Ніл Гейман розповів, чому майбутнє залежить від читання

Будівельники приватних в'язниць в Америці помітили, що можуть передбачити зростання кількості ув'язнених з роками. Для цього їм просто потрібно знати, який відсоток 10 і 11-річних не може читати.

В цьому немає прямої залежності, не можна сказати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв'язок між факторами є, пише ДеПо.

У художньої літератури є два призначення. По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж станеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться. У цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед.

Найпростіший спосіб гарантовано виростити освічених дітей - це навчити їх читати і показати, що читання - це приємна розвага. Найпростіше - знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте їм прочитати їх.

Не існує поганих авторів для дітей, якщо діти хочуть їх читати і шукають їхні книги, тому що всі діти різні. Вони знаходять потрібні їм історії, і вони потрапляють всередину цих історій. Заїжджена затаскана ідея не заїжджена і не затоптана для них.

І друга річ, яку робить художня література, - вона породжує емпатію. Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви дивитеся на речі, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза - це щось, що ви виробляєте з 33 букв і жмені знаків пунктуації, і ви, ви один, використовуючи свою уяву, створюєте світ, населяти його і дивитеся навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які ви б і не дізналися. Ви дізнаєтеся, що зовнішній світ - це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли повернетеся у свій світ, то щось в вас трошки зміниться.

Бібліотеки - це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися. Це освіта, яке не закінчується в той день, коли ми переступаємо поріг школи чи університету, це дозвілля, це притулок і це доступ до інформації. Це ворота в майбутнє. Тому дуже шкода бачити, що по всьому світу місцева влада розглядає закриття бібліотек як легкий спосіб зберегти гроші, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє, щоб заплатити за сьогодні. Вони закривають браму, яка має бути відчинена.

Книги - це спосіб спілкуватися з мертвими. Це спосіб вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань, які можна розвивати, а не постійно запам'ятовувати. Є казки, які набагато старіше багатьох країн, казки, які надовго пережили культури і стіни, в яких вони були вперше розказані.

Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читати їм історії, від яких ми вже втомилися. Говорити на різні голоси, зацікавлювати їх і не припиняти читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Робити читання вголос моментом єднання, часом, коли ніхто не дивиться в телефони, коли спокуси світу відкладені в бік.

Ми повинні користуватися мовою. Розвиватися, дізнаватися, що означають нові слова і як їх застосовувати, спілкуватися зрозуміло, говорити те, що ми маємо на увазі. Ми повинні використовувати мову, як живу річ, яка рухається, яка несе слова, яка дозволяє їх значенням та вимові змінюватися з часом.

Всі ми - дорослі і діти, письменники і читачі - повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикинутися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість є меншою за зернятко на рисовому полі. Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ знову і знову, особистості створюють майбутнє, і вони роблять це, уявляючи, що речі можуть бути іншими.

Озирніться. Зупиніться на мить і подивіться на приміщення, в якому ви перебуваєте. Ось воно: все, що ви бачите, включаючи стіни, було в якийсь момент вигадано. Ця кімната і всі речі в ній, всі речі в будівлі, в цьому місті існують тому, що знову і знову люди щось вигадують.

Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою і мудрою: «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, - сказав він, - читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок». Він розумів цінність читання та уяви.