Павло Загребельний про підлість, великих людей і зіпсоване життя: 12 цитат

depo.ua зібрав 12 висловлювань Загребельного про віру, душевні сили і пошуки винних.

1. «Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе собі все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може тим чи іншим чином позбутися добутого. Розтринькати гроші, спаскудити наїдки та напої, похвалитися таємницями, зіпсувати все своє життя»

2. «Людина створена з віри й розпачу. Коли віра відібрана, що залишається?»

3. «Кожне маленьке місто має право на свою велику людину»

4. «У літописців є найстрашніша зброя - замовчування»

5. «Хто починає з втрати незалежності суджень, закінчує втратою сил душевних»

6. «Суспільство не може жити тільки тим, що шукати винних. У чому трагедія, у чому кривавість радянської епохи - весь час шукали винуватих! То «шкідники», то «вороги народу»

7. «Я підрахував: поки був керівником Спілки письменників, кожен третій день вбивав на засідання. Це втрачений час, даремно розтрачене життя. Жодна наука не може воскресити навіть дощового черв'яка, точно так само жодні бюро не можуть воскресити прожиті без користі секунди, хвилини, години і роки»

8. «Поради, та ще здалеку, давати найкраще. Це не вимагає ні зусиль, ні мужності, ні розтрат»

9. «Так, напевно, коли робиш добро, то не думаєш про це. Заздалегідь обмірковують тільки підлості»

10. «Допомогти можна тільки тому, хто цього хоче»

11. «Щастя - це кількість розумних людей, з якими тобі пощастило зустрітися в житті. Чим більше ти зустрів розумних людей, тим ти щасливіший»

12. «Я щасливий, адже я живий. У концтаборах ми молилися всім богам, тільки б дожити до Перемоги, а там вже й помирати можна. І ось я живу після цього вже 60 років. Це щастя!»

Загребельний народився в селі Солошине, Полтавська область.

У 17 років пішов в армію. Під час Другої світової брав участь в обороні Києва. Три роки провів у німців у полоні.

Після війни вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету.

У 37 років влаштувався редактором у журнал «Вiтчізна».

У 29 років видав першу збірку оповідань «Каховські розповіді». Прославився творами «Диво», «Роксолана», «Первоміст», «Смерть у Києві» та ін.

Загребельний помер від туберкульозу у 84 роки.

У матеріалі використані цитати з книг Загребельного, його інтерв'ю для «Перспектива», «Бульвар Гордона».