Кожен п'ятий українець народжується поза шлюбом: Що це каже про нас

Народжувати поза шлюбом жінки можуть з різних причин. У списку –  позапланова вагітність, смерть партнера або розлучення, свідоме рішення виховувати малюка самостійно. Але основним чинником зростання позашлюбної народжуваності у більшості європейських країн називають розповсюдження незареєстрованих союзів. Адже офіційне оформлення стосунків поволі перестає бути обов'язковою частиною життєвого сценарію. 

Наразі поза шлюбом народжується більше половини маленьких бельгійців, данців, норвежців і шведів. А от Франція – європейський рекордсмен за цим параметром. Тут цей показник вищий за 60% і продовжує зростати (у 2006 він становив 50,5%). 

На іншому кінці європейської шкали Греція, де дев’ять із десяти дітей народжуються у одружених пар.

Чим зумовлені такі розбіжності, і що можна сказати про Україну з її показником позашлюбних дітей у 20,5%, який останні роки залишається майже незмінним?

Із цим, а також змінами родинних моделей в Україні за допомогою статистичних даних та докторки соціологічних наук Олени Стрельник розбиралися журналісти Depo.ua.

Чому показники такі різні 

Як зазначає пані Стрельник, на показники у різних країнах світу впливають економічні реалії, становище жінок у суспільстві та їх соціальна підтримка: чи зможе жінка самотужки виховати дитину, якщо вирішить народити без партнера. Крім того, велику роль відіграють культурні чинники та ставлення суспільства до інституту шлюбу. 

Зокрема, світова статистика свідчить, що у таких країнах як Китай, Індія та більшість держав Північної Африки, Західної та Південної Азії частка народжених поза офіційним союзом дітей коливається від менше одного до кількох відсотків. Тут це здебільшого викликає осуд соціуму, причому від стигматизації можуть страждати як самі батьки (здебільшого мати), так і дитина. 

Натомість у Латинській Америці, включаючи Бразилію, Чилі, Коста-Ріку, Ямайку, Мексику та Колумбію, частка позашлюбних народжень оцінюється у понад 60%.

 

Поза офіційним шлюбом, але в партнерстві

В нашій країні показник перетнув 20% поріг (подвоївшись із початку 1990-х) у 2004 році, а далі коливання не перевищували 2%. За останніми даними (2019 рік) частка народжених поза офіційним шлюбом дітей становила 20,5%. 

"Більша частина матерів проживають у партнерстві, але незареєстрованому. І незначне зростання показника говорить радше про поширення цієї форми стосунків, ніж про збільшення частки одиноких матерів", – каже пані Олена Стрельник.

Про це ж свідчить і світова статистика. Наприклад, автори дослідження на тему сім’ї у 24 країнах з'ясували, що більшість первістків народжується у партнерстві, але не завжди офіційному. Наприклад, у Швеції ще у 1980-му 39,7% дітей народжувалось поза шлюбом, у 1990-му – 47%, 2000-му – 55,3%. Однак фактично серед матерів, які народили першу дитину у 20-24 років, самотніми були лише 10%, а от перебували у незареєстрованому шлюбі 70,9%; серед матерів у віці 30-34 років – відповідно 9,7% і 58%. Високою є частка самотніх серед матерів лише у невеликій групі країн: Австрії, Словаччині, Данії, Швейцарії. 

Село, місто, регіони

В Україні більше дітей поза шлюбом народжується в сільській місцевості – 22,5% (з усіх, народжених поза шлюбом), а у міській – 19,5%. 

Такий розподіл може здатися дивним: у селах зазвичай превалюють більш "традиційні" сімейні моделі, де дитина поза шлюбом не надто вітається, і інтуїтивно може здатися, що там спільноти більш релігійні. Втім, за даними 10-річної давнини з НАН, села та маленькі містечка майже не відрізняються рівнем релігійності від міст великих, а вплив останнього фактору на показник позашлюбної народжуваності дійсно значний. Натомість у сільській місцевості, як зазначає пані Олена, може грати роль інший чинник – економічний.

"Жительки сіл дещо раніше одружуються, дещо раніше народжують дітей. Втім, рівень життя у сільській місцевості  є нижчим, і зазвичай, якщо там є можливість отримати додаткову допомогу від держави – то чому б нею не скористатися. Але з 2020 року змінився порядок виплат для одиноких мам. І жінки, які проживають у фактичному партнерстві із чоловіком, ведуть з ним спільне господарство, не будуть мати право на таку допомогу. Тож, можливо, це вплине на показники народжуваності поза шлюбом", – акцентує науковиця.

Про справжню кількість одиноких матерів наразі говорити проблематично: перепис населення не проводився, і опиратися можна лише на дані обстежень Держстату (щось на зразок соціологічного опитування за репрезентативною вибіркою). За ними, приблизно 20% українських дітей виховуються одним із батьків, у 95% випадків – матерями. 

Натомість, показник позашлюбної народжуваності сильно варіюється у межах самої країни, від регіону до регіону. І чим більший вплив церкви на населення, тим частіше народжуються класично "шлюбні" діти.

"Українське населення в цілому послідовно релігійним не назвеш. Але регіональні розбіжності у статистиці народжуваності та шлюбності свідчать, що релігійний чинник впливає на демографічні показники – як на відсоток народжених у шлюбі малюків, так і на кількість дітей у родині. Адже зазвичай в регіонах країни, де вищий вплив релігії більша народжуваність загалом, і більше багатодітних сімей", – зазначає пані Олена.

І все ж, не релігією єдиною. Бо, наприклад, показники позашлюбної народжуваності у консервативній та куди більш релігійній у порівнянні з Україною Польщі за 2006-2018 роки зросли з 18.9% до 26.4%. (Дані: Євростат). 

Натомість зворотну ситуацію продемонструвала менш релігійна Білорусь: з 22.7% за 2006 рік частка народжених поза шлюбом дітей тут впала майже вдвічі, і до 2018 року становила 13%.

Ми не порівнюємо ці дані лише за показниками релігійності населення, втім такі кореляції є досить цікавими за компонентами соціальних чинників, та економічних стимулів для молодих батьків.

Майбутнє сім’ї

 

Поширення "цивільних шлюбів"

Чітко говорити про статистику незареєстрованих шлюбів в Україні без перепису населення неможливо. За даними десятирічної давнини, на дев'ять офіційних шлюбів припадав один неофіційний. Але за останні роки показник міг стрімко зрости, адже молодь все частіше обирає жити разом без офіційного оформлення стосунків.  

"Рівень реєстрації шлюбів в Україні є вищим, ніж в інших європейських країнах. Незареєстровані шлюби більшість українців та українок розглядають як тимчасову альтернативу або підготовчий етап перед реєстрацією шлюбу", – каже експертка. 

Наводить дані опитування молоді до 35 років JFK 2017-го: тоді 86% респондентів сказали, що бачать сімейне майбутнє у шлюбі з дітьми. І хоча не уточнюється, зареєстрований чи фактичний шлюб мається на увазі, ясно, що переважна більшість орієнтована на сім'ю та дітей. Усі роки незалежності сім'я залишається серед головних цінностей українців. Так, "Світове дослідження цінностей", проведене в Україні 2020 року показало, що для 86% респондентів та респонденток сім'я є дуже важливою, а для 13% – важливою. 

Шляхом Європи, але повільно

А от форма сім'ї може змінюватися: за словами пані Олени, Україна рухається шляхом так званого другого демографічного переходу, до модерних нових форм сімейних відносин. Причому цивілізований світ почав цей процес у 1960-х, а ми – тільки у 1990-х. 

Зберігається тенденція щодо малодітності, вік вступу до шлюбу і народження жінками першої дитини зростає. Поки в середньому у Європі жінки народжують на кілька років пізніше, ніж в Україні, але у нас цей вік продовжує зсуватися. 

"До цієї тенденції ми маємо звикнути. Тим більше, у нас діти будуть вчитися 12 років. Відповідно, і усі життєві етапи: вступ до університету, вихід на ринок праці, і відповідно створення сім'ї будуть відкладатися. Частка незареєстрованих шлюбів зростатиме, але вони не стануть постійною альтернативою офіційним. Такої тенденції у нас поки що немає", – каже пані Олена.  

Рівень розлучень, за її словами, у нас зберігається стабільним і на рівні з європейськими країнами, попри уявлення про зростання їхньої кількості. 

Економіка "сімейних цінностей"

З усіх наведених вище показників постає питання: наскільки "шлюбність" українців та народження дітей переважно у офіційно зареєстрованих партнерствах залежить від економічного добробуту нації, та жінок зокрема?

Пані Олена наводить цікаву закономірність: виявляється, у кризи рівень розлучуваності зменшується, адже людям очевидно економічно вигідніше жити разом. Та дозволимо собі припустити, що у нашій країні, з низьким рівнем оплачуваності праці умовна "криза" – явище майже стабільне. А чималий відсоток жінок не почувається економічно захищеними. 

"Більшість жінок задіяна у низькооплачуваних сферах, і це загальносвітова статистика: чим менш оплачувана праця, тим більша там концентрація жінок. Українці і досі вважають, що основна функція жінок –  дбати про сім'ю. Так відповідають близько 85% українців та українок за результатами соціологічних опитувань. І якщо жінка працює на низькооплачуваній роботі, для неї єдиним, як це не цинічно звучить, шляхом вижити є перебувати у партнерстві з чоловіком, який заробляє. Я пам'ятаю свій досвід як дослідниці проєкту "Хто потурбується", де ми проводили опитування виховательок дитсадків з дуже низьким рівнем оплати праці. І значна частина чоловіків тих жінок, з якими я спілкувалася, працюють або за кордоном, або далекобійниками. І жінки чесно кажуть, що якби не чоловік або партнер, вони не знали б, чим прогодувати своїх дітей. Це загрозлива тенденція. Адже якщо жінка повністю економічно залежна від партнера, і у сім'ї трапляється домашнє насильство,  жінка просто не має ресурсів на те, щоб піти", – каже Олена Стрельник.

Питання "економіки стосунків", звичайно, – лише маленька частина пазлу. І було б цікаво поглянути на зміни української родини в розрізі кількох десятиліть, якби раптом магічним чином наші доходи доросли до рівня країн ЄС, а гендерний розрив у оплаті праці – зник. Втім, останнього, за даними Всесвітнього економічного форуму, не станеться ще понад 200 років.