Скарги на корупцію та бездіяльна "Дій вдома": Як повернутися на авто з "зеленої" країни до "червоної"

Напевно саме фінальна частина стала найскладнішим відрізком нашої літньої подорожі до Болгарії. Повернення викликало набагато більше запитань, ніж планування і сама подорож до болгарського узбережжя Чорного моря. До речі, раніше я докладно розповідала про ціни на курортах Болгарії та відсутність росіян.

Аби допомогти усім мандрівникам, які наважаться провести оксамитовий сезон у Болгарії, я поділюся своїм досвідом перетину кордонів під час пандемії та поясню специфіку повернення з країни з "зеленої зони" і складнощі з програмою "Дій вдома".

Комунікація з держслужбами

На момент, коли я почала з'ясовувати умови повернення на авто з країни, що входить до "зеленої зони" транзитом через "червоні", цей випадок у правилах перетину кордонів описано не було. Мали лише слова одного з чиновників про те, що якщо людина повертається в Україну із зеленої зони транзитом через червоні, то самоізоляція або тест непотрібні, проте про сухопутний перетин таких зон не йшлося. 

Тому я розпочала пошук необхідної інформації з комунікацій з держслужбами. Міністерство закордонних справ розчарувало, адже давало посилання на статті та положення, які жодним чином не давали відповідь на поставлене питання. При цьому спілкування відбувалося як і у Facebook, так і на сайті відомства.

На конкретне питання про перетин кордону автомобілем, мені давали відповідь про подорожі літаком.

Згодом мене почали відсилати до посольств Румунії та Болгарії, які жодним чином не мають відношення до встановлення програми "Дій вдома" та до українського карантину загалом. 

У підсумку співрозмовник настільки втомився від кидання у мене посиланнями на статті, де нема відповіді на моє скромне питання, що попросив писати до Державної прикордонної служби, що я і зробила.

Лише у цій службі мені дали чітку відповідь, щоправда, довелося почекати днів п'ять.

Ця відповідь мене здивувала, адже ще напередодні на тематичному форумі мандрівники, які поверталися з Туреччини – на той момент "зеленої", як і Болгарія, – були звільнені від встановлення "Дій вдома", а ось туристи з Болгарії були змушені її інсталювати. Тобто, на кордонах коївся безлад. 

Чутки про корупцію на українському кордоні та ціна бездіяльної "Дій вдома"

Щоправда, через декілька днів, прикордонники змінили думку і почали ставити "Дій вдома" усім без розбору.

Туристи з Болгарії, яким доводилося перетинати "червону" Румунію скаржилися на те, що їх усіх змушували встановлювати програму. При цьому люди описували випадки корупції.

За словами форумчан, недоброчесні прикордонники видають людині "ліву картку", встановлюють "Дій вдома", а потім радять її викинути.

Перетин кордону з "зеленої зони" транзитом через "червону": Мій досвід

Ми з чоловіком вирішили, що хабаря давати не будемо, адже відповідальність за злочин лежить на обидвох сторонах. То ж психологічно ми були повністю готові до самоізоляції.

Спочатку ми перетинали кордон з Румунією, до речі, не на зазначеному пункті пропуску на сайті МЗС "Русе", а на "Негре Вода", ближчому до українського кордону. Тут були лише вантажівки, тож усе пройшло швидко. Згодом ми заїхали на румунсько-молдовський пропускний пункт, де тягнулася чимала черга. Там ми витратили дві години: молдовани поверталися із шопінгу з Румунії. На кордоні Молдови з Україною у нас запитали "зелену карту" і віньєтки. Після ми спокійно в'їхали на територію України. Черг не було взагалі. Прикордонник одразу почав говорити про необхідність встановлення "Дій вдома" і, схоже, здивувався що ми без заперечень погодилися.

Згодом годину ми займалися бюрократією. При тому, що програму ми встановили одразу при першому прикордоннику, ми мали продиктувати свої адреси, а там був переоблік, черга з пасажирів великого буса. При нас на територію України заїхав чоловік, який влаштував істерику та скандал, доводячи, що у туристів із "зеленої зони" ніхто не має права вимагати самоізоляції. Він кричав, бризкав слиною і постійно погрожував "сватом-кумом" з поліції, з Кабміну, з верхів. Він телефонував "чинам", за його словами, проте згодом бігав по всіх кабінетах і щось шепотів у вікна прикордонників. Чим закінчилася його історія, я не знаю, але ситуація була показова.

Отже, відстоявши чергу, ми продиктували свої адреси і номери телефонів, і поїхали до Києва. Зауважте, що дітям до 12 років не потрібно встановлювати програму і сидіти на самоізоляції. Дивно, адже вже доведено, що у більшості саме діти є безсимптомними носіями вірусу COVID-19. 

З моменту встановлення програми, у вас є 48 годин на те, щоб доїхати до місця призначення чи адреси, за якою будете проходити самоізоляцію. 

Взагалі те, ситуація з програмою "Дій вдома" спантеличує. Людям, які повертаються з "зелених країн" навіть транзитом через "червоні", програму встановлюють примусово, а от тим, хто дійсно хворіє або є контактною особою хворого на коронавірус, – ні. Наприклад, знайомі, що контактували з хворими на COVID-19, були шоковані, що їх ніхто не контролює, і гіпотетично вони можуть вільно пересуватися містом. 

"Дій вдома", яка не діє: Що відбувається з програмою

Втім, ми з чоловіком та сином збиралися у будь-якому разі здавати тести ПЛР, аби убезпечити родичів, з якими живемо. Наступного дня після повернення до Києва ми обрали приватну лабораторію із запропонованих на сайті МОЗ і вирушили робити тест. Коштував він 950 гривень, і на трьох сума вийшла чималою. 

Перед тестом медсестра уважно записала усі наші дані, аби потім, коли надійде результат зняти нас з програми "Дій вдома".

Сам тест є трохи болючим, проте син та чоловік перенесли нормально, навіть без сльозинки, а ось я гірше – ніс свербів, а з очей лилися сльози. Результати обіцяли за два робочих дні. Ми здали тести зранку у п'ятницю, тож не чекали результатів раніше вівторка.

Повернувшись, ми активували "Дій вдома". Дві години ми обидва робили селфі, аби підтвердити місце перебування, але програма знімки не приймала. Так тривало добу. Згодом я не витримала і, як сумлінний громадянин, написала у службу підтримки. Хочу зазначити, що вона працює бездоганно. Мені через деякий час допомогли і я змогла зареєструватися. Чоловік довго не хотів нікому писати, мовляв, це не його проблеми. Проте згодом також написав і отримав допомогу.

Як працює "Дій вдома"

Час від часу додаток починає верещати і просить зробити селфі, яке потрібно відправити у самій програмі. Я взагалі була шокована тим, що два дні поспіль відправляла фото о 8 і о 18 вечора. Тобто, за цей час я могла спокійно поїхати у справах. Чоловік відправляв рази три на добу. Якось в мене був вимкнений звук, я спала, і пропустила сповіщення. Зробила селфі лише через години три-чотири. Ніхто не дзвонив, поліція не приїздила. Згодом ми зрозуміли, що всім байдуже.

При цьому на одному із форумів у відповідь на мою розповідь про бездіяльність поліції жінка розповіла, що усе залежить від регіону.

Скажу чесно, декілька разів я виносила сміття з дитиною, яка просто фізично не могла всидіти вдома. У неділю, тобто, через дві доби користування "Дій вдома", нам прийшли негативні результати тестів. Коли через чотири години програма не закрилася і не видалилися, я зрозуміла, що нікому нема діла і чекати на свободу можна ще тиждень.

Я написала у техпідтримку "Дій вдома" і отримала формальну відповідь.

У підсумку, ми одночасно видалили програми зі смартфонів і самовільно вийшли із самоізоляції, маючи на руках результати тестів. За ці дні жодна особа не зателефонувала і взагалі, здавалося, що ми самі придумали собі цю "Дій вдома", а ми нікому не потрібні.

Для впевненості у понеділок я подзвонила у лабораторію і дізналася, що "медсестра могла забути перенести ваші дані". Проте телефон відділення лабораторії, де нам робили тести, був "не в зоні". Отакий сервіс за ваші гроші. 

Знайомі і друзі розповідали, що така ситуація з "Дій вдома" майже в усіх киян. Навіть у тих, у кого нема телефону для встановлення програми – теж "лафа". Раз на день такі люди мають зателефонувати своєму дільничному і сказати, що вони вдома. Ось і уся самоізоляція.