Щоб не замучити дитину: Підручники – геть! Нумо стрибати і грати на флейті

Тим часом чимало заможних американців давно поставили знак рівності між "бути собою" і "буди генієм". І якщо у школі замість медитувати на підручник ти бажаєш крутитися і стрибати, так тому і бути. Працівники Силіконової долини навіть заснували для своїх дітей власну вальдорфську школу – там немає комп'ютерів, а на уроці дітей можуть запропонувати, наприклад, розписати паркан чи посадити дерево.

Менеджери eBay, Google, Yahoo, Hewlett-Packard та Apple радо ведуть дітей в альтернативний освітній заклад. Чи то впевнені, що здоров'я дорожче, чи то пам’ятають, що, наприклад, гуру IT Білл Гейтс у школі показував гірш ніж посередні результати.

Втім, досвід американців далеко не унікальний. Вальдорфська система з'явилася близько ста років тому, і наразі у світі нараховується близько 1 тис. альтернативних освітніх закладів.

Ідеологи школи відмовилися від вже століттями заяложеної схеми трьох "З" - "Зазубрив– здав - забув", і намагаються передати дітям знання за допомогою ігор і творчості. Адже вважають, що мета освіти – не змусити дитину визубрити все на світі, а допомогти їй реалізуватися як особистості.

У Києві близько 20-ти років працює Вальдорфська школа "Софія". Останніми роками попит на альтернативну освіту зростає, тож цього вересня з ініціативи вчителя Наталії Шпильки та активної батьківської спільноти в столиці відкрилися нові вальдорфські класи "Борисфен".

Depo.ua побував у школі і дізнався про особливості все ще екзотичної для України освітньої системи.

ГЛИНА ЗАМІСТЬ ПЛАНШЕТІВ

На перерві у школі стоїть галас. У "Борисфені" вчаться діти першого-третього класів, і більшість з них п'ятнадцять хвилин просиджувати не хоче. Діти щодуху ганяють по коридору.

У вальдорфській школі можна не боятися, що суворий дорослий схопить тебе за комірець і зробить догану за порушення дисципліни. Право вільно себе виражати у школі священне.

На очах у вчителя завзятий хлопчина за плечі волочить іншого по підлозі до класу. Обидва посміхаються, а значить, втручатися не варто.

Декілька першачків сидять у класі і готуються до уроку рукоділля. На уроці і дівчата, і хлопці в’яжуть різнокольорові м’ячики та вишивають футляри для музичних інструментів.

Дівчинка Ґрета дістає з сумки дві подарункових упаковки.

- Зробила подарунки для наших вчителів, - каже вона і вручає презенти вчителям.

У оздоблених коробочках – кумедні гноми, яких дівчинка змайструвала власноруч. Вчителі розгортають подарунки, охоче обіймаються з дівчинкою.

Тим часом у школі починається урок. Класний вчитель Наталія Шпілька обходить приміщення з великим металевим дзвоником. Механіка і автоматизм – не для вальдорфської системи. Усе в школі переважно з натуральних матеріалів, а планшети хіба що в сумках у дітей. Натомість у класах – симпатичні меблі з дерева, у коморах – чималі запаси глини, фарб і цілий оркестр музичних інструментів.

ЗМАГАННЯ, ЯКІ ПСУЮТЬ

Школа існує півроку. Минулого літа Наталя Шпілька, яка раніше викладала у "Софії" вирішила відкрити нові класи. Ініціативу підхопили батьки, які не хочуть вести дитину у класичну школу. Так утворилося об'єднання "Борисфен" і, власне, освітній заклад. Директор гімназії "Дитяча інженерна академія" виділив поверх під проект.

Школа державна і офіційно визнана Міносвіти, а навчання у ній умовно безкоштовне. Втім, батьки облаштовують класи і купують необхідні матеріали з власної кишені.

Вальдорфську школу обрали, наприклад, батьки дітей, які після року у школі звичайній почали замикатися в собі, скаржитися на погане почуття через перенавантаження.

Натомість, за словами Наталії, у їхніх класах діти оживають і розкриваються.

Засновник школи "Борисфен" Наталія Шпілька

"Вальдорфська педагогіка враховує  вікові особливості розвитку, темпераменти, розвиток мислення, почуттів та волі. Вчитель формує методику викладання для конкретного класу, керуючися потребами учнів. Адже в дитинстві закладаються основи здоров'я або нездоров'я, свободи або несвободи. Ми в наших школах прагнемо діяти з усвідомленням тієї відповідальності, що лежить на вчителях та батьках, перед індивідуальністю дитини", - пояснює вчитель. 

Правила у школі доволі демократичні: не хочеш вчити – не вчи, тільки не бешкетуй надто голосно. Увагу ж на уроках приділяють не тільки інтелекту, а й емоційній та вольовій сферам.

Оцінок у школі немає – на думку прибічників системи, вони не відображають реальний рівень знань. Та й мотивують оцінки кепсько – адже діти мають прагнути зрозуміти матеріал, а не здобути найвищий бал.

У початковій школі діти не змагаються навіть на фізкультурі, хоча уроки і проходять у формі рухливих ігор.

"Спершу дитина сприймає себе як частину всесвіту, не протиставляє себе іншим. Це пізніше вона зрозуміє, що особлива. І головне, щоб це відкриття пройшло безболісно", - коментує пані Шпілька.

На уроках дітей не ділять на "кращих" і "гірших" – вважають, що такий підхід в майбутньому дозволить уникнути комплексів, страху помилок і пастки самозакоханості.

При цьому випускники вальдорфських шкіл займають середні позиції у рейтингах навчальних закладів.

"Багато дітей складатиме ЗНО, тому ми їх готуємо до іспитів. Але для наших випускників мають бути інші тести – рідко хто після звичайної школи вміє ліпити посуд з глини, шити, створювати живописні полотна або грати на музичному інструменті", - стверджує класний вчитель.

У першому класі у "Борисфені" діти починають грати на флейті і вдосконалюють своє мистецтво протягом всього навчання. В третьому можна обрати ще один музичний інструмент. У підсумку, на уроці музики у третьому класі вже грає цілий оркестр з духових, ударних і перкусії. Мелодії виводять справно – вочевидь, отримують неабияке задоволення від власних вмінь.

Учні вчаться відбивати ритм

ТАБЛИЦЯ МНОЖЕННЯ У СТРИБКАХ

Тим часом у другому класі починається урок німецької. Діти сідають колом, співають та грають у м’яч. Отримавши пас, учень має відповісти на нехитре запитання.

"Спочатку діти сприймають знання на рівні волі – елементарних фізичних дій. Наприклад, можуть прострибувати таблицю множення. Потім – на рівні емоцій, зображаючи знання на папері. І лише потім на уроці вчитель разом з ними виводить певні закономірності", - пояснює особливості вальдорфської системи Наталія Шпілька.

Урок німецької мови у школі "Борисфен"

На німецькій підручників у полі зору немає, але в руках у вчителя – картки з зображенням тварин. Дітям пропонується відгадати нехитрі загадки і сказати, у кого з тварин довга шия, хто ласує рибою, а хто живе у лісі. Далі діти починають у русі показувати задане вчителькою слово.

Здебільшого учні включені в процес, хоча деякі відволікаються аби перекинутися словом з сусідом.

Із дзвоником діти вискакують на коридор і радо позують на камеру.

Найкращі подружки

У школі практикують уроки з прикладного мистецтва - і дівчата, і хлопці малюють або вчаться в'язати

Троє другокласниць – Степанида, Уляна та Ніка – кажуть, що на попередніх уроках теж гралися. На англійській утворили цілий театр, а на уроці літератури – вивчили байку про "Голуба та чижика".

На останньому перед канікулами уроці у дітей заняття з кераміки. Учні витягають різнокольорові планшети і старанно мостять на них глиняні грудки. Вчитель вмовляє їх не гомоніти, а натомість дослухатися до себе і відчути задоволення від творчості.

Втім, такого серйозного підходу від учнів чекати не варто – старанно виліпивши глиняне яйце, діти вимазують глиною обличчя і артистично позують фотографу. Що ж, у вальдорфській школі без гри не можна.

Фото: Олександр Хоменко / depo.ua