"Оскарівські перегони": Чому епатажна трагікомедія "Фаворитка" отримала аж десять номінацій

Картина Йоргоса Лантімоса "Фаворитка" нарешті дісталася до українського прокату, зібравши цілий оберемок нагород на кінофестах і десять номінацій на "Оскар"

Ольга Черниш
Перша заступниця головного редактора
"Оскарівські перегони": Чому епатажна тр…

У скарбничці фільму - 10 з 13 номінацій премії Британського незалежного кіно і "Срібний лев" Венеціанського фестивалю. Виконавиця ролі королеви Анни Олівія Колман здобула кубок Вольпі за кращу жіночу роль і "Золотий глобус".

Рекордні 10 номінацій на "Оскар" роблять картину одним з основних претендентів на головну кінопремію.

Зняв "Фаворитку" грецький режисер Йоргос Лантімос, відомий архаузними картинами "Лобстер" і "Вбивство священного оленя". Попри славу Лантімоса як занадто інтелектуального, і тому далеко не всім зрозумілого митця, його нова робота вийшла максимально наближеною до голлівудського масмаркету. Хоча звичайним фільмом під попкорн її, звісно, не назвеш.

Сюжет картини розгортається у Англії початку XVIII століття, під час війни з Францією за іспанський спадок. На троні - королева Анна, остання зі Стюартів. Королева страждає від проблем зі шлунком та ногами і особистої трагедії - жінка втратила 17 дітей. Розрада монархині - кролики, які вона називає своїми дітьми. Справи країни її не особливо цікавлять. Натомість попри опір опозиції правити королівством намагається Сара Черчілль, герцогиня Мальборо - подруга дитинства, фаворитка і коханка Анни. Здається, Сара тримає двір у залізному кулаці, але у палац приїжджає її кузина Ебігейл, яка починає власну гру. Власне, навколо стосунків Анни, Сари (Рейчел Вайс) та Ебігейл (Емма Стоун) і закручується історія.

Глядач опиняється у світі аморальних придворних, чорного гумору і недвозначних символів. Так, під'їжджаючи до палацу, Ебігейл гепається обличчям у бруд - автори натякають, що залишитися чистим при дворі вийде навряд. А з часом Ебігейл, стріляючи у пташку, заляпує її кров'ю обличчя кузини.

Доки йде кровопролитна війна, придворні всіляко перетворюють життя на безглуздя - влаштовуючи перегони гусаків чи то закидуючи фруктами голого служку. Попри брутальність деяких сцен режисер уникає зображення насильства і порнографії - чорнуха тут здебільшого у головах.

З першого погляду, картина присвячена лінчуванню влади - і не лише влади епохи Стюартів, а й взагалі будь-якої влади будь-якої епохи. Сцени і смішні, і огидні, і трагічні водночас. Адже саме ці люди, які прогресують у моральному падінні, вирішують долю країни.

Але є і набагато глибший, філософський план - пошук компромісу між бажанням влади і потребі у любові, чи то любов як форма найдосконалішої, всеохопної влади.

"У любові є свої кордони", - стверджує леді Мальборо на початку фільму. "Їх не повинно бути!" - відповідає їй королева. Власне, такої фантастичної, безумовної любові і прагне Анна, позбавлена можливості відчути це почуття від власних дітей. Заради неї королева закривається від світу, який щомиті прагне зруйнувати її утопію. Такий підхід стає вироком для Анни - у прагненні абсолюту королева руйнує близькі стосунки і власне життя. Але це вирок і для оточуючих. Усі, хто дає сподівання на почуття, але не справджує їх, перетворюється з людей на фон і... міняється на чергових кроликів.

Придворний харчовий ланцюг не дозволює бути впевненим бодай у чомусь. Навіть якщо ти, штовхаючись ліктями та заливаючи отруту у ближніх, опинишся на верхівці, тебе все одно можуть з'їсти з усіма хрящами.

Усі три виконавиці жіночих ролей отримали номінацію на "Оскар". Акторки втілили образи бездоганно, але якщо Рейчел та Емі дісталися хоч і яскраві, але стереотипні персонажі, героїня Олівії Колман - особистість глибока і нешаблонна. Акторка вміло балансує на межі гротеску, істерики і тихої трагедії. І її гра видається майже стовідсотковим "Оскаром".

У режисерській роботі чимало новаторства - потужний візуальний ряд приковує до екрану навіть незалежно від сюжету. Глядачу пропонується ніби потай зазирнути за розкішні ширми, хоча, за правилами двору, за таке і передбачене суворе покарання. Картинка емоційно наповнена і дуже ефектна.

А от щодо головного "Оскару" за кращий фільм, перспективи сумнівні. Для мейнстрімівського голлівудського конкурсу "Фаворитка" вийшла надто мистецькою, а деякі любителі вихолощеного "сімейного" кіно вже настрочили у відгуках, що фільм "бридкий" і "аморальний". Через любов американців до дидактики видається сумнівним, що головна статуетка відійде картині, яка геть нічого не пропагує, нічому не вчить, не дає жодних надій і навпаки, фаталістично препарує далеко від глянцю людську природу.

Також читайте: "Оскарівські перегони": Чи отримає "Зелена книга" головну статуетку

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme