Зробити свою націю кращою у світі: Як відрізнити нацизм від націоналізму

 

Днями 40 членів Палати представників Конгресу США підписали листа до держсекретаря Майка Помпео, де, зокрема, вимагається внести "Азов" до списку іноземних терористичних організацій. Звернення ініціював нью-йоркський конгресмен Макс Роуз:

У листі "Азов" називають "відомою ультранаціоналістичною воєнізованою організацією в Україні, яка відкрито вітає неонацистів в своїх рядах". Наводяться "очевидні" зв’язки між "Азовом" та терористичними актами в Америці, з батальйоном пов’язується теракт в Крайстчерчі (Нова Зеландія), який стався у березні цього року і забрав життя півсотні людей.

У таких закликах експерти вбачають "російський слід" та спроби дестабілізувати ситуацію в Україні та похитнути її позиції на міжнародній арені. Зокрема, екс-очільник МЗС України Павло Клімкін так відгукується про дану ініціативу у своєму Facebook: 

"Друзі, всім же зрозуміло, що буде, якщо раптом Азов визнають терористичною організацією в США? Це буде майже нокаут добровольчому руху і нокдаун Україні. І так, це питання нашої національної безпеки. А в контексті емоційної розмови Президента Зеленського з бійцями Азова у Золотому, можемо добре уявити, як на цьому гратимуть з метою внутрішньої дестабілізації України", - пише він.

Зважаючи на активні закиди щодо "нацизму" та часто неправильну  інтерпретацію поняття "націоналізм", у тому числі, всередині українського суспільства, журналіст Depo.ua дізнавався, чим саме відрізняється нацизм від націоналізму. Наші експерти: провідний науковий співробітник Центру гуманітарних проблем МО, кандидат історичних наук, ведучий програми "Історичний контекст" Владлен Мараєв та кандидат політичних наук, автор ряду книжок (зокрема "Гібридна війна: вижити та перемогти"; "Ігри відображень: якою Україну бачить світ") Євген Магда.

Про різницю між нацизмом та націоналізмом

В.М. "Якщо дуже просто -  ідеологія нацизму - це ідеологія зверхності однієї нації і навіть раси над іншими. Тобто, ідеологія зверхності, яка має обгрунтовувати панування цієї нації і пригнічення інших. Усі інші, згідно ідеології, це, по суті, обслуговуючі нації для цієї однієї, а деякі взагалі вважаються умовно зайвими. В ідеології німецького нацизму є чисто біологічний фактор, який навіть намагалися науково, ну, зараз зрозуміло, що псевдонауковими методами довести. Тобто, що одні люди є принципово кращими від інших за своїми інтелектуальними або якимись фізичними даними. Це все відноситься до нацизму. 

Націоналізм ніяких таких рис не має. Він грунтується на любові і увазі саме до своєї нації, і обстоюванні її інтересів. Але не на тому, що своя нація чимось вища, краща, головніша від інших".

Владлен Мараєв. Фото: mil.gov.ua

Є.М. "Націоналізм - це прагнення зробити свою націю кращою у світі. Нацизм - це прагнення зробити свою націю єдиною у світі за рахунок усіх інших націй. Логіка, на мій погляд, досить чітка і зрозуміла. Власне, я не бачу якихось підстав організовувати тиск. Ну, тобто тиск на Азов, який ми спостерігаємо, як на мене, це достатньо вправні дії Росії, лобісти якої усвідомлюють, що всередині Конгресу можна знайти людей, які будуть чітко робити відповідні речі. Тому, з одного боку, у цьому немає нічого драматичного, з іншого боку, це свідчення того, що посилення української суб’єктності нікому у світі не подобається, крім самих українців. Що нам потрібно захищати наших захисників теж на міжнародній арені. І намагатися максимально чітко ці дифініції використовувати як для внутрішнього використання, так і за кордоном".

Про ототожнення двох понять і легкість навіювання думки, що націоналізм, зокрема український, стоїть "поруч" із нацизмом

В. М. "По-перше легко навіяти тому, що є певна сівзвучність - "нацизм" та "націоналізм". Так воно навіть на слух і на підсвідомість діє. По-друге, весь радянський період велася потужна пропаганда, промивання мізків, яка ототожнювала націоналізм із нацизмом і фашизмом. Тобто, такими найгіршими явищами в історії людства, і все це ставилося в один щабель. Зрозуміло, для чого це робилося - аби всіляко дискредитувати визвольні рухи. Будь-які національні визвольні рухи, не лише українські. Пропаганда з цим чудово впоралася. Десятиліття пропаганд ніколи не минають безслідно, вони і досі, як то кажуть, "у прошивці", у пісвідомості мільйонів людей залишаються. І досить їх актуалізувати якимись новими гаслами, меседжами, вони знову спливають і стають популярними. От у цьому річ, фактично. А, зрозуміло, що російським/ проросійським ресурсам це і потрібно. Вони продовжують це робити і на цьому наголошувати".

Про ототожнення понять "нацизм" та "націоналізм", маніпуляції цим на російському (та проросійському) ТБ, вплив на ріст нацсвідомості, зокрема на територіях ОРДЛО

Є. М.  "Я не думаю, що на окупованих територіях є масштабні можливості для росту національної свідомості, з огляду на той контррозвідувальний та репресивний режим, який там існує. Тобто, бути героєм, який опиниться у підвалах тамтешнього гестапо, хочуть далеко не всі. 

Якщо ми говоримо про нацизм та націоналізм, то треба розуміти, що слово "нацизм" має відповідну конотацію з 30х-40х років 20 століття, і її вже не змінити. Націоналізм - абсолютно інше слово, і росіяни просто грають у цю словесну подібність, і намагаються її використати у власних інтересах, от і все".

Про роль освіти і легкість маніпуляції масовою свідомістю

В. М. "Принципового значення освіта тут не має. По-перше освіта - вона різна. Вона залежить від того, хто дає цю освіту, і хто її отримує. А хто її дає? Дуже багато тих самих викладачів, це люди, які виросли врадянські часи і частина з них - далеко не всі, але частина - продовжують продукувати ті самі меседжі. Ще більше залежить від споживача - тобто того, хто освіту отримує. Якщо відверто, чи багато у нас дітей та юних осіб хочуть отримати грунтовні знання, зокрема з політології, філософії, історії? Відверто - ні. Тобто знання у людей здебільшого фрагментарні, вибіркові. А далі - ЗМІ. От ЗМІ формують наше інформоточення щодня, і їх вплив завжди буде безумовно потужніший ніж освітній вплив, який люди отримують у школі чи в університетах".