Легенда української поезії. Чим був відомий Борис Олійник

Український поет помер від тривалої хвороби.

Уродженець села Зачепилівка (раніше Харківської, нині — Полтавської області), в якому він з'явився на світ 22 жовтня 1935 року, Борис Олійник прославився не лише як поет. Він закінчив факультет журналістики КНУ, згодом став відомий і як перекладач, був членом НАНУ, очолював Український фонд культури.

В 2005 році йому було присвоєне звання Героя Україня, а також Олійник - це почесний академік Академії наук. У 2010 році він був призначений главою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

В 1961 році Олійник став членом КПРС. На початку дев'яностих став членом ЦК КПУ і КПРС, також обирався депутатом Верховних Рад СРСР і не тільки.

За своє життя він написав понад 40 книг, віршів, есе і статей, які друкувалися як в Україні так і за її межами. Його твори перекладали польською, російською, чеською, словацькою, сербською, румунською, італійською та іншими мовами . Також Олійник - Лауреат всеюгославської премії "Лицарське перо".

Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковав 1948 року. Перша збірка його лірики — "Б'ють у крицю ковалі" (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Найвідомішими з його творчості вважаються "Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі" (1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989), "Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988).

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе "Хто і з якою метою сатанізує сербів?", яке було надруковане в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе "Хто наступний?".

Олійник став лауреатом чисельних премій, в тому числі державної імені Шевченка, імені Вернадського та премії імені Шолохова.

У 2012-му році кандидатуру Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури.