Шашлики замість демонстрацій: Як Україна поховала святковий комунізм

День солідарності трудящих продемонстрував, що в Україні ці самі трудящі дійсно солідарні у своїх вподобаннях і в усіх регіонах, незважаючи на політичні вподобання, дружно обирають право на відпочинок та шашлики, а не демонстрації і боротьбу за все хороше проти всього поганого.

Зрозуміло, що чекати бодай якоїсь мітингувальної активності від західних областей не доводиться: там взагалі не дуже жалують комуністичні свята, а зараз взагалі не до того. На порядку денному – старт сезону фестивалів та туристичної навали. Але й у східній та південній частинах відпочинок переміг: першотравневі акції якщо й були, то не чисельні і малопомітні. Всі, кого не накрило дощем, як киян, поїхали на природу смажити м'ясо і радіти життю. Особняком стоїть хіба що Одеса: там трагічні події п'ятирічної давнини змістили акцент з 1 на 2 травня. Тож сьогодні там шашлики, а якась "веселуха" очікується завтра.

На окупованій частині Донбасу, само собою, не могли обійтися без святкування Першотравня. І одразу пішли на рекорд, щонайменше на словах: в Донецьку хода, яка стартувала від головної бібліотеки, а фінішувала на головній площі – зрозуміло, що імені Леніна – начебто назбирала аж 8 тисяч учасників. Зігнали, за давньою радянською традицією, бюджетників та інших підневільних. Воно і не дивно: під дулами автоматів і більше зібрати можна, досвіт КНДР не дасть збрехати.

В Луганську теж походили з транспарантами, проте там кількість учасників не оголосили. Що ж, треба людям якось розважатися. В них там вже як в відомому вірші Жадана: "З культурного життя - лише хресна хода".

А ще в ОРДЛО вже почали підготовку до іншої сакральної для "совків" дати. І пообіцяли за тиждень підкинути трохи їжі "учасниками та інвалідами Великої Вітчизняної і радянсько-японської воєн".

У Кропивницькому відсвяткували чи не наймасовіше й яскраво: з сотню людей, червоні прапори (хоча про синьо-жовті теж не забули, треба визнати, автопробіг. Автопробіг, щоправда, був присвячений 80-річчю Товариства сприяння обороні України, але візуально прийшовся "в тему".

У Дніпрі, здавалося, Першотравень "відсвяткували" черговими замінуваннями, а що стосується мітингів, то тут ініціативу перехопила батьківщина нового президента. У Кривому розі місцеві мешканці влаштували акцію, де вимагали зарплату у 1 тисячу євро і гендерної рівності у працевлаштуванні. Акція відбулася біля Стели пам'яті на 95-му кварталі.

Але все не так просто і куди веселіше, причому в буквальному розуміння. Тому що першотравнева демонстрація в Дніпрі стартувала о 14:30, причому без "де-": містяни влаштували Монстрацію - альтернативний мітинг із глузливими, хоч і стилізованими під "серйозні" гаслами. Наприклад "Шашлик, Май, Вай-фай", або "Марс - марсіанам". Мета акції - прибрати заполітизованість першого травня. Ну. і посміятися, звісно ж.

У Вінниці нічого серйозно не чекали від самого початку, бо на охорону порядку поліція виставила лише сотню бійців. І були праві, адже реально вийшло лише близько тридцяти пенсіонерів. А ще реальніше, якщо вірити очевидцям – півтора-два десятки. Без прапорів і транспарантів. Просто поклали квіти до Вічного вогню. А що, мають право.

У Запоріжжі Першотравень відбувся з червоним розмахом, якщо порівнювати з іншими регіонами. Це що стосується картинки. А щодо суті, то більше він нагадував репетицію до Дня перемоги. Запоріжці, переважно поважного віку, вийшли до Вічного вогню, який не горів, що на площі Свободи. Тут стоїть пам’ятник борцям за діло робочого класу - те, що треба для Першого травня. Ще одна локація - на площі Маяковського. Обидві акції були дуже не надто численні - близько сотні, якщо разом.

Акція біля Вічного вогню у кілька десятків пенсіонерів пройшла під червоними прапорами. Це несанкціонований мітинг, його організували досі живі, як Ленін, комуністи, які заодно проанонсували "Полк перемоги" і покликали всіх долучитися до святкування 9 травня. Вони ж вже кілька днів роздають буклетики "Марша наслєдніков побєди".  Тут досить швидко всі розійшлися, лише зграйка пенсіонерів лишилася "хильнути" на лавочці. А от "тусовка" на Маяковського була законною, організована профспілкою залізничників. Тут співали, танцювали, і їли кашу з величезних казанів. І "хиляли" не на лавочках, а культурно, на столиках.

 

В Києві першотравень був не червоним, а синім: мітингувальники вийшли не під комуністичними, а під прапорами профспілок Київради. Щодо чисельності дані розбігаються, причому відчутно: хтось повідомляє про пару сотень учасників, хтось – про близько сотні, візуально можна точно констатувати кілька десятків. Все відбулося чемно, спокійно і стійко – з вимогами розвитку ринку праці, збільшення робочих місць тощо і під досить неприємним травневим дощем.

Найцікавіше - окрім Дніпра, звісно ж - в цьому році "запалював" Харків. З самого ранку на площі Конституції у центрі міста почали збиратися правоохоронці. Підігнали автозаки, автобус зі спецпідрозділом для буйних – словом, все вказувало не те, що тут чекають на щось святкове, радісне, червоне.

Незабаром близько 50 учасників організації "Трудова Харківщина" і партії "Соціалісти" - все, що вдалося нашкребти з великого робітничого міста – вирушили від площі до стели першої харківської "майовки", що встановлена на набережній неподалік. Щоправда, тут же перед проросійською колоною "примостилися" представники патріотичних кіл Харкова з траурними вінками, у такий спосіб візуально перетворивши святкову ходу на поховання комунізму. Так і йшли, весело перегукуючись: учасники проросійської акції скандували "Мир, труд, май", у відповідь їм лунало "Слава Україні! Героям слава!", "Серп і молот – смерть і голод" та "Комуняку на гілляку".

Під кінець учасники закидали один одного квітами: "ліві" взялися покладати букети до стели, "праві" – відкидати приношення, закінчилося киданням один в одного тюльпанами. До сутички, на щастя, не дійшло. Найбільше ж на акції дісталося голові проросійської організації "Трудова Харківщина" Павлу Тищенку – його облили зеленкою.