Лідер Mad Heads: В зоні АТО патріотична молодь зараз вперше почала говорити українською

Depo.ua поспілкувався з лідером гурту Вадимом Краснооким про майбутній альбом, поїздки на війну та нещодавні розбірки Mad Heads з правоохоронними органами.

КОЛИ ЗАПИСУВАЛИ "МОЛОДУ КРОВ", ГОЛОС ТРЕМТІВ І ЗРИВАВСЯ

- Вадиме, ви записували нову платівку аж чотири роки. Чому вирішили взяти таку паузу?

- Весь цей час ми видавали нові пісні - співали їх на концертах, вони звучали на радіо. Але власне у платівці гострої потреби не відчували. Зараз люди слухають музику у Мережі, а компакт-диски - це скоріше сувеніри. Але пісень назбиралося досить багато і ми вирішили все ж таки порадувати своїх шанувальників. В альбомі будуть виключно наші оригінальні композиції до того ж, написані у різних жанрах. Власне, платівка буде найрізноманітнішою в плані музичної стилістики, адже пісні писалися з різним настроєм і у різні часи. Деякі - доволі ліричні. Хоча в чомусь це не ліпиться до воєнного стану, але я розумію, що такі пісні будуть жити довго, адже вони про вічне.

- Одна з ваших останніх пісень - "Молода кров" - присвячена останнім подіям... Певно, ви один із тих митців, кого історичні катаклізми надихають на творчість...

- Скоріше навпаки. Коли почався Майдан, з півроку не писав нових пісень. Емоції накопичувались і накопичувались. А потім вилились у цю композицію... Для мене, якщо чесно, доволі важку - співаючи її, усе відчуваю заново. Ми навіть довгий час відкладали запис на студії - не міг як слід заспівати, від хвилювання голос тремтів і зривався. Хоча люди кажуть, що пісня доволі позитивна - такий собі погляд в майбутнє з вірою в те, що все буде добре. І звичайно, це присвячення юному поколінню українців, яке хоче і буде жити по-новому, готове змінювати країну, захищати її, брати на себе відповідальність.

- Її часто крутять на радіо. Важко було просунути композицію в ефіри? Чула, що пісні з україномовними текстами програмні директори беруть не надто охоче...

- Ми взагалі не займались просуванням - просто розповсюдили запис. А потім нам почали дзвонити люди, ті ж програмні директори. Кажуть, мовляв, почули нову пісню і хочуть її в ефір. Просто вона відображає все те, що ми пережили...

- Нові пісні про Майдан чи АТО писати не плануєте?

- Кілька разів сідав і намагався написати пісню на військову тематику, але процес не йшов. А я не хочу, щоб це було штучно... Тож натомість ми зробили кавер на "Червону калину" - славетну пісню Січових стрільців. Виконували її на концертах, в тому числі, під час поїздок в АТО. Багато військових потім зверталися до нас, говорили, що хочуть мати такий запис. Думаю, найближчим часом ми його зробимо.

ДЕСЯТЬ РОКІВ НЕ МОГЛИ ВИСТУПИТИ У СЄВЄРОДОНЕЦЬКУ

- Коли останнього разу були в АТО?

- Повернулися кілька днів назад. Цього разу були в Артемівську, співали на концерті для місцевих мешканців і військових. Звісно, відчувається, що зараз більш мирний, спокійний час. Міста оживають, хоча життя залишається доволі специфічним. Ми їхали з метою підбадьорити людей, привезти трохи гарного настрою.

Ми бували в тих краях літом і восени - тоді велися бойові дії, і напруга була значно більшою. Наприклад, тоді у нас був виступ для розвідників у 20 км від Дебальцевого, на території, з усіх сторін оточеною сепаратистами. Слухачів мало бути більше - але за день до того кілька людей загинуло - і їх товаришам було не до концертів. А частина військових залишилася охороняти блокпости. Але навіть у тій ситуації мирне життя тривало. Добре, що була електрика, вода, працювали магазини. Люди ходили по вулиці - бабуся з торбинкою, жінка з дитиною. І це спантеличувало - адже містечко було максимально близько до лінії вогню, туди міг запросто долетіти снаряд. Людина до всього звикає, і це дивовижно.

- Більшість артистів, які їздять на Донбас з концертами, кажуть, що в регіоні превалюють "ватні" настрої...

- Настрої там різні. Але на наші концерти приходили патріотично налаштована молодь. Багато з тих молодиків саме зараз почали говорити українською мовою. Чим гостріше переживається конфлікт, тим сильніше вони переконані в тому, що Донбас - це Україна. Наявність такої молоді вражає навіть самих місцевих мешканців...

Знаєте, ми виступали у Сєвєродонецьку, рідному місті нашого тромбоніста. Ми хотіли там виступити вже десять років. Як правило, там робили концерти на День міста, День шахтаря і з інших подібних приводів. І не зважаючи на те, що були знайомі з людьми, які там займаються шоу-бізнесом, заспівати там нам не давали. Чиновники вищого рівня не могли допустити виступ україномовного гурту. Там співала Віка Циганова, Малєжик... Ми ж змогли нарешті виступити лише минулого літа, коли місто звільнили.

ЯК СИСТЕМА ДЕРЖАВА НЕ ПРАЦЮЄ

- І що ж робити з такою "совковою" ментальністю? Існує думка, що забороняє все російське, як це робить держава, означає - ще більше настроїти людей проти себе...

- Я б не сказав, що зараз активно забороняють російське - люди самі бойкотують російські товари... Та й гастролей російських культурних діячів майже немає. Не тому, що їм не дають тут виступати - заборонили тільки найодіозніших. Просто люди б не купили квитки на їх концерти.

Антиросійські настрої досить відчутні - війна вдарила по всім регіонам. Загинули військові з різних місць, в різні кінці країни приїхали біженці.

- Але, наприклад, фільмів влада заборонила чимало...

- Ідеологічно неправильні фільми забороняти варто, але при цьому варто організовувати інформаційні кампанії - пояснювати причини такого рішення...

Я бачу проблему не в тому, що держава діє неправильно, а в тому, що як система вона не працює. Більшість задіяних в ній людей опікується власними інтересами. Тому поки що питати, що повинна зробити держава, сенсу немає. Все, що у нас зараз є - це паростки громадянського суспільства. Люди не чекають милості, а самі їдуть у добровольчі батальйони, озброюють їх, годують.... В той час як величезна армія без волонтерів функціонувати не може.

Так само і міліція. У нас є кілька сотень тисяч озброєних людей у погонах, які повинні слідкувати за правопорядком, а вони натомість вирішують свої питання.

МІЛІЦІЯ ВІДМОВИЛАСЬ ПРОВОДИТИ ЕКСПЕРТИЗУ УШКОДЖЕНЬ

- У вас є конкретні приклади такої бездіяльності?

- Останній приклад - група потрапила в ДТП (по дорозі на концерт у Львів - ред.). Там була інша машина, яка спровокувала ДТП і поїхала. Все було зафіксовано свідками, запротокольовано. Але на цьому і зупинилися. Натякають, що ми маємо їм заплатити...

- Дивно, ви ж публічна людина. Можете здійняти галас...

- Сам я в тому автобусі не їхав, уже був у Львові. Тому пред'явити претензії не можу. Але ситуація спантеличує... Так, міліція повинна провести експертизу ушкоджень - у одного музиканта була зламана рука, у інших - також травми. Щодо цього ми отримали довідки у лікарні. Але судмедексперт на місце події їхати відмовився, хоча і був зобов'язаний це зробити. Нам сказали усе вирішити за місцем проживання, а потім надіслати їм документи. Та коли хлопці почали звертатися до відповідних органів в Києві, їм сказали, що треба заплатити, до того ж - немало. І так на кожному кроці.

Звичайно, ми можемо зараз влаштовувати публічні розборки. Але я навіть не певен, чи буде хоч якийсь резонанс. Кого турбуватиме ДТП, в якому всі лишилися живі, якщо в наших містах зі столицею включно, щодня правоохоронці не виконують своїх обов'язків у значно резонансніших справах - стрілянина, рейдерські захоплення, теракти?

- Справді сумна історія... Та може, в сфері мистецтва ситуація краща? Як ви оцінюєте діяльність нинішнього Мінкульту?

- Власне, чим займається Мінкульт, я розумію слабо, бо ми ніколи не співробітничали. Коли посаду міністра займав Євген Ніщук, зі слів знайомих знаю, що його команда бодай намагалася щось зробити. Це був варіант молодих, ідейних людей, які були готові працювати і будувати нову систему, але довго вони не протрималися.

Зараз же там відбувається те, що у інших міністерствах - звичайне болото. Значна частина людей сидить на копійках і нічого не хоче робити. І інша вправно керує фінансовими потоками...

- А що б ви робили на місці міністра культури?

- Я людина творча, і в чиновники навряд чи пішов би. Але мені здається, культура повинна бути живою. У світі розвивається музейний бізнес - якщо експонати мають цінність, їх можна возити по різним країнам, заробляючи чималі гроші і таким чином поповнюючи бюджет. Погодьтеся, це набагато краще, ніж коли музеї існують на дотації, як у нас.

А ще є купа оркестрів, які сидять на державних копійках. Для кого грають ці музиканти - не зрозуміло. Правда, деякі з них вже дійшли до того, що треба робити концертні програми, продавати квитки. Наприклад, НАОНІ (Національний Академічний Оркестр Народних Інструментів України - ред.) почали грати на народних інструментах рок-хіти - це цікаво і самим музикантам, і глядачам. А ще вигадують нові інструменти - як от електрокобзу, вводять елементи шоу. Словом, ламають старі стереотипи, намагаються бути більш, актуальними, цікавими для сучасного слухача.

До речі, з НАОНІ ми готуємо спільну програму і плануємо представити її у вересні у палаці "Україна".

У МИСТЕЦТВІ СТВОРЮЄТЬСЯ ВАКУУМ, ЯКИЙ МОЖУТЬ ЗАПОВНИТИ УКРАЇНЦІ

- Є думка, що у українських артистів зараз шикарний шанс для самореалізації на вітчизняному ринку. Ви її поділяєте?

- Не секрет, що до цього часу звички ходити на концерти вітчизняних артистів у більшості українців не було. У нас було провінційне сприйняття самих себе. І те, що не приїжджало як мінімум з Москви, не вважалося чимось зірковим. Тому українські музиканти їхали в Росію засвітитися, щоб потім тут збирати зали. Або їхали туди на зовсім і ставали російськими артистами.

А зараз росіяни до нас не їдуть, хоча раніше саме вони заробляли у нас більшу частину гонорарів. Західні музиканти також навідуватись в Україну бояться. Створюється вакуум, який можуть заповнити українці. Це дуже важкий період в фінансовому плані, але дуже цікавий в творчому. Є шанс реалізуватися, але для цього потрібно знайти в собі те, що цікавить глядача.

Звичайно, важко записати альбом, який би конкурував з Мадонною чи Metallica з точки зору якості звучання. Там працюють професіонали зовсім іншого рівня і витрачаються суми інших масштабів. До того ж, в українців немає того досвіду. Конкурувати зі світовим шоу бізнесом ми можемо тільки в творчому плані, і звичайно ж важливо мати активну підтримку вітчизняного слухача.

- Звучить безнадійно...

- Але це не так. Візьмемо, наприклад, сучасну Польщу. Там діє економічний націоналізм. На радіостанціях 50% західної музики і 50% - польської. І хоча польські фонограми також гірші по якості за американські чи британські, поляки слухають своїх, бо ті співають їх мовою, про їх життя, і це цікаво, це значно важливіше за якість звучання. У талановитих польських гуртів рік повністю розписаний - у них по 300 концертів у самій Польщі. Тож навіть виїхати в іншу країну проблематично. Щоб підкорити європейський ринок, треба англомовний продукт, а у них на це немає часу. Як приклад - польський гурт "Еней". Він складається з українців, співає польською, але використовує українські мотиви. І в Україні він набирає популярності. Але приїхати сюди з концертом їм просто ніколи - надто багато концертів у Польщі.

СИН ХОЧЕ БУТИ ВІЙСЬКОВИМ

- Вадиме, ви колись розповідали, що ваш син Данило із своїми однокласниками грають у "беркутівців" і "майданівців". А які тренди у дитячому житті актуальні зараз?

- Зараз діти привчаються до зовсім іншого світу. В цьому світі українці із захопленням вивчають самих себе, цікавляться власною символікою, історією, культурою...

Ще кілька років тому, коли я розмовляв зі своїм сином про те, що не можна красти. У мене була проблема - наші розмови зводились до тези "не кради, бо станеш президентом". Доводилося пояснювати, що цей президент буде при владі не вічно, і все це закінчиться дуже погано. В принципі, мої слова справдилися - тепер я маю більше прав казати сину "не кради".

Зараз Данило в захопленні від жовто-блакитного. Малює українські символи на своїх речах. Нещодавно на дачі збив з дощечок стілець і пофарбував його у жовто-блакитний. А ще я завоював додатковий авторитет у нього і його друзів після того, як виконав пісню "Путін - х*йло". Данило сказав, що тепер його друзі в захваті від нашого гурту.

- А як син взагалі переживає війну?

- Не так давно ми обговорювали його професійне майбутнє. Я розповів йому, що є військові училища і школи, в яких можуть вступати навіть діти. І от син вразив мене, попросивши віддати його в таку школу. Між тим, у нас в родині немає військових і я сам дуже далекий від мілітарної теми.

А ще син знає всі типи зброї, розрізняє її по назвам і технічним характеристикам. Формально це пов'язане з комп'ютерними іграшками, але, здається, в цьому є і елемент переживання реальної війни. Діти зараз не можуть захищати свою країну, але події виховують у них патріотизм...

У маленьких росіян - інша тема. Не так давно син із дружиною відпочивав у Домінікані, і там познайомився з хлопцем з Росії. Коли хлопець дізнався, що Данило з України, сказав, що його треба вбити. Що конкретно відбувалося між ними, не знаю. Але зрештою вони порозумілися - у мого сина була якась комп'ютерна іграшка, яку інший хлопець дуже хотів... З рештою, останній рік такі конфлікти відбуваються постійно на всіх курортах.

ПРАПОР "НОВОРОСІЇ" НАВМИСНЕ ЗРОБИЛИ СХОЖИМ НА ПРАПОР КОНФЕДЕРАЦІЇ

- Вадиме, раніше Mad Heads працювало, в тому числі, із субкультурою рокабілі. Помічали, що прапор "Новоросії" схожий на прапор конфедерації (прапор Південних Штатів Америки є символом кількох рок-н-ролльних субкультур - ред.)?

- Звичайно, це навмисно зроблено. З тих самих причин, з яких терористів називають "ополченцями", а українські війська - "карателями". Якби російські ЗМІ називали речі своїми іменами, було б незрозуміло, що українці роблять поганого, відновлюючи лад на своїй території. Але якщо їх назвати "карателями", легко скласти враження, що вони погані. А якщо повторити це багато разів, можна закріпити цю думку.

Обравши такий прапор для "Новоросії" хочуть показати, що ця війна нагадує війну між Північними і Південними Штатами. Вважається, що Південні Штати мали економічні можливості бути незалежними, а Північні їх підкорили силою. Тож пропагандисти формують думку, що "Новоросія" може існувати окремо. Хоча це, звісно, нісенітниця.

- Мабуть, зараз українським рокерам доводиться позбавлятися подібної символіки...

- Ми насправді її давно не використовували. Прапор конфедерації - суперечливий символ. В США - це знак бунтарства і протилежної думки, але водночас, для кольорових американців - символ расизму. Адже відомо, що Південь ратував за рабовласницький лад. Рокери використовують прапор як червону ганчірку для системи, як виклик і провокацію.

А от в Україні, а тим більше в Росії про цей символ знають мало. Пересічний росіянин не надто освічений.

Якраз для них створили образи керівників "ДНР" і "ЛНР". У нас вони викликають відразу - це пики, м'яко кажучи, не інтелектуалів. Це самозванці, які невідомо звідки взялися. Але у пропагандистській машині росіян - це образ того тракториста або шахтаря, який повстав на Донбасі. І для якогось російського дяді Вані - це нормальний, свій керівник. І такі дяді Вані думають, що за тими пиками справді стоїть народ.

Всі фото - УНІАН