем зустрічі бойових побратимів. Ми будемо зустрічатися і згадувати про все. І як би я інакше дивився в очі хлопцям, якщо б вирішив відсидітися в тилу?!" - коментує боєць.

МАЛЕНЬКІ ДІТИ МАХАЛИ НАМ ВСЛІД УКРАЇНСЬКИМИ ПРАПОРАМИ

Своїми думками, враженнями і світлинами боєць ділиться у "Фейсбуку". У соцмережі в нього 4136 друзів і серед них, за словами Суходольського, випадкових немає. Перед тим як зафрендити, обов'язково заходить за сторінку, знайомиться із переконаннями та інтересами користувачів.

Мережу сприймає як можливість для спілкування, а ще - спосіб вирішити важливі питання.

"Пишу, коли потрібна допомога. І люди вирішують проблеми з пересуванням, грошима. Написав, що треба бойове авто, і друзі мені подарували. Часто так поповнюємо мобілки бійцям, адже зарплати у нас невисокі. А ще я десь два з половиною роки кинув палити цигарки і тепер курю люльку. Тож часто бувають проблеми з тютюном. Докурив запаси, написав, добрі люди докинули", - розповідає Суходольський.

У "Фейсбуці" бійця є фото родини, фронтові та "мирні" знімки.

"Проїздом в Дніпрі, а тут таке!!! Свято вишиванки, коротше... Супер! Січеслав - це Україна! Однозначно!" - підписав Суходольський один із них.

Розповідає, коли побачив групу людей у вишитих сорочках, був надзвичайно приємно вражений.

"Я просто не зміг не приєднатися - не витримав, пішов з ними", - коментує боєць.

Говорить, українцям часто вдається його розчулити.

"Коли проїжджали повз Миколаїв, маленькі діти махали нам українськими прапорами. А в Павлограді (Дніпропетровська обл. - ред.) багато людей підходило і дякувало. Дуже приємно було чути теплі слова від мешканців Сходу. Щось у головах людей змінилося, зрозуміли, що відбувається насправді", - коментує військовий.

ДО НАС "ПРИБИВСЯ" ОХОРОНЕЦЬ ДЖОННІ

Суходольський зізнається, що крім полювання захоплюється всім, що пов'язане з природою.

"Вдома є акваланг, моторний човен і права на нього. Їжджу на гриби в Карпати, десь погружаюсь, десь раків ловлю. Такий у мене стиль життя", - пояснює чоловік.

Спілкування з природою бійцю вистачає і на війні.

"На мій пост охорони щоночі прибігає зайчик, при чому інколи маю змогу спостерігати за ним з відстані 15-20 метрів. Прикольно. А сьогодні ще й лисичка пробігла поруч...", - написав Суходольський у "Фейсбуку".

А ще на його сторінці користувачі масово "лайкають" фото ящірок.

"На минулому полігоні плазунів вистачало. Правда, були і гадюки - доводилося бути обережними. А на нинішньому тільки коники-стрибунці", - посміхається чоловік.

Також є знімки з котами та собаками.

"Одного песика ми взяли з собою з попереднього місця. А нещодавно до нас "прибився" новий охоронець Джонні", - розповідає Суходольський.

Каже, буває, собаки зривають розтяжки, але попри це воювати допомагають. Адже тварини мають гостріший слух та нюх, відчувають небезпеку та завжди попереджають про неї українських бійців.

Досьє depo.ua:

Вік: 47 років

Рідне місто: Рівне

Служив в армії, у військово-транспортній авіації під Москвою та в Арцизі, що під Одесою. Каже, армія дала йому певні навички боротьби за виживання.

Після війни хоче поїздити по місцям бойової слави. Найкращим містом вважає рідне Рівне, але любить і Київ, в якому прожив шість років.

Також читайте у рубриці "Справжні солдати":

Іван Савельєв: Росія може перемогти тільки у Києві

Андрій Дяченко: Хлопців, що пішли в АТО добровольцями, бойовики катують з особливою жорстокістю

Андрій Савчук: Мар`їнку не повинні віддати

Володимир Корабльов: Треба поставити паркан біля Росії і стріляти всіх, хто до нього підходить

Олександр Шульман: Я б не назвав це перемир'ям навіть під час великої п'янки

Сергій Голтва: Ми йшли на танки з голими дупами

Микола Ярошенко: Повернуся з війни і буду вирощувати банани

Іван Белецький: Всім казнокрадам пропонуємо гарячі тури до Маріуполя

Валерій Тудвасєв: Мій семирічний син придумав, як зупинити ворожі танки

Комбат капеланів-кіборгів Ігор Шулик: Кожен раз, як їдеш у батальйон, вирішуєш вмерти

"Батя" - На війні із шматком титану у спині

Лікар Сергій Сахацький: Ставлення місцевих до нас дуже змінилося

Інженер Вадим Вовк: Вразив пофігізм людей в зоні АТО

Віктор Коваленко: Викинув з церкви череп, і побратими перестали гинути, 

Максим Мединський: Ми жили в свинарнику, але бігали там лише собаки,

Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

Оператор Дмитро Двойченков: Хочу змінити уявлення про армію

Легендарний капітан Борис Рябуха: слово "кіборги" вже трохи дратує