Мустафі Джемілеву - 76. Що він каже про себе, Крим, Росію і кримських татар

Depo.ua зібрав висловлювання лідера кримських татар про правду, ситуацію в Криму та історичні перспективи.

"Те, що я вважаю за правильне сказати, я ніколи не ставлю в залежність від того, які можуть бути наслідки. Що є - те є"

"Коли помер Сталін, вранці нас усіх вишикували на лінійку. Плакали всі - і діти, і викладачі. Тільки один хлопчик, Ришат Бекмамбетов, який був у нас за ватажка, сказав: "Хлопці, дивіться. Всі плачуть, крім нас, кримських татар. Я ось з дому цибулю приніс, давайте очі потремо, а то наших батьків заарештують ".

"Батьки багато розповідали про своє рідне село Ай-Серез. Там у кожній скелі було своє ім'я, а море хлюпалося мало не біля будинків. Хоча насправді Ай-Серез розташований в семи кілометрах від моря".

"Голодування - процес монотонний. Одиночна камера, примусове годування раз на вісім днів. У камері залишають шматок ковбаси - щоб ти не витримав, почав їсти".

"Я голодував 10 місяців. Тиждень нічого не їси, потім приходить лікар, обмацує. Якщо ти вже при смерті і з рота трупний запах йде, тебе починають годувати примусово. Наглядач тримає тебе за руки, санітари вводять роторасширитель, в нього - шланг, через лійку вливають живильну рідину. Я швидко зрозумів, що опиратися не потрібно, інакше розширником зуби виб'ють або окріп заллють, щоб стравохід спалити".

"Я одружився на засланні, в Якутії. Наречена приїхала до мене, як декабристка - була в нашому русі, познайомилися по листуванню. Спочатку вона надсилала мені інформацію, потім я попросив її вислати мені фотографію, а далі - запросив в гості збирати гриби. Дружина потім жартувала: "Я в тебе закохалася, тому що ти триста три днів голодував. А як до Якутії приїхала - дивлюся, тебе щодня готувати потрібно".

"Коли дружина говорить: "Я не знаю, що тобі готувати", - я завжди відповідаю: "Не знаєш - готуй чебуреки".

"Я не думав перевозити дружину на материк, бо це стане сигналом і для інших сімей. Кримські татари не повинні залишати свою Батьківщину"

"У свій перший приїзд я не стільки красою Криму милувався, скільки стеженням гебістів".

"Москва заперечує, що мене більше не впускають до Криму, але в аеропорту Сімферополя мені видали папір: "Заборона на в'їзд на територію Росії на п'ять років". Мене це розсмішило: я двадцять шість років тому з вашого російського Магадана повернувся і більше до вас не збираюся. Хто ж знав, що Крим стане Росією і його у мене відберуть".

"Довго мені здавалося, що я розучився плакати. Поки в 1992 році в одному з самостройних будинків поруч з нашою мечеттю не вибухнув газовий балон. У пожежі загинули двоє дітей. Ми приїхали з меджлісу, я ходив по попелищу. Дітей вже давно відвезли, і тут я натрапив на обгорілий шкільний зошит. Я цього сам не пам'ятаю, але друзі сказали: "Тільки ти почав гортати цю зошит, як у тебе закрапали сльози".

"Чому ми повинні забезпечувати всім необхідним окупанта? Так не поводять себе в цивілізованій країні. Раз окупанти зайняли нашу територію, значить, треба їх звідти викурювати, а не створювати їм комфортні умови"

"У в'язниці Омська у мене був страх, що я не витримаю. На цей випадок я завжди тримав лезо - виходячи з того, що завжди зможу перерізати собі вени. Під час одного з обшуків лезо виявили. Для мене це стало справжньою трагедією: я позбувся запасного виходу".

"98-99% кримських татар не сприймають окупацію Криму і мріють, щоб російська влада залишила його територію, але Росія хоче примусово всіх зробити своїми громадянами"

"... примушують всіх людей обов'язково бути громадянами Росії, а ті, які не прийматимуть громадянство, будуть розглядатися як іноземці. Це образа для всього народу. Люди, які приїхали на танках, вирішуватимуть, хто має право жити в Криму, а хто - ні? Якщо ти не приймаєш російського громадянства, то до тебе ставляться як до іноземця. Це обурливо, це не входить ні в які рамки"

(про сучасну Росію) "Це умовно як радянська влада, але тільки не періоду перебудови, а, скоріше, брежнєвського маразматичного періоду радянська влада. Бо вже в 1989 і 1990 роках була відносна свобода. А зараз цього немає. Зараз проникнення ФСБ в усі структури і стеження за людьми куди більш пильне, ніж, скажімо, у КДБ за радянської влади, особливо, в останні його роки. Так що - гірше, ніж радянська влада, я б сказав"

"Меджліс кримськотатарського народу, оцінивши всі обставини, усе ж таки вирішив, що участь кримських татар у виборах - колабораціонізм, ніяких прав це не захистить"

(про звільнення Криму) "До цього йде, і Путін повинен буде залишити нас у спокої, якщо не хоче розпаду своєї країни. Росія через санкції втратила вже 130 мільярдів доларів "

ДОВІДКА:

Мустафа Джемілев народився у селі Ай-Серез поблизу міста Судак у сім'ї Абдульджеміля та Махфуре Мустафаєвих, на той час Крим перебував під німецькою окупацією. 18 травня 1944 року родину депортували до Узбецької РСР. Джемілев навчався в Ташкентському інституті інженерів іригації та меліорації сільського господарства.

В 26 років він став одним із засновників "Ініціативної групи захисту прав людини в Радянському Союзі". За дисидентську діяльність провів у засланні і у в'язницях близько 15 років.

В 46 років повернувся до Криму, в Бахчисарай. Протягом 22 років займав посаду глави Меджіліса кримськотатарського народу.

Народний депутат України III, IV, V, VI, VII скликань.

Завжди різко виступав проти анексії Криму Росією.

З серпня 2014 року є Уповноваженим у справах кримськотатарського народу.

В матеріалі використані цитати з інтерв'ю Джемілєва для Depo.ua, Главком, Krimitatar.com, "Эхо Москвы", Zn.ua, "Голос Америки", "Ліга. Новости", Esquire