Село, сало, ненькограм: Як українські патріоти транслюють штампи ФСБ

Після заборони ВКонтакте і "Одноклассники" активізувалася діяльність в українських соцмережах. Замість новітніх сервісів вітчизняні розробники намагаються задавити користувача шароварщиною

Село, сало, ненькограм: Як українські па…

Так, мережа We.ua зробила ребрендинг, перетворившись на InRepublic. З першого погляду, і домен, і інтерфейс сайту доволі приємний. Але якщо посерфити довше, починаєш хапатися за голову.

Клікаємо по групі самої соцмережі з одноіменною назвою InRepublic. Зразу ж бачимо картинку, на якій український козак виганяє козака з головою лого "ВКонтакте".

На картинці українець у традиційному одязі, який більше асоціюється із селом, а вигнанець - у міському костюмі.

Гортаємо далі. Ось, група "Сало" з салом та овочами на аватарці.

Слово "Сало" поститься на картинки з патріотичними цитатами.

А ось ще один "креатив" про вічну моду на міцний алкоголь, сало, цибулю. Цікаво, що створив картинку російський ресурс pikabu.ru.

У іншій мережі "Всі тут" гостей вітає родина у вишиванках, вінках, шароварах. "Соціальна мережа - файна і патріотична", - написано на знімку.

І тут виникає питання: хто у світі високих технологій, стартапів, сміливих образів і перекреслених табу буде асоціювати себе з людьми на знімках? Чому слоган "Любіть неньку Україну" зазвичай залишається пустими словами, а любити нам пропонується за минуле і вишиті сорочки?

Українські підприємці створюють круті проекти - чого вартий Petcube, який став найкращим hardware-стартапом Європи 2014 року або ж Looksery, викуплений компанією Snapchat за $150 млн. Є успіхи і в науці - наприклад, математик Марина В'язовська минулоріч здобула премію Салема за вирішення задачі, над якою мучилися кілька століть.

Втім, якщо такі теми і піднімають на знамена, то не на довго - натомість "повертаються до витоків", занурюючи користувачів у "ненькограми".

"Кілька років тому відбувся бум українських соцмереж, але через засилля ВКонтакте більшість з них закрилося", - наразі активно строчать у ЗМІ.

Але чи справді у бізнес-невдачах винен виключно російський конкурент? Чи, може, тема сала і шароварів надто вже загрузла у зубах українців...

І ДЕ ТУТ "РУКА КРЕМЛЯ"

Якщо на початку XX століття більшість українців і справді жило в селах, через розвиток промисловості ситуація змінилася. Наразі міське населення в Україні становить 69,1 %, а сільське - лише 30,9 %. З села прагнуть виїжджати, а не повертатися. Села-привиди, залишені мешканцями, - одна з реалій країни.

Одним з драйверів економіки влада визнає IT - інноваційний напрямок забезпечує 3% ВВП. Як би там не хотілося пошановувачам хат-мазанок, "мізки" витікають із села і "впадають" у новітні перспективні галузі.

Та й сало українці не те, щоб люблять. Згідно зі статистикою, у Європі рейтинг салолюбів очолюють Данія, Німеччина і Франція. А Україна там знаходиться на "почесному" 14-му місці. Всі уявили романтичні картинки французів зі шматом сала під Ейфелевою вежею і написом "Люби неньку Францію"? Мабуть, дієтологи би миттю схопилися за голову: при міському способі життя агітувати за жування холестерину не дуже розумно...

І хоча українці роблять це нібито під соусом патріотизму, насправді транслюють радянські, а наразі, можливо, і ФСБ-шні штампи.

"Україна - житниця СРСР", - гордовито лунало ледь не на усіх партійних пленумах як преамбула до "молодшого брата". Тоді як Росія - центр промисловості, Україна - "хлібосольна республіка", постачальник ресурсів. Ситуація, злизана з патріархальної родини, яка, на щастя, теж залишається у минулому. Чоловік заробляє гроші, жінка - готує їжу, обслуговує "патріарха".

Звідси і численний гумор про "хохлів і сало" - провінціалів, які прагнуть вберегти "найдорожче" - шмат свинячого жиру.

Ніби все наївно і дуже по-доброму, але насправді потужна політтехнологія. Хтось лише посміхається черговій трешевій картинці, інші - хапаються за голову. Пресловутий комплекс меншовартості підгодовується самими патріотами. Дані про майже 70% містян перекреслюються брехливим, але впертим: "Українці - сільська нація".

Насправді ж заклик "Любити Україну" немає нічого спільного ані з салом, ані з вишиванками, ані з селом. Дуже мало спільного сьогодні навіть з Тарасом Шевченком - сільська лірика поета XIX століття може бути не до душі нашим сучасникам, як би не нав'язували загальнонаціональну чолобитну. Любити Україну - означає думати, працювати, бути ефективним, успішним і соціально відповідальним. Словом, замість ретроградних картинок створювати країні ВВП і справжній прогресивний імідж.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme