Сербський сценарій: Що придумали в УПЦ Московського патріархату, аби не називатися Російською церквою

22 лютого в Києво-Печерській лаврі відбувся з'їзд представників церковних громад і священнослужителів Української православної церкви Московського патріархату "Вірні"". Учасники зборів поскаржилися на "захоплення храмів протиправним способом" і закони, які "не відповідають Конституції України". За підсумками було прийнято низку звернень до влади із вимогою скасувати закон, що зобов'язує УПЦ МП назватися Російською православною церквою в Україні і закон, що регулює перехід громад віруючих з однієї релігійної організації в іншу. Останній документ парламент ухвалив 17 січня 2019 року. Закон передбачає, що перехід парафій під юрисдикцію іншої церкви може бути прийнятий на зборах громади, причому це рішення повинні підтримати не менше двох третин парафіян. Проросійські ЗМІ називають документ "законом про церковне рейдерство".

Нагадаємо, 20 грудня 2018 Рада попереднього скликання прийняла закон, згідно з яким Українська православна церква Московського патріархату має бути перейменована — наприклад, на Російську православну церкву в Україні. Цей закон, що називається "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" мав зобов'язати церкви, що входять в структуру релігійної організації, центр якої знаходиться в державі-агресорі, вказувати таку приналежність в своїй назві.

Через місяць, 18 січня 2019 року, 49 народних депутатів звернулися до Конституційного суду з поданням щодо правомірності цього рішення. Автори звернення, серед яких Вадим Новинський, Антон Кіссе, Володимир Литвин і Юрій Бойко стверджують, буцімто цей закон нівелює релігійну свободу і міжконфесійний мир в Україні, порушує конституційні права і свободи громадян. 

22 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва фактично призупинив дію розпорядження Міністерства культури України, згідно з яким УПЦ МП мала внести зміни в свою офіційну назву і подати відповідні зміни до свого статуту на реєстрацію до 26 квітня 2019 року. А після цього Верховний суд дозволив Українській православній церкві Московського патріархату зберігати назву до вирішення цього спору по суті. В лютому вже нинішнього року КСУ почав розгляд справи про відповідність Конституції закону про внесення зміни до Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об'єднань)..." Після заслуховування подання депутатів Конституційний суд перейшов до закритої частини розгляду .

Тим часом УПЦ МП вирішила діяти на випередження і відбувся вищезазначений з'їзд представників церковних громад і священнослужителів. Мотивація діячів російської церкви в Україні зрозуміла: небажання втрачати паству, вплив і ресурси. Як пояснюють самі священники УПЦ МП, слово "російська" в назві може відлякувати вірян, ускладнити отримання пільг на оплату комунальних послуг, перешкодити продовженню договорів на оренду храмів, які знаходяться в державній власності і є пам'ятками архітектури (наприклад, Києво-Печерської лаври).

Що буде в разі, якщо влада вирішить проігнорувати ці вимоги, розповів у програмі "Право на віру" "Першого Козацького" ютуб-каналу заступник керівника відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП протоієрей Микола Данилевич. Темою програми були вибори нового Патріарха Сербської православної церкви і в цілому Балкани, де заговорили про повернення проєкту "Велика Сербія", загрозу перетворення Чорногорії в ще одну сербську державу і дестабілізацію ситуації в цілому регіоні.

Розмова торкнулася подій в Чорногорії, де СПЦ цілий рік протестувала проти неприйнятного для неї закону, що зобов'язував Сербську церкву зареєструватися нарівні з іншими релігійними організаціями, а також давав можливість державі повернути під свій контроль храми і монастирі, що були у держвласності до приєднання Чорногорії до Сербії в 1918 році. Масові протести у форматі багатотисячних церковних процесій і радикалізація вірян привели до тотальної мобілізації електорату, орієнтованого на Сербську церкву і Сербію.

Результатом політичної активності СПЦ і просербських партій, які підтримують її, став прихід до влади після чергових виборів ставлеників СПЦ, лояльних Белграду. Після чого спірний закон був змінений, а пункти, які роздратували Сербську церкву, новий склад парламенту з нього викинув. 

Тобто в наявності приклад, можливо, і позитивний з точки зору Сербії і СПЦ, але не з точки зору патріотично налаштованих чорногорців. Але їхня думка УПЦ МП не цікавить.

В ході бесіди на церковні балканські теми, відповідаючи на запитання ведучого: "Чи можемо ми використовувати досвід боротьби чорногорської церкви?", протоієрей відповів "Будемо виходити на вулиці""

Нас приємно здивувала реакція православних в Чорногорії. Уявіть собі: половина населення Чорногорії вийшла на вулиці. Якщо вважати, що в Чорногорії 600-630 тисяч населення, а у нас - 40 мільйонів, то нас мало б 20 млн вийти на вулиці міст. Вони в цьому плані більш згуртовані, більш церковні. У нас теж багато вийде. Щонеділі храми нашої церкви відвідує близько 2 млн населення як мінімум, у великі свята і більше. Думаю, що на вулиці міст може вийти приблизно така ж кількість людей, якщо буде в цьому необхідність. Тому ми приймаємо і з інтересом дивимося на досвід Сербської церкви і православних чорногорців у відстоюванні своїх релігійних прав", - сказав Данилевич.

В іншому випуску цієї ж передачі, 23 лютого, мова знову зайшла про "чорногорський досвід" і способи впливу на владу. Заступник керівника відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП розвинув думку про можливі акції протесту. "Якщо влада не буде чути, якщо не скасує цих законів,.. ми будемо захищати нашу церкву всіма законними способами", — сказав він.

"Ми будемо виходити на вулиці", "люди готові, і готово дуже багато людей вийти",  - запевнив громадянин протоієрей. - Нас багато, і ми повинні цим користуватися і захищати свою церкву, а не сидіти і чекати, що хтось захистить".

По суті, це обіцянка масових акцій протесту і попередження про те, що УПЦ МП не підставлятиме другу щоку в разі "наступу". Враховуючи, що російська церква, разом з проросійськими політиками і пропагандистськими ресурсами є найважливішою складовою "м'якої сили" РФ, слід очікувати, що Москва буде всіма силами і способами підтримувати українську філію РПЦ у всіх її починаннях. В умовах, коли українська влада нібито вирішила вкоротити "щупальця Кремля" в політиці та медіа, церква стає ключовим гібридним каналом впливу. Нинішня активізація російської церкви в Україні, радикалізація її риторики це підтверджує.

За матеріалами "Ділової столиці"