Заслін від реальності: Чому МОН воює з Богом і солов'їною мовою

Нещодавній скандал привернув увагу до антидискримінаційної експертизи шкільних підручників. Експерти висунули претензії до виплеканого десятиліттями мовного штампу "мова наша - солов'їна".

Пізніше у коментарі виданню "Новое время" радниця МОН з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті Олена Малахова пояснила: висновок експертів стосувався того, що українська мова, коли її називають солов'їною, не може трактуватися як рідна для всіх дітей, які користуються підручником.

Щоправда, промовчала, що за Конституцією, єдиною офіційною мовою України є українська, а тому займенник "наша" тут коректний і юридично виправданий.

Втім, зауваження потрапило у колекцію "багів". І якщо б вона стала надто великою, підручник могли б утилізувати.

Увага громадськості змусила МОН пообіцяти переглянути норми експертизи.

Але у висновках комісії, яка, до речі, працює вже три роки, є й інші моменти, які бентежать різні соціальні групи.

Наприклад, представники церкви обурюються і піддають під сумнів необхідність міняти "два тисячоліття, що минули від народження Ісуса" на "два тисячоліття, що минули від зародження християнства", або ж "по-християнськи осмислює" на просто "осмислює".

На думку експертки, тут йдеться про дискримінацію за релігійною ознакою. Бо ж серед українських школярів є представники інших релігій та атеїсти.

За конституцією церква відділена від держави, а подавати постулати однієї зі світових релігій як статус-кво і справді некоректно.

Але якщо йдеться про людину, яка була ревним християнином чи християнкою, формулювання "по-християнськи осмислює" видається доречним, адже релігія є контекстом його чи її життя.

Суть, як завжди, в деталях, якими у комісії при МОН іноді нехтують, натрапляючи на червоний маркер у вигляді відсутності фемінітиву чи до цього безневинне слово "батьки". До речі, його пропонують замінити на "близькі" та "рідні", адже деякі діти ростуть у неповних сім'ях.

Ініціатива зрозуміла, адже диктат більшості і поняття "нормальності" здебільшого далекі від демократичних цінностей, а крім того, звужують картину світу.

Втім, за такою логікою, незрозуміло, як бути дітям, у яких немає "рідних" та "близьких". Так, у МОЗ є амбітні плани до 2020-го року прилаштувати усіх малюків із домів дитини у сім'ї, втім, до цього ще прірва часу, крім того, дім дитини все одно залишиться як перехідний пункт. І отже, ті "рідні" з підручника теж можуть ранити. Тож наступний крок - "гарні знайомі" і "люди, до яких ставишся з особливою симпатією". Але і тут граблі: адже як бути дітям, які перебувають у стані психологічного розладу і нікому особливо не симпатизують.

Фраза "вона була миловидною" може дискримінувати людей, які не вважають себе симпатичними. А банальне визначення "хлопець" чи "дівчина" - науково неточне. Бо ж невідомо, хто перед нами насправді. Адже, можливо, гендерна самоіндентифікація у такої людини зовсім інша. У словах загалом не надто багато правди, адже для більшості вживання, наприклад, "цигани" замість "роми" не є проявом зневаги. Втім, зі словами прийнято носитися, бо саме їх змінювати найлегше.

Ніби коли черговий націоналіст заявить, що йде громити "табір ромів", а не "табір циган", жертвам його вчинку стане легше.

Очевидно, що загальну несправедливість світу важко замаскувати коректними формулюваннями. І хоча стежити за наявністю образливих висловів у підручниках варто, часом у комісії справді перегинають палицю.

Кілька таких прикладів наводить блогер, луцький пастор Сергій Шараєвський.

У даному прикладі, намагання виправити дискримінації жінок, а також громіздкого "істориків та історикинь" призвело до викривлення фактів. Адже думки групи дослідників - ще не аксіома.

З цих самих мотивів краєзнавство некоректно назвали наукою.

А тут уже незрозуміло, хто саме встановлює, відкриває і досліджує, - науковці і науковиці чи просто звичайні громадяни у вільний від роботи час.

Ще одна група зауважень - до "надто емоційних" описів нелегких часів, які пережили українська мова і культура.

Зауваження про "мову ворожнечі" може бути актуальним, наприклад, у Франції чи в Британії. А от в Україні, яка перебуває у стані війни, такі "повчання" видаються гротескними. Цього, схоже, не врахували, адже є "міжнародні стандарти", відходити від яких навіть за потреби - страшний злочин. І от чи зможуть змінені рекомендації подолати межу формальності і справді запропонувати авторам підручників оптимальний варіант - під питанням.