Оскарівські перегони: Чому Луценко радить українцям "Темні часи"

Картину Джо Райта "Темні часи" вже нарекли найголоснішою прем'єрою нового року. Робота номінована на "Оскар" у номінації "Найкращий фільм", а виконавець ролі Черчілля Гаррі Олдмен претендує на звання найкращого актора

Ольга Черниш
Перша заступниця головного редактора
Оскарівські перегони: Чому Луценко радит…

Depo.ua продовжує цикл публікацій про картини, які претендують на головну премію американської кіноакадемії.

Критики сприйняли фільм позитивно, і вважають, що статуетка за кращу чоловічу роль вже на півшляху до полиці Олдмена. Адже байопіки та ще й про таку легендарну особистість як Вінстон Черчілль – карта майже безпрограшна. Лише у 2010-х "Оскари" отримували Едді Редмейн за роль Стівена Гокінга у "Теорії всього", Деніел Дей Льюіс за головну роль у "Лінкольні", Колін Ферт за образ Георга VI у "Король говорить", Меріл Стріп за Маргарет Тетчер у "Залізній леді".

І це при тому, що Олдмен впорався з роллю і справді блискуче. Заради перевтілення акторові довелося провести 200 годин у кріслі візажиста, інколи процес гримування тривав до чотирьох годин. А ще Гаррі стверджував, що добряче вникнув в тему і на початку роботи знав Черчілля, як облупленого, тож навіть не задумувався, як зіграти той чи інший момент.

Образ вийшов колоритним, а на обличчі відбилася кожна емоція, аби глядач розумів героя, навіть коли той воліє обходитися без слів. Тож, як пророкують критики, "Золотий глобус" буде далеко не єдиною відзнакою Олдмена.

Шанси ж на статуетку за кращий фільм оцінити складніше. Українська аудиторія у захваті від картини. Навіть генпрокурор Юрій Луценко вважає її важливою для перегляду співвітчизниками. Адже фільм буквально просякнутий незламним бойовим духом і думкою про те, що перемога реальна, коли в неї щиро віриш і не боїшся кинути виклик злу. Дуже підбадьорливо для будь-якої країни у стані війни.

Картина стартує з моменту, коли під тиском парламенту попередній прем'єр Британії Невілл Чемберлен йде у відставку, а його пост переходить до Черчілля. Літнього чоловіка з важким характером не бажають сприймати ані однопартійці, ані король. Тим паче, що партійна еліта прагне укласти мирний договір з фашистами, а Черчілль вважає це загибеллю для країни. Тим часом Гітлер вже окупував Польщу, Норвегію, Данію, капітулює Бельгія, майже вирішена доля Франції, а кілька сотень союзницьких військ затиснуті німцями в порту Дюнкерк.

І от, одна людина, попри шалений опір, бере на себе відповідальність за долі тисяч співвітчизників. Як виявляється вже потім, робить небезпечну, але правильну ставку.

Вибір дається Вінстону Черчіллю нелегко – він не спить, нервує, довго вдивляється у небо і зрештою наважується просити паради у простих людей, які налаштовані відстояти батьківщину, або загинути.

Картину доповнили шикарними мальовничими сценами і добряче попрацювали над деталями. Імперський воєнний музей оприлюднив рідкісні документи і свідчення тих часів, якими і скористалися кіношники. Зокрема, з паперів стало відомо про звичку Черчілля снідати в ліжку і водночас надиктовувати телеграми і промови секретарці.

"Ми, його особистий персонал, були повністю віддані йому, попри те, що він був нетерплячим і вимогливим", - розповідала секретарка Елізабет Лейтон, яка стала однією з героїнь фільму.

Байопік заражає емоціями: глядач починає вболівати за героя і Британію, хоча і так знає, чим усе закінчиться.

Фільм легко визнати еталоном жанру. Але жодних несподіванок для глядача немає: фільм аж надто еталонний, аби вважатися геніальним.

Черчілль – ідельний супергерой, практично без вад. А те, що спершу гримає на усіх – це наприкінці картини виглядає дуже мило. З тієї ж опери і вагання політика. У фільмі прямим текстом надиктовують мораль, що лише той, хто вагається, може бути гарним лідером.

В цілому, усе в канонах "наївного Голлівуду". Особливо ж виділяється сцена в метро, де прем'єр спускається у підземку і мило базікає з пасажирами про наболіле. Камерні кадри, причесані діалоги видаються надто театральними і нереалістичними.

Щоправда, на хвилі емоцій глядач готовий прощати сюжету наївності і перебільшення. Адже спостерігає, як Добро готується долати Зло, а не ручкатися з ним. І от уже глядач сіпається у кріслі, тримаючи кулачки за британського прем'єра. А те, що картинка дещо казкова, не велика й проблема.

Також читайте: Оскарівські перегони. Чи достойна картина "Форма води" 13-ти статуеток головної кінопремії

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme