Навіщо Вакарчуку російські серіали на українському ТБ

Протягом кількох останніх днів Святослав Вакарчук і Мирослав Слабошпицький, кожний по-своєму, але висловилися проти заборони російського кіно. Мотивація у кожного з них своя, але в її основі лежить простий комплекс середньостатистичного європейця, який один із сучасних французьких філософів назвав «тиранія каяття» (всім бажаючим рекомендую прочитати одноіменну книгу Паскаля Брюкнера). Європеєць весь час кається за те, в чому він не винен і пробує примирити свій вигаданий, частково книжковий, частково давно забутий світ із псевдореальністю.

Так і тут - ми пробуємо говорити про велике російське кіно, про здобутки Шолохова чи Бродського, забуваючи, що навколо нас найбільш антипутінські "русские люди" говорять, що анексія Криму - це правильно і добре. І в цілому підтримують війну на Донбасі. І саме їх зранку до вечора крутять в російському кіно.

Так, будь-яка заборона - це неринково, неправильно, нечесно по відношенню до споживача, який не побачить на широкому екрані, до прикладу, "Левіафана". Але на кону стоїть не питання дозволу чи заборони гомосексуальних шлюбів (хай мене пробачать представники нетрадиційної орієнтації). І на кону не стоїть питання гендерної рівності в уряді (я ні в якому разі не хочу образити феміністок). На кону стоїть питання державності.

Я б хотів нагадати дві цитати. Перша - міністра оборони РФ Сергія Шойгу, який на днях сказав: "Настав той день, коли ми всі визнали, що слово, камера, фотографія, інтернет і взагалі інформація стали ще одним видом зброї, ще одним видом Збройних сил. Це зброя може бути застосована і, по-хорошому, і по-поганому". Так от, серіал чи фільм - це один із самих страшних видів зброї, бо як казав Ленін: "Кино - это важнейшее из исскуств". Бо кіно - це найкраща пропаганда. А серіал, це пропаганда, яка затягує нас в свої сіті на місяці.

Можна розпускати нюні і говорити, що треба забороняти щось вибірково, після рішення спеціальної комісії. Так от - це шлях в нікуди - бо завжди хтось комусь щось заплатить. Завжди хтось комусь щось донесе. На час війни має існувати чітка військова норма - заборона.

І останнє. Росіяни вирішили україно-російський фільм "Незламна" випустити в свій прокат під назвою "Битва за Севастополь". Цей фільм історія про українку-снайпера, яка вбила понад 300 німців. Саундтрек до цього фільму написав Вакарчук (пісня «Обійми»). Росіяни вирішили цю пісню замінити на пісню Цоя "Кукушка" у виконанні Гагаріної. Дві маленькі правки - і фільм вже частково перетворюється на пропаганду.