Кіно без ПДВ: Чи стане Україна Голлівудом

До 2023 року українське кіно звільнять від ПДВ, а за імпортовану кінотехніку не потрібно платити мито

Depo.Життя
9 листопада 2017 14:00
ФОТО: depo.ua

Відповідні зміни, вчора схвалені до Податкового та Митного кодексів, стали гарячою темою для обговорення у соцмережах. Адже для підтримки українського кіно фактично ввели всі пільги, які існували у різні періоди незалежності.

Так, звільнення від ПДВ послуг з виробництва українських фільмів, - для України не новина. Зокрема, ця норма діє і зараз. Просто її термін мав закінчитися вже 31 грудня, наразі ж канікули продовжили на шість років. Адепти пільгового кіно акцентують: продовжили недаремно, адже у кінотеатрах справжній бум українства. Лише за цей рік у прокаті з'явиться 33 українських картини, і це справжній рекорд. Що ж до того, що далеко не всі з них окупилися, не біда: мовляв, не все одразу.

Ще однією пільгою – скасуванням ПДВ на продаж квитків – намагалися підтримувати кінотеатри у 2010-2015-х роках. Деякі з них і справді стали на ноги, хоча залів в Україні і зараз близько 170-ти, що для такої країни катастрофічно мало. У Києві з 20 комунальних кінотеатрів функціонує лише 13. Та й те, ледь витримують конкуренцію з лоском, євроремонтом ошатних комерційних установ.

І зрештою, аби виправити цю ситуацію, вирішили дозволити імпортувати потрібну для створення та відтворення апаратури без мита. Мовляв, як інакше заманити іноземних кіношників в українські кіностудії, а глядачів – у кінотеатри, коли значна частина техніки явно застаріла…

Хоча зміни викликали чимало критики, більшість експертів сходяться на думці, що закони і справді може стати неслабким бонусом для українського кіноринку, причому у кількох аспектах.

АСПЕКТ ЕКОНОМІЧНИЙ

Вже у пояснювальній записці окреслюються наполеонівські плани. Зокрема, планується перетворити кінематограф на економічно самодостатню і конкурентоздатну галузь виробництва.

Мовляв, міжнародний досвід показує: подібні пільги мотивують кінематографістів з усього світу створювати продукт в Україні. А це, по-перше, робочі місця, а по-друге, ряд інших податків, починаючи від єдиного соціального внеску, який роботодавець сплачує за кожного працівника.

Звісно ж, твердження про те, що Україна стане такою собі знімальною базою для інших країн, дещо утопічне. Пільги на виробництво стосуються національного продукту. Себто, картин, які бодай частково знімалися в Україні і озвучувалися здебільшого українською або кримськотатарською мовою (з можливим додаванням іноземної обсягом не більше 10%).

Отже, тут може йтися скоріше про спільні проекти, яких наразі Україна знімає чимало. Взяти хоча б українсько-словацький фільм "Межа", який став найкасовішим в історії словацького прокату, зібравши в кінотеатрах країни аж 1.5 млн євро, притому, що витратили на нього лише 1.3 млн. Себто картина окупилася ще до старту в українських кінотеатрах.

І якщо місця зйомок "Межі" зумовлені сюжетом (дія відбувається на українсько-словацькому кордоні), для знімальних груп інших картин податкова пільга може теоретично стати визначним аргументом, аби організувати зйомки саме в Україні та ще й обрати українську за базову.

У випадку створення виключно українського продукту зекономлені гроші можуть збільшити бюджет кінострічки, а значить, її шанси на успіх. Звісно ж, обсяг бюджету не завжди визначає потенційний заробіток. Але найкасовіші фільми в історії світового кіно обійшлися своїм творцям недешево. Так, бюджет трьох найуспішніших фільмів в історії – "Аватара", "Титаніка" і "Зоряні війни: пробудження сили" – перевищує $200 млн. Сума не рекордна, але дуже солідна: перші дві картини займають 19 і 18-ту сходинку у рейтинг найдорожчих в історії. Зазначимо, що при цьому у прокаті всі три зібрали понад $2 млрд.

У рейтингу ж українських фільмів найбільше – близько $2 млн - зібрав мультик "Микита Кожум'яка" при бюджеті у $4 млн.

Цікаво, що мультик не зовсім підпадає під визначення національного, адже в оригіналі дублювався англійською.

Протилежний приклад – картина "Дзідзьо Контрабас", який зібрав $848 тис. при бюджеті у $170 тис. Але навіть в таких прикладах очевидно, що навіть при вдалій розкрутці невеликий бюджет встановлює для продукту певну стелю.

АСПЕКТ КУЛЬТУРНИЙ

Звісно ж, кіно не може розглядатися як виключно галузь економіки, адже наявність власних фільмів – питання встановлення і збереження цінностей, більше того – національної безпеки.

Адже не секрет, що гостросюжетні голлівудські блокбастери просякнуті думкою, наприклад, про те, що США – суперкраїна, що протистоїть світовому злу. Кінематограф країни є не лише прибутковою галуззю економіки, але й свого роду майстер-класом з лідерських навичок.

Що вже казати про Росію, де не надто панькаються з тим, аби пропаганда в картині була ледь помітною.

В останніх проектах Україна теж відходить від образу жертви, представляючи клас героїв, на яких пересічний глядач прагне рівнятися.

"Герой, який кидає виклик обставинам, а не рефлексує на них, здатен піти проти течії, завжди знаходить відгук серед глядачів. У нас все більше фільмів, які такого героя демонструють. Це і фільм "Чужа молитва", і "Червоний", і "Кіборги", - зазначив Пилип Іллєнко в інтерв'ю CMN.

АСПЕКТ ТРИВОЖНИЙ

Критики проекту особливо нарікають на кілька моментів. По-перше, кіно може стати ще однією можливістю для відмивання грошей, як буває з будь-якою звільненою від податків галуззю. Адже відповідні скандали навколо Держкіно вже розгоралися в українському медіапросторі.

По-друге, підозрюють, що скасування мита може розвинути в Україні чорний ринок аудіо- та відеотехніки. Адже спектр апаратури широкий і включає "апаратуру передавальну для радiомовлення або телебачення, до складу якої входять або не входять приймальна, звукозаписувальна чи звуковідтворювальна апаратура; телевiзiйнi камери; цифровi камери та записувальнi відеокамери". Крім того, таким чином підгодовують імпортного виробника і дискримінують власного. Звісно ж, український виробник "кіношних" товарів світового класу наразі міф, а от аудіоапаратуру кілька компаній таки постачають.

По-третє, пільги на квитки стосуються українських фільмів і фільмів, дубльованих українською, а це левова доля вітчизняного прокату. При цьому неохопленими залишаються фестивальні стрічки, які транслюють з українськими субтитрами. І цей момент може стати фактором ризику для інтелектуального європейського кіно. Мовляв, за наявності такої пільги буде легше озвучити один голлівудський, аніж титрувати кілька фестивальних. Або ж просто озвучити європейське кіно, а це явний наїзд на кіноманів, які звикли дивитися такі картини мовою оригіналу.

Втім, здебільшого закон таки можна оцінити позитивно. Адже кінематографічний ринок продовжує розвиватися і наразі радше є підстави пророкувати йому успіх, аніж нидіти про його "неголлівудський рівень".

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя