Скандал навколо "Цуцика": Що не так із Шевченківською премією

Наприкінці листопада було оголошено короткий список на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка. Проте цього року не обійшлося без скандалу, адже до списків авторів, які претендують на Шевченківську премію, потрапив антивоєнний роман "Цуцик" Віталія Запеки 

Скандал навколо "Цуцика": Що не так із Ш…

Фото: umsa.edu.ua

Depo.ua розкаже про подробиці скандалу та проаналізує значення премії у сучасній Україні.

Претенденти на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка 2021: Про що роман "Цуцик" 

Наприкінці грудня буде проведено другий тур на здобуття премії, а допоки список номінантів має такий вигляд:

Література

  • Герасим’юк Олена. Книга поезій "Тюремна пісня"
  • Жежера Віталій Миколайович. Цикл есеїв "Відкладене літо" та авторські колонки останніх років.
  • Запека Віталій Леонідович. Антивоєнний роман "Цуцик".
  • Лебедєва Катерина. Роман "22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві".
  • Луцишина Оксана. Роман "Іван і Феба".
  • Мастєрова Валентина. Роман "Тобі скажу".
  • Махно Василь. Роман "Вічний календар".
  • Рафєєнко Володимир. Роман "Мондегрін (пісні про смерть і любов)".

Публіцистика, журналістика

  • Асєєв Станіслав. Книга есеїв "В ізоляції".
  • Білозерська-Воронова (Білозерська) Олена. Книга "Щоденник нелегального солдата".
  • Житня Людмила. Книга "Чорнобиль очима жінок".
  • Кіпіані Вахтанг. Книга "Справа Василя Стуса".
  • Романчук Олег. Книга публіцистики воєнного часу "Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи".

Музичне мистецтво

  • Андрусик Олександра Сергіївна (директорка агенції), 
  • Шимальський Євген Володимирович (співзасновник агенції), 
  • Сула Катерина Олександрівна (виконавча продюсерка) Музичне агентство "УХО". Цикл "Архітектура голосу".
  • Козаренко Олександр Володимирович (піаніст). Цикл концертів: "Фортепіанна музика Миколи Лисенка у виконанні Олександра Козаренка", "Фортепіанна музика Анатолія Кос-Анатольського у виконанні Олександра Козаренка", "Фортепіанна музика Бориса Лятошинського у виконанні Олександра Козаренка".

Візуальне мистецтво

  • Вайсберг Матвій Семенович (художник), Живкова Олена Вікторівна (куратор, заступник з наукової роботи). Виставка "Матвій Вайсберг у музеї Ханенків".
  • Євсеєва Тетяна Миколаївна. Мистецький проект "Кам’яні вишиванки Нової Каховки"(дослідження, концептуалізація, захист, відновлення та популяризація культурної спадщини регіону).
  • Михайлов Борис Андрійович (художник). Відеопроекція та фотоінсталяція "Випробування смертю".
  • Семенюк Василь Іванович (художник). Графічне оформлення книги "Кобзар", цикл живописно-графічних творів "Мій Шевченко".
  • Федірко Анатолій Миколайович (художник). Арт-проєкт "Арт фабрика ім.prof.К.Малевича".

Кіномистецтво

  • Васянович Валентин Миколайович (автор сценарію, режисер-постановник, оператор-постановник),  Одуденко Владлен Володимирович (художник-постановник). Художній фільм "Атлантида".
  • Ворожбит Наталя Анатоліївна(режисер, автор сценарію). Фільм "Погані дороги".
  • Іллєнко Михайло Герасимович (автор сценарію, режисер), Різоль Андрій Володимирович (продюсер), Кришталович Олександр Петрович (оператор), Адамович Роман Сергійович (художник), Рада Іллєнко Іванна Михайлівна (виконавиця ролі Катерини). Національний фільм "Толока".

Театральне мистецтво

  • Білоус Андрій Федорович (режисер, автор інсценізації (лібрето), перекладач), Колеснікова Ніна Анатоліївна (хореограф-постановник), Бекіров Усеін Різайович (композитор), Орлов Борис Анатолійович (художник-постановник, виконавець головної ролі). Вистава "Шинель" за однойменною повістю Миколи Гоголя Київського національного академічного Молодого театру.
  • Вовкун Василь Володимирович (режисер), Небесний Іван Васильович (композитор), Іпатьєва Ганна Вікторівна (художниця костюмів). Опера "Лис Микита" Івана Небесного Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
  • Лавренчук Євген Вікторович (режисер). Опера "LaTraviata" Одеського національного академічного театру опери та балету.
  • Маслобойщиков Сергій Володимирович(автор інсценізації, режисер-постановник, художник-сценограф), Рудюк Наталія Микитівна (художник по костюмах), Бегма Олександр Володимирович (композитор). Вистава "Verba"за мотивами драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Здавалося б, звичайний список, багатий на талановиті твори, щоправда, з-поміж прізвищ важко знайти визнаних геніїв, відомих пересічному українця, який мало цікавиться культурою. Проте є у списку  Вахтанг Кіпіані з нашумілою книгою "Справа Василя Стуса", Наталя Ворожбит – режисерка фільму "Погані дорога" і проекту "Толока", який припав до душі українським кіноманам.

Хто такий Віталій Запека і про що антивоєнний роман "Цуцик"

цуцик

Але один з претендентів на премію – Віталій Запека з антивоєнним романом "Цуцик" вже встиг потрапити у скандал, про який розповімо нижче. А поки наведемо сюжет цього твору та його ідею. До речі, у доробкові автора вже є воєнно-сатиричний роман "Герої, херої та не дуже". 

Віталій Запека три роки воював на Донбасі і зрозумів, що має написати усе, що сталося з ним та його побратимами. Таким чином він став письменником. Уся книга – це історія, побудована на реальних подіях, яку автор "виношував" 7 місяців. Прототип головного героя "Цуцика" – це домашній песик Тоша. Події у книзі розповідаються від особи собаки, який народився під час війни. Усе, що трапляється у романі, собака пропускає крізь себе і оповідає історію емоційно: автор обіцяє і сміх, і сльози тим, хто прочитає його книгу.

Декому "війна очима собаки" не припала до душі і викликала негатив та шквал критики. 

Чому роман "Цуцик" викликав скандал

Антивоєнний роман "Цуцик" знайшов чималу підтримку у творчої інтелігенції. А підвищив популярність твору колективний лист декотрих відомих людей, які засудили сам роман і номінування його на премію. Йдеться про лист, підписаний Філаретом, удовою Олеся Гончара Валентиною, колишнім мером Києва Олександром Омельченком і Анатолієм Паламаренком. На думку цих людей, роман, в якому війна показана очима собаки не може бути достойним Шевченківської премії. Також ходять чутки, що причиною такого листа став той факт, що письменник Олександр Михайлюта з твором "Падіння хв’юрера", якого лобіювала ця спільнота, не пройшов до короткого списку, а нікому невідомий доброволець, учасник війни – пройшов.

Такий вигляд має "колективка" від поціновувачів літератури.

При цьому, українці не впевнені, що поважні пані та пани ознайомилися з твором "Цуцик", адже більшість тих, хто читав, відзначає емоційність книги та досить цікавий сюжет. Також дуже дивним здається той факт, що "війна очима собаки" – це ганебний твір, забуваючи про "Ворона" Василя Шкляра, про Джека Лондона, Вірджинію Вульф та багатьох інших письменників, які не цуралися використовувати такий прийом. 

На захист Запеки став письменник і блогер Дмитро "Калинчук" Вовняко, якого радо у коментарях підтримали небайдужі українці.

Головна думка Дмитра міститься ось в цьому абзаці:

"Розумієте, до будь-якої книжки можна ставитися по різному. Можна любити. Можна не любити. Справа особиста. Але – існує конкурс зі своїми певними правилами. І от коли на конкурс просувають твір "давлячи авторитетом" - це бридко і огидно. Автор який погодився піти на таке, вочевидь, втратить більше ніж здобуде. Це, до речі, причина чому я абсолютно байдужий до будь-яких конкурсів… І ще – це причина чому в Україні автори яких читають і спілка письменників – різні світи, які нечасто перетинаються...", – зазначає Вовнянко. 

Письменниця Галина Пагутяк коментує скандал навколо Листа до президента таким чином:

"Автор написав роман, де теперішню війну з Росією  подано очима пса. Ну, хіба можна за таке давати Національну премію імені Тараса Шевченка??? Тобто її можуть і не дати взагалі. Але треба знищити письменника, який як Джек Лондон, Нацуме Сосекі, Вірджінія Вулф, використав  цей прийом. Важкою артилерією на чолі з високою духовною особою, ще й приплести якимось  чином ФСБ. Ясна річ, у нас люблять  таке коментувати, не шкодуючи лайки. Коментарі на сайті Премії не забарились.

Але я пишу це не для того, щоб лаяти автора звернення і підписантів. Ці добрі люди не заслуговують, щоб їх обзивали совками і маразматиками. Вони просто не розуміють, що своїм листом вчинили не по-християнськи, і не по-людськи. Більшість побожних християн насправді не вірують, а демонструють віру. І  байдуже ставляться  до тварин і довкілля. Або навіть жорстоко. І до ближнього свого також. Це – проблема, яку ніколи не обговорюють. Але вона існує. Ті, хто воював чи воює зараз на Донбасі, рятують покинутих тварин, лікують, везуть додому, передають волонтерам. Коти охороняють провізію в бліндажах, собаки своєю інтуїцією рятують при обстрілах, несуть службу. Зрештою, ці безневинні істоти знімають стрес. Коли ми переможемо у цій війні, їм поставлять пам’ятник. Тому книжка Віталія Запеки – потрібна, і на часі. Вона – гуманна і в ній більше християнського  ніж у всьому  лицемірному клірі та високочолій  еліті. Не треба ображати котиків і песиків. За ними стоїть вся наша прекрасна армія, яка воює за Україну, і всі наші чудові волонтери. І захисники тварин в тилу.І люди, які мають серце. Бо "всяке диханіє славить  Господа". І диханіє  Цуцика – теж.

І таких коментарів чимало, мовляв, добрий і емоційний твір, у якому зображено тему війни на Сході України. Щоб зрозуміти, "звідки ростуть ноги" невдоволення декого з підписантів колективного листа до президента України, згадаємо, хто ж за останні роки отримував Шевченківську премію".

Хто отримував Шевченківську премію в останні роки

Премію почали вручати ще у 62-му році і її лауреатами були Гончар, Малишко, Тичина, Сосюра, Тютюнник, Загребельний, Драч, Мушкетик, Павличко і багато інших знаних письменників.

Ось таким чином виглядають переможці останніх п'яти років:

  • 2015 – Буряк Юрій Григорович, поет за книгу поезій "Не мертве море"
  • 2016 – у цій номінації не присуджувалась    
  • 2017 – Малкович Іван Антонович, поет за книгу поезій "Подорожник з новими віршами"
  • 2018 – Андієвська Емма Іванівна, письменниця, громадянка Сполучених Штатів Америки за книги поезій "Щодення: перископи", "Маратонський біг", "Шухлядні краєвиди", "Бездзиґарний час", "Міста-валети"
  • 2019 – Забужко Оксана Стефанівна, письменниця за книгу "І знов я влізаю в танк…"
  • 2020 – Кіяновська Маріанна Ярославівна за художню поезію "Бабин Яр. Голосами"
  • Прохасько Тарас Богданович за збірку есеїв "Так, але…"

Скажу чесно, особисто я завжди намагаюся придбати книжку переможця у номінації "Література" і робила так довго. Проте останні роки навколо премії відбувається чимало дивного.

Згадати хоча б 2015-й рік, коли за три місяці до вручення Шевченківської премії розгорівся скандал. Низка поважних вчених несподівано виступили проти одного із найвідоміших україністів світу Григорія Грабовича, якого висунули на Шевченківську премію. Саме він опублікував заборонений автопортрет Шевченка, де Тарас Гриорович зобразив себе голим. Тоді було зрозуміло, що скандал "надуманий", а академіки, які виступали проти україніста Грабовича просто заздрили чи не розуміли творчість літературознавця. 

Один із останніх скандалів – події навколо премії у березні 2019-го. Тоді мали оголосити лауреатів, але через переворот у комітеті розгляд претендентів подовжили. 

Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров пояснював, чому стався скандал.

"Люди не подавалися на премію в тому числі тому, що вони не розуміли, яким буде наступний склад комітету. Це цілком очевидно. Тому що якщо комітет був би зразка Бориса Олійника (за всієї моєї очевидної поваги до нього) чи Дімочки Табачника, то це був би один комітет. Туди подаватися було б соромно. Якщо ж це був би комітет, як в минулому складі, де були Сергій Жадан, Дмитро Богомазов, Андрій Дончик, Сергій Буковський, Наталка Сумська, Ада Роговцева, Сергій Тримбач, то туди можна було б подаватися. Тобто, не соромно",  – сказав Макаров в інтерв'ю "Главкому". 

Тоді також говорили, що народ має знати, хто входить до комітету і як обираються лауреати. Творча інтелігенція пропонувала зробити прозорими обговорення та простим розгляд кожного з кандидатів. 

Українська письменниця і лауреат Шевченківської премії з літератури Галина Пагутяк проводить зв'язки між торішніми подіями і скандалом із "Цуциком".

"Я теж вважаю цей Шевченківський комітет маргінальним, і його треба було розігнати ще минулого року за брутальне порушення Статуту. Якщо хтось не пам’ятає, вони, захопивши владу, члени і членкині проігнорували короткий список, висунули двох кандидатів  – Маріанну Кіяновську і Тараса Прохаська  і присудили їм ту премію. Жодних колективних звернень від обуреної еліти тоді не було. Ні щодо складу Комітету, ні щодо  порушень. Моя хата скраю. А тепер – ні".

Напередодні 2020-го року, коли оголошували номінантів на Шевченківську премію, скандал розгорівся не тільки довкола президії премії, а й номінантів з категорії "Музичне мистецтво". Тоді номінували Vivienne Mort і "ДахуБраху" – і частина спільноти поставила під сумнів право виконавців, що працюють у сучасному популярному, рок- та фольковому жанрах, бути у "поважному" шот-лісті.  Галасу було навколо цих гуртів – страшно згадувати. Але листів, чомусь, не писали…

До речі, тоді режисер і драматург Влад Троїцький, якого у 2020-му було номіновано на Шевченківку премію як автора опери "Йов" та засновник колективу "ДахаБраха" сказав влучні слова щодо існування Національної премії імені Тараса Шевченка.

"Вона, звичайно, дискредитована, надто багато якихось незрозумілих людей її отримали за всю історію.  Так само як і "народних" (звання народного артиста – ред.), і всякі статусні речі. Сподіваюсь, до неї повернеться її реальне значення", – сказав драматург в інтерв'ю "Радіо Свобода".

Отже, дивлячись на постійні баталії, дискусії, критику і скандали, навколо Шевченківської премії, розумієш, що все це лише дестабілізує українську культуру і жодним чином не сприяє здоровій конкуренції та розквіту мистецтва. На жаль, такий дискурс не привертає уваги до злободенних проблем української культури, а лише оживляє радянські тенденції. Може все це відбувається тому, що, як не крути, Національна премія – це спадщина радянського минулого, від якого вже потрібно відмовитися і "декомунізуватися" на всіх рівнях, особливо на культурному, видаливши із себе "народних артистів", лауреатів премій та інший "совок".

При цьому ті, хто знається на історії української літератури, прекрасно розуміє, хто отримував цю премію за радянських часів і який був механізм. Зараз процедура відбору і присудження премії, не дивлячись на 2020-й рік не стала більш прозорою і зрозумілою, чи хоча б більш відкритою. А тому і залишається "корифеям", таким, як Філарету, Омельченку писати до президента, аби, не дай боже, якийсь "Цуцик" не отримав премію, яку колись вручали почесним письменникам, твори яких пересічному українцю не знайомі. 

 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"