Повзучий наступ: Що за села зайняли ЗСУ під Горлівкою (КАРТА)

Вчора ми розбирали – які саме села звільнили Збройні сили України на Світлодарській дузі, а сьогодні доводиться констатувати нові звитяги українських воїнів – під Горлівкою.

Першим радісну новину повідомив волонтер проекту "Стоп терор" Семен Кабакаєв.

"Два села з сірої зони перейшли під контроль ЗСУ. Якщо конкретніше, зайшли дві наші бригади, втрат немає", – написав він.

Згодом, переважно зі сторінок терористів "ДНР" у соціальних мережах, вдалося з'ясувати, що мова йде про села Травневе (екс-Металіст) та Гладосове, що на півночі від окупованої Горлівки.

Такое вот набрасывают ????

"Пока мы с Вами "собираем гусей" в попытках выяснить, что происходит в Луганске, ВСУ заняли поселок Металлист (после декоммунизации Травневое), что севернее Горловки. По факту, этот поселок находится в так называемой серой зоне"

— IgorGirkin (@GirkinGirkin) 22 листопада 2017 р.

22.11.17. Официальное сообщение от УНМ ДНР. "ВСУ и нацбатальоны оккупировали и захватили в плен мирных жителей Гладосово под Горловкой

— Олена Люта (@Elenka61Lyunya) 22 листопада 2017 р.

Давайте поглянемо на карту, щоб мати наочне уявлення: що за села звільнили українські воїни і що це нам дає.

Як бачимо, звільнені села знаходяться до лінії розмежування, у так званій "сірій зоні". Тобто, юридично вони були "нічийними", тому ЗСУ їх не стільки звільнили, скільки зайняли. До речі, поруч знаходиться село Доломітне, яке має аналогічний статус: північна частина села знаходиться під вогневим контролем ЗСУ, а південна контролюється бойовиками "ДНР".

Також з карти видно, що на півночі від Горлівки є досить багато інших зайнятих терористами сіл та селищ міського типу, тоді як з заходу майже всі села знаходяться під контролем ЗСУ і лінія фронту проходить буквально по околиці міста. Виняток складають досить великі села Широка Балка і Озерянівка, які досі під контролем "ДНР", але то вже ближче до південної околиці Горлівки.

Але тут треба розуміти, що звільнення, наприклад, смт Гольмівського, абсолютно безкорисне без подальшого просування углиб Горлівки, тому що дане смт знаходиться в низовині відносно міста і повністю з нього прострілюється. Інша справа – Бахмутка, Бондарівка і Зайцеве. Чисто теоретично – їх можна спробувати зайняти і закріпитись там, зробивши плацдарм для подальшого просочування в саму Горлівку.

Власне, принципова відмінність Горлівки від Світлодарської дуги полягає в тому, що там від села до села десятки кілометрів голого поля, а тут є всі перспективи вести "повзучий наступ" в межах великого міста, одне за одним звільняючи вулиці і квартали.

Але є й свої нюанси. Варто пригадати, що навіть в 2014-му році, коли українські війська звільняли буквально по місту за добу, повноцінно штурмувати Горлівку ніхто не наважився. Навіть після звільнення Дебальцевого і Вуглегірська, коли Горлівка опинилася в оточенні українських військ, у місто великими силами вони не заходили (були лише безуспішні спроби зачистити його силами добробатів).

Пояснення тому просте: великий хімічний завод "Стирол". Одного влучання у виробничі цехи, склад готової продукції чи склад сировини вистачило б, щоб спричинити екологічну катастрофу регіонального масштабу.

Водночас не варто забувати, що "Стирол"-2014 і "Стирол"-2017 – це зовсім різні заводи. Ще 8 травня 2014-го року концерн "Стирол" тимчасово призупинив виробництво. Зокрема, було повністю зупинено випуск аміаку і його похідних: карбаміду, селітри і КАС. Трохи згодом було повністю звільнене аміакосховище. Таким чином, все великотоннажне виробництво, що включає в себе синтез і переробку аміаку, було зупинене і станом на сьогодні на підприємстві немає запасів аміаку та інших вибухонебезпечних речовин.

Ну а після того, як навесні 2017-го підприємство було "націоналізоване" "владою" "ДНР", воно майже остаточно померло. Про що мова, коли до початку "русской вєсни" на "Стиролі" працювало 14 000 (чотирнадцять тисяч) працівників, а на початку серпня 2017-го року Захарченко вихвалявся тим, що їм вдається на цьому ж заводі забезпечувати роботою 500 (п'ятсот) чоловік.

Однак, змінилося не лише це. Сьогодні бойовики в Горлівці, як і в інших містах, до зубів озброєні різного роду зброєю та технікою російського виробництва, тому вибити їх буде ще важче, аніж це можна було зробити в 2014-му. Та й реакція Росії на українську спробу визволення такого великого міста може бути самою різною.

До речі, скидається на те, що вчорашні звільнення прифронтових сіл – це така собі розвідка боєм з боку ЗСУ, основна мета якої не стільки звільнені села, скільки реакція Росії на цей процес. Тому не виключено, що якщо цього разу "Північний вітер" не подує і Москва знову не втрутиться у ситуацію своїми танками, як це було в 2014-2015 роках, то вчорашні події на Світлодарській дузі і під Горлівкою стануть початком великої операції зі звільнення Донбасу. І Горлівка в такому випадку може стати одним з перших міст, в яке увійдуть українські воїни-визволителі. Тим більше, що передумови для цього є і ми їх не так давно розписували.