Навіщо окупантам в Криму знадобилася газета українською мовою

Тим часом, ця обставина є одним із свідчень того, що, хоч би як не намагалися в Кремлі довести собі і всьому світові, що "питання Криму закрите остаточно", загарбники розуміють - найближчим часом щось "може піти не так".

Як відомо, зачистка інформаційного простору анексованої української території почалася чи не з моменту проголошення колабораціоністами "незалежності АРК". Досить швидко були закриті, захоплені, вигнані всі хоч трохи незалежні кримські ЗМІ. Надалі стали переслідувати і непідконтрольних журналістів, які працюють на півострові. Витіснятися стало все повноцінно національне, нерускоміровське, від мови до церкви. Міста заповнили нові пам'ятники, що мають нагадувати про "споконвічну російськість Криму". Найстрашніший удар режиму, звичайно, спрямований на кримських татар. Але із найвищих трибун було розказано стільки жахів про бандерівців-карателів, що історія, як за українську символіку був жорстоко побитий чоловік, а "правоохоронці" звинуватили в цьому не того, хто бив, а жертву, вже здивувати нікого не могла. Як і те, що переслідувати за кримінальним законодавством можуть і за український прапор на території приватного будинку. І тепер газета українською? З чого б це, питається, Аксьонов і К загорілися нехай навіть не любов'ю, а елементарною терпимістю до української мови? Та ще й так, що запуск газети обіцяно вже в лютому. І, зрозуміло ж, що такий проект не робиться за тиждень і коштує не те, щоб дешево. (Це при Аксьоновських-то апетитах).

Так ось, Аксьонов тут ні до чого. Тобто, йому лише доручено виконувати, а рішення про видання газети прийнято кимось зверху в Москві. Навіщо?

Завдань, як здається, кілька.

По-перше, створення видимості рівності на півострові культур тих народів, що мешкають на його території. Адже одна справа оголосити, що офіційними мовами в Криму є російська, кримськотатарська та українська мови. Інше - цю рівність забезпечити. І якщо завдання перевести все діловодство на ці мови, очевидно, для гоблінів нездійсненне, то випускати одне (!) видання українською - навіть для них нескладно. (Щоправда, гроші, але, що поробиш, Москва сказала. А гроші, до речі, можна ще й по-різному освоювати). Це в свою чергу - такий-сякий аргумент у справі виробництва "відмазок" в міжнародних інституціях. (А раптом, все ж Трамп, не таке вже й чмо, яким став здаватися вже через кілька днів після своєї інавгурації?) У внутрішньоросійській міфології про "один народ" і "Київська хунта - не Україна" - неабияка підмога.

По-друге, те, що відбувається, мимоволі нагадує політику більшовиків на окупованих територіях національних окраїн. До українізації, звичайно, не дійде, але ось об'єднати навколо газети (зовсім необов'язково пропагандистської, вона може бути культурологічною, злегка соціальною і т.д) любителів українського можливо. Таким чином, всі "нерадянські", які не бажають позбавлятися від "малороссійсійского рудимента" будуть як на долоні у ФСБ. З їх числа спецслужби в будь-який момент зможуть набирати для своїх цілей "буржуазних націоналістів", тобто, членів українських ДРГ.

По-третє, не виключено, що на базі даного видання буде створена певне Українське земляцтво, яке стане виступати від імені українців Криму, засуджувати Київ де тільки можливо, розмивати тезу про невизнання українцями подій 2014 року в Криму. Створення таких симулякрів ми вже бачили на прикладі кримських татар, коли за голос народу окупанти стали видавати кілька зрадників, за вагою незрівнянних з Меджлісом, і непопулярний телеканал, створений як заміна "депортованому" авторитетному АТR. Окупанти можуть сподіватися, що з "хохлами" вийде краще, ніж з корінним народом Криму ...

Як би там не було, але хаотичні дії Кремля і його місцевих найманців в Криму аж ніяк не демонструють їхню впевненість, що Крим назавжди повернувся в рідну гавань, швидше якраз підтверджують зворотне.