"Аеропорт" довів, що фільми про війну на Донбасі мають знімати в Голлівуді

Фотокореспондент Los Angeles Times та росіянин Сергій Лойко - єдиний журналіст, якому вдалося провести в аеропорту кілька днів.

Після цього досвіду буквально протягом двох місяців він описав все побачене у своєму романі "Аеропорт".

Читайте також: Презентація "Аеропорту": Як кияни шикувались у черги до "кіборгів"

І презентація саме цієї книги стала найбільш очікуваною прем'єрою осені. При чому на популярність книги абсолютно не вплинув той факт, що її писав російський журналіст. У даному випадку це не мало жодного значення, бо це робив професіонал з міжнародним ім'ям.

Так, вже за десять хвилин до початку презентації "Аеропорту" в Українському домі в Києві не лишилося вільних місць, а все нові і нові гості активно займали парапети, сходинки, а згодом і проходи. На цю подію завітала і дружина президента Марина Порошенко, яка з задоволенням брала автографи у героїв книги - кіборгів.

Зрештою, за словами і самих кіборгів, події довкола оборони Донецького аеропорту, які точилися з травня минулого року, не стали б такими символічними і резонансними, якби не репортажі та фотографії Сергія Лойка.

Журналістську роботу з найгарячішою точки Східної України Лойка оцінили і в Штатах. Так, наприкінці квітня фотограф отримав престижну американську премію - The Bob Considine Award, яка присуджується за краще висвітлення міжнародних подій.

Погодьмося, що донести правду про ці події, власне, українським митцям до світової спільноти у даному випадку було б набагато важче.

Тобто образно кажучи, якби про Іловайський котел, трагічний обстріл Маріуполя чи про збитий Боїнг MH 17 художню стрічку зняв голлівудський режисер Мел Гібсон чи Мартін Скорсезе, то резонанс би щодо цих подій на міжнародному рівні та й у фільмів геть був би іншим, ніж коли б цим зайнялися українські митці.

Тож, можливо, українському Мінкульту варто було б зосередитися не на черговому продукуванні нікому не потрібних чорних та білих списків, а варто спробувати налагодити стосунки на міжнародному рівні. Тобто просувати матеріал про українські події митцям зі світовим ім'ям.

Зрозуміло, що від такої діяльності Україна отримала б набагато більше користі.