Куди веде Хресна хода, або як гундяєвці розкольниками стали

Річниця хрещення Русі-України традиційно привертає увагу до ситуації з церквами у нашій країні. Cьогодні на хресну ходу парафіян запрошує УПЦ Московського патріархату, а завтра – Київського. І це вже українська релігійна традиція, своєрідний статус кво. Московські попи акцентують: правильні християни – виключно з нами, а усі інші – розкольники. Хоча, звісно, іноді обіцяють молитися про те, що невірні одумаються.

"Русскій мір" крокує Україною", - пишуть обурені патріоти у соцмережах.

Деякі ж просто скаржаться на затори і купу поліції, яка охороняє українців від провокацій. Мовляв, незрозуміло, хто крокує - духовенство чи правоохоронці.

Що ж до Київського патріархату, він організовує Хресну ходу з 2009 року. Ще тоді релігійна спільнота закликала до толерантності. Мовляв, хай путінський улюбленець патріарх Кирило приїжджає у столицю, влаштовувати акції протесту з цього приводу не варто.

Пересічний українець до початку війни у відокремлених акціях крамоли не бачив. Є одна церква, є інша, ну і хай. Можна читати інтерв'ю митрополита, а потім – Філарета, оцінювати красу церков і ставлення духовенства до парафіян. А різниця… Багато українців довоєнного періоду не бачили. Словом, дуже поверхневе, але поширене ставлення у ті часи.

Звісно, Московський патріархат всіляко роздмухував пафос і загравав до українців. Звичайно ж, озброювався класичним "хліба і видовищ", роблячи акцент на другому. Заради святкування у 2013-му тодішній президент країни Віктор Янукович перервав відпустку і повернувся у столицю. Тоді ж приїздив Путін, президенти Сербії і Молдови. Для тих, хто не любить офіціозу, організували концерт "Воскресіння", "Аліси", "Ю-Пітера" і В'ячеслава Бутусова, СКАЙ і "Братів Карамазових". Так кремлівська церква заполонила усі газетні шпальти і зайняла дозвілля навіть тих українців, які вважали себе атеїстами.

Хода ж Київського патріархату залишалася непримітною – настільки, що у деяких виникало питання, чи вони взагалі влаштовували якісь заходи до попередніх річниць.

Після Майдану і початку військової агресії на Сході ситуація змінилася. Замість "ще однієї церкви" у масовій свідомості київський патріархат став організацією, яка стоїть на сторожі українства.

У конфлікті українське духовенство зайняло доволі правильну позицію – не закидати парафіян кремлівської церкви помідорами, але запросити їх об'єднатися.

Таким чином штамп "розкольники", яким Гюндяєв &Co щедро засипали українську церкву, залишився на політичних задвірках, актуальним лише для тих, хто любить долубатися у церковній політиці і носиться з офіційною ієрархією.

Більше того, "розкольниками" стало московитське духовенство – адже це воно влаштовує у столиці акції для своїх, намагається ділити українців, які на той час як ніколи об'єдналися у прагненні захистити країну. Словом, давні ксенофобські і патріархальні традиції лише додали негативу в бік гундяєвської церкви. Ніж намагатися об'єднати українців насправді (адже все ж таки офіційно йдеться про "українську церкву"), прокремлівські ходоки намагаються скріпити толерантних до них українців до московськими "скрєпами", а точніше - духовними кайданками.

"Ми звертаємося до єпископату Української православної церкви Московського патріархату. Не хоче ієрархія обєднуватися, народ об'єднається", - сказав Філарет у 2014-му.

Тоді, у гарячий період війни, гюндяєвці теж провели своє шестя – тихо, адже не так давно помер митрополит Володимир, і дещо налякано. Адже і влада, і акценти, і ставлення до їхнього кремлівського "папіка" у країні стало кардинально іншим.

Натомість представники київського патріархату розгорнули над столицею величезних жовто-блакитний прапор, знову таки запросивши українців разом помолитися за майбутнє країни.

Звісно ж, гюндяєвці спробували взяти реванш минулого року, організувавши масштабну акцію "Хода за мир", яка тривала два тижні. Патріоти хапалися за голову - здавалося, кремлівські посіпаки заполонили всю країну. Силовики готувалися відбивати численні провокації. Учасники відкрито козиряли георгіївськими стрічками і портретами Миколи II, з яким останнім часом дуже активно носяться на Росії і в окупованому Криму.

Але і хода УПЦ КП виявилася небувало масштабною. Тоді, за деякими оцінками, на захід завітало до 30 тис. вірян (натомість, за іншими оцінками, на гундяєвський захід - 20-30 тис.).

Фото: dw.com

До ходи приєдналися бійці, деякі з них - на протезах, які прийшли у релігію після участі у бойових діях. Під українськими прапорами зібралися представники інших напрямків християнства. У ЗМІ писали і про парафіян з московського патріархата - почувши заклики до єднання, деякі приєдналися до акції, більше того - активно обіймалися з парафіянами з патріархату київського.

Цікаво, що цьогоріч гундяєвці второпали, що втрачають паству в Україні надто швидко і пройшлися вулицями столиці з жовто-блакитними кульками. В іншому ж риторику не змінили: поки в Україні триває війна, духовенство кремлівської церкви стоїть на своєму - "Будьте з нами, або покайтеся".

Натомість київський патріархат не зраджує принципу відкритих обіймів - завтра збирає всіх біля Володимирського собору на Хресну ходу. Підкреслює: парафіяни московського патріархату запрошені також. Адже саме так має поводити себе Помісна церква, об'єднуючи усіх громадян під своїм дахом.