Машини вже зчитують емоції: Чим це загрожує людству

У 2003-му Адміністрація з транспортної безпеки США почала тестувати програму "Скринінг пасажирів техніками спостереження", пише Оскар Шварц для The Guardian. Таким чином планували виявляти серед пасажирів потенційних терористів.

Як консультанта запросили професора психології Каліфорнійського університету Пола Екмана. Вчений розробив метод фіксації виразів обличчя та співвідніс їх із різними емоціями.  Разом з двома колегами він виділив шість базових емоцій - гнів, огида, страх, щастя, сум та подив. Припустив, що їх можна зафіксувати на обличчях людей з усього світу, проаналізувавши роботу м'язів обличчя.  Провів серію експериментів, учасникам яких запропонував подивитися на фото різних людей і визначити, яку з шести емоцій вони бачать. 

Екман з колегами акцентували, що кожна з цих емоцій приводить м'язи у рух. Навіть якщо людина прагне приховати свої емоції, незначних змін у виразі обличчя уникнути не вдасться. Тож обізнані з темою експерти зможуть їх зафіксувати та інтерпретувати. 

Тож працівники сферу транспорту презентували програму у 2007-му, але не все пішло гладко. Підозрілих пасажирів затримували для розмови, після багатьох відпускали. Щоправда, після такого допиту була і серія арештів, але у справах, жодним чином не пов'язаних із тероризмом. 

Екман почав скаржитися, що його методику використовують неправильно. Але критики стверджували, що проблема саме у запропонованій теорії. Мовляв, вважати, що емоції можна так просто зчитати - це псевдонауковий архаїзм. 

Але від методу так просто не відмовилися. Нинішні IT-розробники запевняють, що машинний інтелект зможе впоратися із завданням набагато ефективніше, ніж людський. Більше того, програми аналізуватимуть найпотаємніші людські бажання, завдяки чому вдасться досягнути небаченого рівня розуміння. 

Наразі для розпізнавання емоцій машини мають володіти двома навичками - вловити вираз обличчя та правильно його інтерпретувати. Для другого програми "годують" відповідними зразками - наприклад, побачивши тисячі сумних облич та зафіксувавши їхні риси, інші обличчя зі схожими рисами програма буде визначати як "сумні". 

Так, програмістка Рана ель Каліобі ще на початку 2000-х взялася розробляти програму з розпізнавання емоцій з метою допомогти людям із синдромом Аспергера - психічного порушення, що характеризується труднощами у соціальній взаємодії.  У 2009 разом з колегами предаставила програму Affectiva - перший проект у сфері машинного емоційного інтелекту. 

Серед покупців Affectiva виявилося чимало бізнес-гігантів: зокрема, Mars та CBS користувалися технологією, щоб визначити вплив реклами брендів на аудиторію. 

Наразі ж схожі проекти розробляють Amazon, Microsoft та IBM. Чимало експертів впевнені, що машинне зчитування емоцій лише набиратиме популярність. 

Як стверджується на офіційному сайті Affectiva, інтелект проекту прокачували на базі з 7,5 млн облич мешканців 87 країн світу. Відео записувалися, коли люди дивилися телевізор або займалися хатніми справами.

Зрозуміло, що чимало експертів б'є на сполох, адже такий підхід спонукає приймати доленосні рішення на висновках машин, які можуть виявитися хибними. 

Зокрема, професорка психології Північносхідного університету Ліза Фельдман Барретт провела серію власних експериментів, де, як раніше Екман, показувала учасникам знімки людей з різними емоціями. От тільки не обмежувала вимогою обрати одну з шести, а лише пропонувала респондентам описати, що ті бачать на фото. За таких умов учасники "зчитували" емоції далеко не так часто. Тож пані Барретт вирішила, що Екман сам підштовхував своїх респондентів до правильних відповідей. 

Натомість розвинула власну теорію емоцій. Дослідниця стверджує, що шести універсальних емоцій не існує, кожна з них - це сума різних явищ. 

"Вони з'являються як поєднання фізичних проявів тіла, гнучкого мозку, який адаптується до оточення", - пише Барретт у своїй книжці "Як створюються емоції: секрет життя мозку". 

Додаючи, що назви емоціям і, відповідно, ярлики, люди вішають за суспільною домовленістю. 

До того ж, усе різниться в залежності від культури. Наприклад, у європейській цивілізації людина може ввічливо посміхатися, плануючи атакувати ворога.  А от у африканському племені така мімікрія нереальна. 

Себто, емоція - це динамічний процес, який поєднує когнітивні операції, соціальні взаємодії, досвід тіла та культурні особливості.  Набагато більш індивідуальний, ніж це прагнуть представити адепти "шести емоцій". 

Машинам же пропонують вчитися за "емоційними стереотипами" - фотографіями, які відображають штамповані уявлення про емоційний світ. 

І зараз такі практики, мовляв, наражають суспільство на небезпеку. Адже "емоційні" програми використовують, аби відсіювати кандидатів на співбесідах чи то визначати психологічний стан учнів. А ще є проекти, що пропонують визначити рівень сексуальності за обличчям чи, знову ж таки, виявити потенційних злочинців.

Хоча, заради справедливості, варто зазначити, що спекуляції неуникні навіть у випадку, коли Екман та його послідовники абсолютно праві.