Чому варто скасувати 8 березня і подумати про День Ярила

Сьогодні, 23 лютого, у соцмережах вперше за багато років не закликають вітати чоловіків. Та й акцій у магазинах здебільшого немає. Правда, поодинокі пропозиції від брендів таки трапляються.

Так, наприклад, дарувати подарунки пропонує The Rainbow, що представляє футболки та світшоти з креативними принтами.

Але здебільшого в Інтернеті постять нагадування: День захисника Вітчизни Україна наразі відзначає 14 жовтня, а 23 лютого – день окупаційної армії. Мовляв, навіть забивши на історію, достатньо зауважити, що спадкоємицею СРСР є Росія – країна, з якою ми наразі воюємо. Тож краще не ганьбитися, а необачно куплені шкарпетки та гелі для душу - засунути подалі у шафу. До іншого, більш логічного свята.

Втім, закликів дотримуються не всі. Чимало жінок ганяються за своїми коханими з різноманітними трофеями з магазинів. Мовляв, якщо не зараз, то коли? Адже скоро 8 березня, і буде якось зовсім не зручно: він мене привітає, а я його – ні.

Звичайно, 14 жовтня із плином часу може витіснити зашкарублу радянську дату. Втім, наразі у країні йде війна, і святкові заходи в осіннє свято присвячені подіям на фронті і героям, які боронять свою країну. Причому героям обох статей. Вітати ж у цей день чоловіка, який не воював, геть не логічно.

"Потенційно він може теж піти на фронт", - зауважить дівчина, що ретельно підготувалася до свята. Але ж логічно, що потенційно на фронт може піти кожен повнолітній громадянин, а свято присвячене тим, хто воювати вже пішов.

Що ж, з інших чоловічих дат лишається не вельми популярний в Україні День батька, який у світі відзначається у третю неділю липня. Та, знову ж таки, підняти келихи та отримати належний флакон парфумів у цей день зможуть не всі.

А 8 березня, тим часом, Україна продовжує відзначати. Призабулася і Клара Цеткін, і боротьба за жіночі права, і загалом епоха гендерних утисків у Європі. А 8 березня залишилося святом тюльпанів і весни. І попри сексистський присмак свята, більшість жінок не поспішають казати своїм чоловікам, мовляв, давай віднині обійдемося без квітів і подарунків. Адже свята, як відомо, прикрашають життя.

Бажання ж врівноважити "жіночий" день "чоловічим" продовжує жити в українському суспільстві. По-перше, обмінюватися подарунками – давня українська забавка, і це навряд чи та сфера, де конче треба жити по-інакшому. Позитивні емоції хоча б за розкладом нам зараз конче необхідні. А по-друге, коли дні два, а не один жіночий, їх святкування стає більш європейською традицією, а патріархально-середньовічний смисл сходить нанівець.

І тут логічно започаткувати просто ще одне, не пов’язане з війною, чоловіче свято.

Цікаво, що у наших пращурів такий день був – святкувався він 23 квітня і називався Днем Ярили. Свято вважалося днем пробудження чоловічої сили, енергії, любові до жінки і всього живого. А ще існує Міжнародний день чоловіків, який відзначається у першу суботу листопада. Правда, вигадав його Михайло Горбачов, а потім свято затвердили в ООН.

Звичайно ж, повертатися до минулого чи приставати на ідеї росіян потреби немає. В календарі ще безліч дат, які можна легко зробити святковими. Наприклад те ж 7 березня – адже святкувати "гендерні" дні один за одним було б вельми забавно. А інфоприводом може знову таки бути весна – як пора кохання і відродження.

Адже логічно: якщо хочете позбутися неправильної, злочинної та несправедливої традиції, запропонуй щось натомість. І суспільство неодмінно пристане: адже святкувати – це приємно.