"Собаче серце" зупинилося назавжди: Що ховалося за грубою зовнішністю Шарікова

Його Шарікова називали прообразом Олега Царьова та символом російських ватників. Крім жартів, Толоконнікова запам'ятають як актора однієї ролі, але такої, що, може, і достатньо, щоб навічно закарбувати своє ім'я в історії кінематографу.

Він отримав цю роль навіть на неї не претендувавши - Поліграф Поліграфича дуже хотів зіграти Караченцев, і йому це вдавалося чудово, але в актора на той час вже склалося амплуа героя-коханця. А потрібен був люмпен і п'яниця. Толоконнікова, який служив в Алма-Атинському театрі ім Лермонтова, обрали по його фотопортрету, що був в базі акторів. На пробах він так колоритно сказав тост: "Желаю, чтобы все", що в Бортка зникли усілякі сумніви.

Шаріков став його трагедією і тріумфом. Як і Олександра Дем'яненка, "Шуріка", Толоконнікова запам'ятали завдяки одній ролі, та ще й комічній. "Шаріков, Шаріков" - навіть прізвища багато хто з глядачів не пам'ятав. Режисер Вадим Островський, який працював з ним (взагалі, Толоконніков знявся більш ніж в 60 фільмах і серіалах) згадує, що в Володимира Олексійовича часто брали автограф, із словами "О, а вы ж Шариков?!".

Він соромився, посміхався своєю щирою чарівною посмішкою.

Цю посмішку згадують всі його друзі та колеги. Розповідають, що в житті він був повною протилежністю свого екранного персонажу – скромний, добрий, відданий і чесний. Його великою любов'ю були... троянди, які Володимир Олексійович вирощував і доглядав біля свого дому.

Популярність, яка прийшла до актора в 1988, після виходу "Собачого серця" не вдарила йому в голову. Актор навіть не став перебиратися до столиці. Режисер Володимир Меньшов згадує, що все життя Толоконніков працював в Алма-Аті, жив в доволі скрутних обставинах, отримував маленьку зарплатню. "Сьорбнув долі провінційного актора".

Роль у фільмі "Хотабич", 2006 рік.

З дружиною вони мали двох синів, Родіона та Інокентія, один з них також став актором і грає в серіалах. Дружина Володимира Олексійовича померла чотири роки тому.

Останніми роками він тяжко хворів, але продовжував працювати. Знімався в сіткомах, грав в театрі. Минулого року його госпіталізували чи не зі знімального майданчика.

"Я лежу в лікарні на профілактиці. Вірніше, я там числюсь. Втік сьогодні на зйомку. Зараз їду назад, здаватися на процедури. Сильно застудився від перенапруги. Літаки, перельоти, робота ... Тільки ляжу - а тут зйомки серіалу або спектакль, і не встигаю полікуватися. А треба було б. Потрясіння недавнє позначається. Ми маму в червні поховали, дружину мою. Дружина мені залишила двох прекрасних синів. Вони - моє щастя і моє продовження. Молодший зараз в Москві. Намагається столицю освоїти, він за професією актор театру і кіно, закінчив курс вокалу в минулому році і вже почав зніматися в серіалі "Спадкоємці". Ось це мені подарунок на день народження. Старший мій хлопчик закінчив географічний факультет. Ось і залишилися ми - три дружніх чоловіка. Дружина мені наказала, щоб я онуків дочекався. Тому 70 - це поки цифра. Мені ще онуків треба побачити", - розповідав він kp.ru в інтерв'ю до свого 70-річчя.

Ну… не зійшлося.

Поховають Толоконнікова сьогодні, за інформацією ЗМІ, на Троєкурівському кладовищі.

До речі, в екранізаціях Булгакова він мріяв зіграти Воланда.