Отримати замість квітів рівні права: Історії українок, які не святкують 8 березня

Три українки, які не святкують 8 березня, поділилися з Depo.ua своєю аргументацією.

"Відстоювати права жінок треба протягом року"

Фото: Ольга Стулій

Ольга Стулій займається кошторисом в дорожній сфері, працює в чоловічому колективі. І кожен рік наново змушена пояснювати, чому не хоче, щоби її вітали "зі святом краси". Причому не тільки колегам, а й близьким

"Я дуже довго працюю у чоловічому колективі і мені доводиться щороку зіштовхуватись з оцими привітаннями від чоловіків "зі святом краси".  Поки що це важко мені дається, але намагаюсь доносити колегам інформацію – чому не хочу святкувати. З родичами так само, зараз уже не вітають, але не розуміють, чому я не сприймаю це свято. Бабуся навіть ображається що я не вітаю. Мама вже не ображається, але теж не розуміє", – каже вона.

Для Ольги 8 березня – це про права жінок, про рівність і боротьбу з сексизмом

"В дитинстві мене навчили, що восьме березня – це свято жінок. І якісь час в мене це не викликало ніяких питань. Та згодом я почала замислюватись, дізнаватись – що ж це за свято таке і перестала сприймати його позитивно. Зараз в цей день я можу взяти участь у якомусь заході, піти на марш, але це стосується не лише восьмого березня. Відстоювати права жінок можна і протягом року – я не дуже люблю прив’язуватись до дат. Тому, якщо є можливість щось сказати, обґрунтувати, довести – я робитиму це впродовж року", – пояснює вона.

Читайте також - Нові жінки: Як ставляться до 8 березня трансгендер, травесті та ЛГБТ-активістка

"Це взагалі не свято в тому вигляді як зараз"

Фото: Ольга Тут

Активістка і мама двох хлопців Ольга Тут вважає, що наразі в Україні відбувається боротьба жінок з жінками.

"Є жінки, які не розуміють взагалі, що це не свято у тому вигляді, в якому воно є зараз, на пострадянському просторі, і є ті, які це розуміють і намагаються донести свою думку.  Вони виступають, як мені здається, не проти квітів і жіночності, а за те, щоб речі називали своїми іменами, – пояснює вона. - Для мене 8 березня - це про можливість бути собою і мати право вибору. Якось я йшла біля школи, де бігали діти. Вони намалювали на листівках красиві тюльпанчики і подарували мені. Я, звичайно, подякувала, бо це приємно. Але не через те, що це було вітання на 8 березня, а тому що діти захотіли зробити мені приємно. Це не мої діти і я не маю права їм розповідати щось своє. Але в той же час, в мене промайнула думка, ну коли ж це все закінчиться? Тобто я розумію, що ці процеси мають відбуватися на більш глобальному рівні, а не просто я з дитиною поговорю. Треба проводити виховну і роз'яснювальну роботу, показувати фільми про рівність і права жінок"

Своєму старшому сину Ольга пояснила, чому не ставиться до 8 березня як до свята і він з нею погодився. 

"Старший син нікого не вітає. Йому 17 років і він знає, що це не нормально. Але йому теж інколи важко, бо його теж хтось вважає ненормальним", – каже вона.

"Це не свято краси і ніжності, а День боротьби жінок за рівні права"

Фото: Марія Кабанова

Активістка і майбутня кінологиня Марія Кабанова до 14 років вважала 8 березня цілком нормальним святом і разом з усіма чекала на квіти і шоколадки. А потім вступила у громадську організацію "Федерація регіональних ініціатив" у Харкові і почала займатися громадською діяльністю.

"Я почала брати участь в маршах за права людей, за права тварин тощо. Відповідно, мої погляди потроху змінювались. З чоловіком своїм я познайомилась, коли мені було 16 років, на той момент я вже була достатньо активною у громадській діяльності, в тому числі - і у сфері прав жінок. Відповідно ми з ним одразу розставили всі крапки над "і" та почали разом ходити на марші", – розповідає вона.

Марія не чекає 8 березня на квіти і подарунки, але по-своєму відзначає цей день.

"У багатьох є вороже ставлення до 8 березня, бо вони сприймають його як радянське свято. Мовляв, від нього треба відмовитись, як і від усього радянського, бо Союз активно використовував 8 березня, щоб закликати жінок служити на славу пролетаріату. Але не можна дивитися на світ чорно-біло, переконана вона. - Я зараз святкую 8 березня, але не як день весни, краси і ніжності, а як міжнародний день боротьби жінок за свої права. Я приймаю квіти, якщо мені їх дарують, не ображаюсь, бо люди роблять це не для того, аби образити. Але пояснюю, що насправді це свято - не про те. Що мені приємна увага, але було би приємніше, якби, наприклад, замість квітів жінки отримували рівні права. Навіть побутовий сексизм, на мою думку, часто виникає не через бажання нашкодити, а якось "на автоматі". Людина дарує тобі квіти і називає окрасою колективу, бо хоче зробити тобі приємно, це такий суспільний стандарт".

Читайте також - Жіноча білизна в армії: Чому військовослужбовицям ЗСУ видають чоловічі труси