Вчителька-реперка Ольга Халепа: Мене виставляли дурепою, яка заважає навчанню

Усе – за шкільною освітньою програмою для різних класів. Реп про лишайники? Легко! Композиція про онтогенез? Є. Найпопулярніший ролик на YouTube-каналі Ольги – про гриби (класичні, а не ті, про які ви могли згадати), зібрав понад 47 тисяч переглядів.

Завдяки новаторським підходам пані Ольга стала популярною, здобула звання "Вчитель року". Аж нещодавно у ЗМІ з’явилася новина – з Яковлівського ліцею, у якому вчителька пропрацювала з півтора десятки років, їй довелося звільнитися. Причина – знущання колег.

Журналісти Depo.ua зв’язалися з Ольгою та записали із нею інтерв’ю: про творчість, шкільні перипетії та плани.

Єдине, що можемо сказати спойлером – новим біо-трекам таки бути.

– Нещадовно з’явилося повідомлення, що ви звільнилися зі школи через знущання колег. Можете розповісти більше про цю історію? 

– Усе почалося із приходом нової адміністрації до школи з 4 роки тому. Нова директорка, при цьому моя колишня учениця, поставилася до мене та моєї шкільної діяльності негативно. Почалися цькування. Проєкти, що існували вже з 10 років,  почали ставати непридатними. 

Наприклад, у 2011 році ми з учнями тісно співпрацювали з сільським будинком культури і разом заснували конкурс "Школа має таланти". Ідею запозичили з шоу "Україна має талант" – з його правилами, відбірковими турами. Я розробила ще свої положення, і протягом 8-ми сезонів цей проєкт існував. Було насправді круто, школа цим жила, готувалася. Кілька місяців діти співали, танцювали.

За нової адміністрації конкурс закрили як недоречний і недоцільний. Директорка у цьому рішенні знайшла прихильників. Бо під час підготовки йшло навантаження на класного керівника: дітей потрібно було готувати, а на це потрібні час та енергія. Потрібно бути в курсі сучасних подій, трендів у музиці. Цього робити ніхто не хотів. 

Тож замість того, щоб підвищувати свою планку і старатися, люди вирішили піти іншим шляхом: "Давайте ми все це заборонимо, і нехай та Олена Володимирівна вже не "випендрюється". Виставили мене дурепою, яка заважає навчанню.

Далі був проєкт військово-патріотичного виховання. У 2014 році я заснувала волонтерську організацію. Рух був просто шалений. Були різні зустрічі, започатковували акції. Я їздила підвищувати кваліфікацію до Луганської та Донецької областей. Була програма літнього оздоровчого табору військово-патріотичного спрямування "Джура". Пройшло на одному диханні, дітям сподобалося. Але і це під греблю від адміністрації: "Заборонити, недоцільно, погано, це нікому не сподобалось".

Доходило до того, що я не могла брати участь у якихось позакласних заходах. Наказувалося педагогу-організатору, "щоб Халепи там не було, щоб вона не брала участі, її занадто багато".

Були до того ще й публічні обзивання, зауваження. "Ти найгірший вчитель, класний керівник, тебе треба звільнити, забрати години, забрати клас". Весь час якісь зауваження в журналах, догани – і так щодня протягом останніх 4-х років.

-- Невже все так змінила поява однієї людини?

– У цьому колективі я працювала давно, і основний склад його не змінився. Ми нормально жили із цими людьми, робили спільні справи. Змінилися обставини – і ті самі люди змінилися. Отже, негатив, мабуть, був і раніше, просто вони не могли проявити позицію щодо моєї діяльності. Коли прийшла нова директорка, почалося цькування спочатку з її боку, і згодом у неї з'явилися прихильники. Мабуть, інші цінності або просто хворобливе ставлення до активних людей. 

Але ставлення змінювалося,  щойно їхала якась комісія чи гості, чи потрібно було виступити десь на районі. Коли припікало, мені казали: "Ольго, ви ж у нас така єдина, зробіть, за вас ніхто не зробить". А в мене ще друга освіта – організатор культурно-дозвіллєвої діяльності, і я у цій школі раніше працювала педагогом-організатором 8 років, то маю вже у тому досвід.

Ну я і танула, бо це моя улюблена справа. Але потім все поверталося до колишньої ситуації: "Ви не проводите з дітьми уроки, ви танцюєте, ви усім заважаєте, чого ви висовуєтесь".

Останній рік доходило до абсурду, мені забороняли спілкуватися з учнями інших класів стосовно позакласної діяльності. Приходять до мене учні з іншого класу, і кажуть: "Ольго Володимирівно, допоможіть нам сценку підготувати" чи "Допоможіть з танцем". І починалося: "Не підходь до іншого класу, не спілкуйся, не заважай, ти не маєш права". Такі справи.

-- Тож ваше звільнення із вашою творчістю,  уроками у реп-стилі безпосередньо не пов’язані?

– Це пов'язано з творчістю загалом, з активною діяльністю, враховуючи ставлення до неї адміністрації, але не з останньою творчістю, власне репом. У той період у школі я ніби вперлася у стіну: далі мені розвиватися не давали, і я не знала, куди йти. Просто приходила, відпрацьовувала сумлінно свої години і все. Не могла нічого започаткувати.

--  А як взагалі спало на думку записувати уроки у стилі реп? 

– Коли почалося дистанційне навчання, і пройшло десь зо 2 тижні, то адміністрації вже було не до мене. Тоді загалом була розгубленість, батьки вже починали сваритися щодо якості навчання.

А до мене прийшло розуміння, що я можу робити зараз усе, що захочу. Мене не викличуть на нараду, не спробують принизити при всіх. Ось я вдома, ось моя голова, мої знання, моя фантазія і мої ідеї. По той бік екрану – діти. І так виникли уроки на природі, а згодом – і реп-уроки.

– Як у селі до такої творчості поставилися? Традиційно, спільнота тут здається більш консервативною, у тому числі в поглядах музики...

– Сприйняли по-різному. Найкраще з дорослих –  батьки тих учнів, для яких, власне, вони й робилися. Особливо під час дистанційного навчання, адже батьки теж доклали чималих зусиль аби адаптувати дітей до нових умов. І тому вони разом з учнями вчили уроки, переглядали ролики й на власній шкірі відчули, що це класно і працює.

Велика кількість людей сприймала дуже позитивно, особливо після розголосу у ЗМІ. Адже завдяки цьому про наше село почули в усій країн, і цим треба пишатися.

Хоча на початку створення відео закидали мені, здебільшого онлайн, за якість звуку. Але на дровах, зі слабкими телефоном та ноутбуком зробити щось якісніше важко. Згодом мені подарували мікрофон-петличку, принаймні зі звуком стало трохи краще.

-- Як щодо успішності класу, засвоюваності матеріалу учнями у такій подачі. Чи помітили ви різницю? Чи покращились показники?

– Мені важко оцінити. Я планувала після того, як 1 вересня повернуся у школу, отримати від учнів чіткий зворотний зв’язок. Що вони запам'ятали, що зрозуміли. Тобто проаналізувати ситуацію наживо. Планувала проводити експерименти: ось відеоролик, ось завдання, а потім – оцінка результату. Але, на жаль, свій останній урок я провела 2 вересня, а 3 вересня звільнилася. 

– Повернімося до шкільних перепитій. Як батьки реагували на закриття проєктів?

– Коли я пішла, батьки були обурені. Бо хоча зараз ми говоримо про булінг щодо мене, але це була загальна картина. Стосувалося і інших освітян, і технічних працівників, і учнів. Відповідно, і якість навчання погіршилася. Позакласна діяльність практично була на нулі. 

Влітку був скандал, не лише за участі батьків, але і місцевих підприємців, влади. До нас приїздили з ТСН. Директорку просили піти. Але вона заяви так і не написала. Та війна точилася усе літо, і нічого з нею не могли зробити суто через недосконалість нашого українського законодавства (директорку ліцею Юлію Вакуленко звинувачували у тому, що школа не готова до навчального року, хоча батьки постійно здають гроші не ремонт, при цьому куди йдуть кошти, невідомо, – ред.). 

Тоді ще зі школи пішли близько 30 учнів, а на сьогодні із 90 учнів у школі понад 50 перевелися в іншу школу. Не хотіли навчатися у таких педагогів і під таким керівництвом. Нас врятувала опорна школа, хоча спочатку ми були загалом проти опорних шкіл – вважали, що маємо достатньо снаги і досвіду для усього циклу навчання. 

От із цією школою домовилися, вони прийняли наших учнів. Зараз відремонтували дороги, є два чудових автобуси і наші учні їздять тепер, навчаються у нормальному здоровому колективі. Займаються позакласною діяльністю, розвивають свої таланти.

– В одному з інтерв'ю ви також згадували, що на місце вчителя біології і досі не знайшли заміни...

– Так. Коли поставало питання про іншого вчителя біології, то вибачте, який дурень піде у те пекло. І знову ж таки щодо недосконалого законодавства. Новий закон про освіту говорить, що будь-яка людина з вищою освітою має право викладати учням. Так і вийшло. Замість пошуку нового спеціаліста, директорка просто віддала вчительці зарубіжної літератури мої години природознавства та біології, в яких вона ні бельмеса.

Ба більше, коли спробував влаштуватися молодий вчитель біології, то вчителька відмовилася віддавати ті години. Вчитель фізики на той час почала вести ще й уроки хімії.

Їм казали: "Розумієте, шановні, це не ваші предмети, ви не можете їх вести, бо не розумієте їх. Особливо коли говорити про 9,10,11 клас де йдуть серйозні та складні речі". Вони відповіли: "Ми нічого не віддамо, нам теж треба заробляти гроші". І без заяви вчителя у нього при тарифікації не можна ті уроки забрати.

Ось яке ставлення цих вчителів до навчання та виховання учнів. І у цьому колективі я працювати далі просто не могла.

-- А як щодо адміністрації та вирішення конфлікту? Чи вдалося чогось досягти?

Директорки позбулися. Зібралося усе село, зібралося громадське слухання у нашому будинку культури, приїхала місцева влада, і запропонували: щоб позбавитися нарешті цієї ганьби, згідно з чинним законодавством потрібно понизити нашу школу у ступені, щоб вона стала 9-річкою. Тоді автоматично директор скорочується і на його місце потрібно брати вже іншого директора, філії опорної школи. Таким чином її та її заступницю звільнили. Це було наприкінці 1 семестру. Я ж пішла зі школи ще у вересні.

– З минулом зрозуміло. А чим наразі займаєтеся? Чи плануєте і надалі записувати реп-лекції?

Нині  продовжую робити уроки для учнів у реп-стилі. Також я започаткувала рубрику "Руда біологія" для молодших школярів та дошкільнят. Знімаю ролики на природі і доступно пояснюю учням про якісь об'єкти та процеси.

Ще одна нова рубрика – біологічні казки та оповідання під назвою Біожиза. Вони – для дітей від 6 років і до нескінченності. Для усіх, кому цікаво весело вивчати біологію. Подивлюся, що з того вийде. 

Співпрацюю з видавництвом, можливо вони візьмуть ці оповіданнячка, щоб створити книжку.

Розвиваю ютуб та телеграм-канали. Готується до друку мій історико-патріотичний роман про історію нашого села і заселення нашого краю. Загалом, роботи вистачає.

– У школу поки що не плануєте повертатися?

– Я дуже розчарована у цій системі освіти взагалі. Вона не захищає вчителя. А коли намагаєшся себе захистити, то хоч до Києва пиши. Київ те повертає на Харків, Харків у відділ освіти відповідний, а там уже питання у ставленні цього відділу до тебе та до директора. '

Я б також хотіла додати, що моє звільнення не є чимось таким жахливим. Це не означає, що я жертва. Я весь час проявляла спротив ганебному ставленню до мене. Я просто вперлася у стіну нерозуміння і певної педагогічної деградації та прийняла рішення. Я маю йти далі і розвиватися. Тож це крок вперед, еволюція. Я вирішила, що принесу більше користі саме такою діяльністю, ніж просто втрачатиму марно свої здоров'я та гідність.