Їжачі історії: Хто і як у Києві рятує колючу малечу

Його засновник, киянин Кирилл Талер поговорив із журналістами Depo.ua про те, як з’явився волонтерський проєкт, як відбувається порятунок їжаків, як зрозуміти що їжакові потрібна допомога. А ще розповів кумедні та милі історії й факти про цих звірів.

Спойлер: деякі з них полюбляють гратися "бантиком", як коти! Але про все по порядку…

– Кириле, як і коли почалася ваша історія з порятунку їжачків? 

Почалося все з білоруської фрази "вожык варушыць носам". Я жив з дівчиною, вона захотіла вивчити білоруську мову. Вступила до закритого білоруського чату, а для цього потрібно було сказати фразу-пароль білоруською. Ну я візьми, і ляпни їй: скажи "вожык варушыць носам". Я не знаю, звідки я взяв цю фразу, звідки вона виникла у мене в голові. Можливо, я її вигадав...не знаю.

Вона вступила, потім вийшла, все це якось забулося. А я почав лазити по You Tube, дивитись на білоруських "вожиків" які ворушать носом, мені самому стало цікаво. 

Білоруських "вожиків" було мало, здебільшого мене викидало на іноземних. Потім я знайшов у Facebook велику польську групу з реабілітаційним центром для їжаків, ми з дівчиною почали кожного дня її дивитися. І так закрутилося, що кожного дня у нас обов'язково був перегляд якогось їжакового відео або поста про їжаків. 

А потім, у 2017 році ми поїхали на літо у Глеваху, де просто неймовірна кількість їжаків бігає. І там у нас з'явився перший пацієнт. 

– Як це сталося?

Дівчина поверталася від залізничної станції пару кілометрів. Йшла вже у темряві додому, я на неї чекав, і тут вона дзвонить. Каже, нам треба поговорити, схоже у нас є якийсь їжак. 

Кажу, який їжак?

Відповідає: дуже маленький, бігає по кущах без мами. 

В їжачку було, як потім з’ясувалося, десь 260 грамів. 

Каже, підходь, подивимося, що з ним робити. Ну я підійшов, ми поглянули на нього: дійсно дрібний, дуже худий. Перезирнулися: мовляв, давай, мабуть, візьмемо, спробуємо  його виходити, раптом і вийде. І взяли його. 

У результаті виросла величезна, агресивна їжища, яка нас просто ненавиділа, кидалася і кусалася. Їжищу звали Глюча (від слова "Глюк", -ред), вона прожила з нами рік.

Ми назвали її так, бо вона лазила у кущах як маленький привид. У 2018 випустили на садову ділянку, і їжачок пішов жити своїм вільним життям. У нас до того часу з'явився ще їжак, а потім ще їжак, і так поїхало-понеслось.

Потім ми з дівчиною роз'їхалися, а, скажімо так, пристрасть до їжаків у мене залишилася. 

– А коли це з раптовостей перетворилося на повноцінну зайнятість? Бо це ж великі часові затрати...

Я думаю, десь з 2019 року – тоді, коли я ще жив з дівчиною, у нас вдома вже жило близько 7 їжаків з різних місць.

– Ви їх просто виходжували і відпускали на волю?

Так. Було кілька ПМЖ-шників, і один із тих їжаків, які ще з 2019 року, досі живий. Він зараз у відпустці, в одному з філіалів Першої приватної їжарні. Його там розгодовують паштетом і він себе прекрасно почуває. Але здебільшого, звісно, так, ми їх випускаємо на волю. І зараз все це функціонує як притулок.

Кирило з їжаченям

– Як відбувається процес порятунку? Як привозять їжаків – ви їдете чи до вас їдуть?

Як правило я не їду, адже є така служба порятунку тварин – KARG. Вони тягнуть порятунок тварин по всьому Києву, і виїзди – це їхня парафія. Частіше за все, їжаків знаходять вони. Поранених, лежачих на дорозі, збитих, покусаних, застряглих. Вони зв'язуються зі мною і ми вирішуємо, що робити. Зазвичай їжак спочатку їде у ветеринарну клініку, де йому приписують лікування, а потім він потрапляє до мене.

– Це якась специфічна клініка, чи будь-яка?

Це клініка, що, як правило, займається екзотичними тваринами або гризунами. Звісно, не кожна клініка у Києві приймає їжаків. 

– А буває так, що приватно люди дзвонять?

Буває і так. Мій телефон вже достатньо відомий, його розшерили  в деяких пабліках. Тому можуть писати в особисті повідомлення у соцмережах, можуть дзвонити і просто питати, що з їжаком робити. Зараз власне більшість часу і займають такі консультації з людьми із різних точок України. 

– У вас є основна робота, чи ви весь свій час присвячуєте притулку? 

Так, є. Я працюю віддалено контент-маркетологом, це дозволяє мені без відриву від притулку доглядати їжаків.

– Ви отримали якусь мінімальну ветеринарну освіту? Певне, вам знадобилося набути певних навичок для догляду за тваринами? 

Абсолютно мінімальні навички. Чим вколоти їжака, який застудився. Як вколоти. Чим промити їжаку рану, чим її змазати, чим присипати.

Все ж варто розрізняти людей, які виходжують їжаків і людей, які займаються ветеринарною допомогою їжакам. Я їх виходжую. Я знаю їхні повадки, звички, як провести з ними маніпуляції. Як їжака розслабити, вколоти, перевірити стать, погодувати і інші дрібні нюанси.  А ветеринар – безпосередньо визначає ступінь травми або хвороби і каже, що робити. Тут я більше довіряю ветеринару, бо в мене знання початкові.

Їжак Блю Стар - це "бандит" із виводку Старчиків 2019 р. Він обгриз своїм братикам і сестричкам по коробці всі вуха.

– Скільки ресурсів забирає така діяльність? По часу, по фінансам, психологічно? Я бачу пости часто, що їжаченята помирають. Думаю, це дуже боляче…

По часу – все залежить від конкретного дня. Іноді може бути одне звернення, іноді – десять. Координація одного їжачого виводка може зайняти кілька годин. Постійні зідзвони-перезвони із командою служби порятунку тварин з заявницею, яка знайшла їжаченят, вирішення конфліктів і так далі. 

По грошах – я збираю на своїй сторінці на їжаковий притулок. Оскільки я постійно звітую перед читачами про діяльність притулку, вони з вдячністю йому допомагають. Тому своїх грошей я фактично не вкладаю. 

По психологічних ресурсах – дійсно багато залежить від смертності. Геть нещодавно у мене був період, коли до мене рятувальники привезли поспіль трьох дорослих їжаків, і троє поспіль померли у той самий вечір. Це було дуже важко.

Також на моральний стан дуже сильно впливає, наскільки адекватні заявник або заявниця. Бо люди бувають різні. Багато хто вважає, що рятувальники – це такі люди, які повністю забезпечені фінансово, можуть виїхати у будь-яку точку країни клацнувши пальцями, або ж просто вони волонтери – і вони всім щось винні. Ось тут можуть виникнути непорозуміння і навіть конфлікти.

От, наприклад, була історія. Дівчина відловила їжака і посадила його у відро. Без ганчірок, без нічого, на голий метал, без руху. Каже, йому боляче, він плаче, у нього щось зламане. 

Знадобилося доволі багато часу, щоб цього їжака, яку ми потім назвали Гея, у неї забрати. Дівчина виявилась не дуже адекватною.

Спочатку вона сама звернулася, а потім каже "не потрібно мені дзвонити", потім "я не можу", потім починаються якісь відмовки. Дуже важко зрозуміти людину, яка спочатку просить про допомогу, а потім повністю змінює поведінку і починає казати "не треба".

Поки я її не пристрахав поліцією, віддавати його вона не хотіла. Найнеочікуванішим виявилося, що ця дівчина вгадала – посадила їжака в дуже обмежений простір. І якщо зазвичай для їжаків це погано, то тут було якраз – у ветклініці з'ясувалося, що в тварини тріщина в тазу і йому потрібно якомога менше руху, поки воно не зростеться. Хоча тримати його там без будь-якого наповнювача, чогось м'якого – це варварство. 

Їжачиха Гея 

– Притулок влаштовано у вас вдома, чи десь окремо?

Так, вдома у мене і в напарниці. В двох звичайних київських квартирах. У мене чудова напарниця – Соломія. Зараз закінчується сезон їжаченят, а сезон їжаченят – це коли їжачиха народила дитинчат, і потім з нею щось сталося. Таке буває не так вже й рідко: потрапила під авто, погриз собака, ще від чогось померла, і малеча лишається осиротілою. Вона своїми силами тягне, на сьогоднішній момент, 22 маленьких їжачка. І ще троє до неї мають приїхати вже сьогодні. 

Соломія та їжаченята

– А як познайомились із Соломією?

Під магазин викинули коробку з карликовим африканським їжаком. Соломія проходила повз і підібрала їжака, але не знала, як з ним поводитися. Їй порадили мене. Ми поспілкувалися, потім ще раз поспілкувалися - і так зав'язалося наше партнерство. Їжаки між нами розподіляються по віку. На ній – маленькі їжачата, дорослі їжаки – на мені. 

– Чи є аналоги вашому притулку в Україні? І чи багато волонтерів у нас  займаються саме їжаками? 

Конкретно їжаками в Україні займаємося лише ми. Але є великі притулки для диких тварин, які у тому числі можуть брати їжаків, але здебільшого займаються птахами. Є ентузіасти-одинаки, які також займаються птахами, але можуть підібрати і їжаків. Конкретно спеціалізовано по їжаках –більше немає.

– Ви тримаєте вдома на постійній основі інших тварин, які вживаються з їжаками?

Ні,  у мене тільки їжаки.

– Яка позитивна історія про їжаків запам’яталася за останній час найбільше?

Позитивна історія сталася цьогоріч на озері Райдужне. Три дуже ослаблених, маленьких їжаченят грамів по 50-60 вилізли з кущів. Щось сталося з мамою, вочевидь її не стало. Вони довго голодували і потім поповзли шукати маму, їжу, хоч що-небудь,  схоже на порятунок.

На їжаченят мало не наїхав електросамокат, мало не наступила жінка. Двоє тусили на стежці, а один оперетивно розвернувся і гайнув назад у зарості. Цих двох зі стежки підібрали, а третього – не знайшли. Опинилися вони у Соломії. Ну, ми поохали-поахали, що третє їжаченя приречене на вірну смерть, оскільки втекло, і Соломія почала виходжувати тих двох.

А наступного дня в районі того ж місця йшов рокер, любитель "Король и Шут". В шкіряній куртці з заклепками, у бандані. І йому під ноги вивалилось останнє їжаченя, зовсім вже доходяжне, голодне й нещасне. Цей рокер теж знайшов нас, вийшов на зв'язок і назвав їжака Михайлом Горшеньовим, на честь соліста гурту "Король и Шут". 

Потім відбулася передача їжаченяти у притулок, де ми перевірили стать. Виявилося – дівчинка. Попередніх їжаченят ми назвали Веселками, оскільки Райдуга вже був їжак, теж з Райдужного. 

Михайлина Веселковна Горшеньова

Зазвичай кожне їжаченя називають по імені виводку. Але ця дівчинка стала Михайлина Веселковна Горшеньова. Зараз у Михайліні Веселковні вже майже 170 грамів. Вона гарне, доросле, самостійне їжаченя і скоро вже поїде на адаптацію під Київ. Ось така історія возз'єднання їжачої сім'ї зі щасливим фіналом та рокерами на додачу. 

– А як відбувається адаптація? Хто цим займається?

Активісти, небайдужі, волонтери, хто завгодно. Люди, у яких є ділянка під Києвом, у яких є трохи часу займатися їжаками і які можуть хоча б мінімально спорудити якийсь вольєрчик. Тобто вони на природі спочатку, але в обмеженому просторі,  і вже після цього їх випускають на волю. 

–  Ви самі шукате волонтерів для адаптації, чи вони знаходять вас?

Частково це люди, які до нас зверталися щодо геть маленьких їжаченят, але були не готові займатися ними самостійно. Дивіться, вигодувати і виходити 50-грамове їжаченя дуже непросто. Потрібно давати їжу кожні 3 години, давати молочну суміш – замінник котячого молока. Не спати вночі. 

Коли це же доросле їжаченя за 100 грамів, у якого відкрилися очі, у якого прорізалися зубки, який може самостійно їсти і його не потрібно вставати, годувати вночі. Таке їжаченя утримувати не важко.

І от люди відчувають певну відповідальність, хочуть допомогти. Та і маленькі їжаченята – це дуже мімімішно, зворушливо, з ними приємно морочитися. Також у мене є  читачі, є певна аудиторія, і там обов'язково знаходяться 1-2 людини, які готові виходжувати їжаченят.

– Важко випускати своїх підопічних назад у світ?

Звичайно. Але я чудово розумію, що їжак – дика тварина і має жити на волі. Хоча у мене є бзік, мені дуже важко жити в домі без тупотіння їжакових ніжок. Тому, якщо у мене на даний момент немає ПМЖ-шників, і є якийсь їжак, якого потрібно виходити і відпустити, то я його трохи потримаю до інших їжаків, яким потрібна допомога. І потім вже відпускаю. 

Але знову ж таки, якщо я вже і притримую їжака, то намагаюся обрати такого, якому компанія людини – не тягар. Їжаки дуже різні, характери у них дуже різні. Є ті, яким дуже важко з людиною – вони будуть постійно стресувати, агресувати і прагнути на волю. А є ті, кому дуже навіть нормально. Може посидіти в людини на колінах, може дати себе погладити і який компанії людини навіть радіє – такого їжака можна притримати.

– А як гладити їжака, там же голки? По животику?

Ні, по голочках. Якщо їжак відчуває, що він у абсолютній безпеці і він ручний, в нього голки лежать рівно як шерсть у домашнього кота. 

– Чи легко приручити їжачка, і чи це взагалі можливо?

Якщо їжак до цього схильний, то не важко, але все одно має пройти близько півроку мінімум. 

– І він впізнає, розуміє хто є хто? І чи піддається дресурі?

Залежить від їжака, але загалом так – їжак може впізнавати хазяїна.  Щодо дресури, то їжаки названі одними з тих тварин, які найменше їй піддаються. Але деякі, якщо вже запам'ятовують трюки, то намертво. Умовно, якщо ти тримаєш їжака на колінах і він вперше має стрибнути з невеликої висоти – він буде дуже довго м'ятися, переступати, не знати, як робити. Але якщо один раз стрибне – запам'ятає, і вдруге зробить без проблем.

А ще є деякі їжаки, які люблять гратися бантиком, як коти. Ти береш щось на ниточці, і їжак буде кидатися на цю іграшку, полювати і гратися. 

–А між собою вони граються?

Їжаки – одинаки. Вони живуть на самоті, не створюють пар, але в домашніх умовах вони можуть подружитися і жити одне з одним абсолютно без суперечок.

Звісно, будуть притирання з самого початку, вони будуть сперечатися, з'ясовувати, хто головний, вибудують свою ієрархію. Але потім вельми чудово можуть себе одне з одним почувати. 

– Можете назвати один із стереотипів про їжаків, які  насправді не є реальністю?

Ну наприклад те, що їжак полює на мишей та крис. Дійсно, їжак – один із засобів проти мишей і крис. Але не тому, що їжак наздоганяє їх і перегризає горлянку.  Їжак вміє швидко бігати, але за мишею йому не встигнути.

Зате він може знайти і знищити мишине або крисине гніздо, їхній виводок. Їжак може знищити навіть кролячий виводок. Вони ще ті бандити.

І тому миші їжаків не люблять, і намагаються перебазуватися в інше місце, коли чують запах їжака. Таким чином, у селі, в присадибних ділянках, де миші надокучають, їжак може стати не просто садово-городним помічником, який нищить шкідливих комах, але і домашньою твариною, яка рятуватиме від мишей.

– Тобто, людям у сільській місцевості, які потерпють від комах-шкідників та мишей є сенс перенести до себе на ділянку їжака? І чи не нашкодять вони йому цим?

Так, крім одного випадку: коли йде сезон їжаченят, якщо ти не вмієш визначати стать їжака і чи розсмоктані у їжинки соски, тобто чи годуюча вона мати, цього краще не робити. 

В інший час їжака можна приносити до себе на ділянку, намагатися йому влаштувати там будиночок, побут, мисочку з їжею, з тим же котячим кормом, аби його пригодувати. І сподіватися, що їжак не втече, а залишиться у тебе і буде тобі допомагати.

Інструкція з їжакорятування

– Як зрозуміти, що ти зустрів їжака у біді і що з ним далі робити?

Першочергово, їжак – істота нічна. Тож якщо ви бачите їжака вдень, то вже є сенс до нього придивитися: можливо, йому погано, можливо, не вистачає їжі, він ослаблений, гріється на сонці.

Також багато можна зрозуміти з його поведінки.

Наприклад, їжак у поганому стані, якщо лежить на боці і не намагається втекти. Їжаки, як правило, на боці не лежать у дикій природі. Якщо їжак дуже худий – йому потрібна допомога.

Загалом їжак має бути схожий на торпеду, такий кругленький. Це вгодований, задоволений життям їжак. А якщо їжак нагадує радше змію, це свідчить про дуже сильне виснаження. 

Якщо на їжаку є рани, якщо є ураження шкіри, є грибок, якщо видно, що у їжака немає одного або ж обох очей.

Якщо їжак погано рухається – це може бути черепно-мозкова травма. В усіх цих випадках їжаку потрібна допомога.

Якщо маленькі їжачки без їжачихи – спочатку варто пошукати гніздо. Можливо, воно поруч і їжачок ненадовго виліз. Але буває і так, що мама померла а дітки голодували, голодували і полізли шукати.

– То як правильно взяти їжака і що з ним далі робити?

У народі існує повір'я, що їжак – це один із головних переносників сказу. Це не так. Якби це було так, я б вже давно помер від сказу, бо мене покусало дуже багато їжаків. Випадки зараження їжака сказом вкрай рідкісні. 

Але все одно, щоб не перейматися і убезпечити себе – першочергово в психологічному сенсі, їжаку потрібен 10-денний карантин. Хвора на сказ тварина з найвищою ймовірністю за цей період помре. 

Тому їжака – у коробку. Туди ж – корм, воду, і намагатися поводитися з їжаком обережно, щоб він не вкусив.

– Чим годувати їжака, зокрема якщо знайшли досить виснаженого?  У нас досить часто кажуть "треба винести їжачку молочка". Чи це правильно?

Молочко – це ще один міф, такий самий, як грибочки, які їжак тягає на своїх голках. Насправді грибочки їжак не тягає, як і яблука, а молочка йому не можна категорично. Просто категорично. Підшлункова їжаків не засвоює лактозу.

Звісно, можна напоїти їжака молоком. Ну ми ж і горілку п'ємо, вона для нас геть не корисна. Так, їжак любить молоко, але йому його не можна. 

Їжаку можна пити лише воду. Її можна геть трохи підсолодити цукром, це все. Воду їжаки люблять і з задоволенням п'ють.

Якщо ми говоримо про корм, для ослаблених тварин існує такий паштет Recovery, продається у зоомагазинах. Фірму не називатиму, щоб не було реклами. Але назву варто запам'ятати – це спеціальний корм для хворих і ослаблених тварин.  

А так їжаки їдять куряче філе, будь-який котячий корм, нежирний сир, комахи. Комахи для їжака особливо важливі, бо у природі це його основні харчі. Можна яйця – сирі чи варені, це вже на смак кожного їжака окремо. Вони теж бувають примхливі.