Крадіжка газу чи рука Москви: Чому вибухнув газопровід на Полтавщині і де може вибухнути ще

Вибух газопроводу на Полтавщині - яку причину назве влада

Перша – врізка у газопровід невстановленими особами. Цю версію одразу спростував спікер обласної поліції Юрій Сулаєв. Він пояснив, що зараз версій причин інциденту немає, оскільки ще триває ліквідація пожежі, на місці працюють всі служби. Також прес-секретар поліції Полтавської області уточнив, що всі правові кваліфікації справі будуть надаватися після ліквідації наслідків інциденту.

Наступну версію озвучив "Оператор ГТС України". Там не виключають диверсію. Утім остаточну відповідь має дати розслідування, уточнили в компанії. Ближче до вечора повідомили, що аварія локалізована, на місці інциденту працюють ремонтні бригади, транзиту газу нічого не загрожує.

Третя версія близька до другої – могла бути диверсія, в якій зацікавлена Росія, адже цим газопроводом російський газ іде до Європи. Востаннє вибух на ньому стався у червні 2014 року, також на Полтавщині, у Лохвицькому районі. У МВС тоді назвали його терактом. Внаслідок того вибуху було втрачено до 10 млн кубометрів газу, а ремонтні роботи тривали кілька тижнів.

Якими втрати будуть тепер, казати зарано. Відомо лише, що від газопостачання відключено більше 3,5 тисяч споживачів "Лубнигазу".

Отже, маємо три версії, проте жодну з них можуть зрештою офіційно не озвучити, оскільки є четверта, найзручніша: газогін споруджений ще у 1983 році, тому щось могло розгерметизуватися саме. Після чого призначать винними відповідальних за технічний стан газопроводу і тема швидко зникне з новинних випусків. Чому такий варіант найбільш реальний? По-перше, якщо була врізка в трубу, доведеться шукати зловмисників. Одна справа, коли йдеться про крадіїв, зовсім інша – про диверсію. Виборець "слуг" не хоче чути про диверсантів, тим більше російських, бо в його уяві вони, як і терористи, пішли у минуле разом із попередником Зеленського. Тому хоч тут розчаровувати обивателя "зелені" не будуть.

По-друге, версія "саме бабахнуло" з подальшою обіцянкою перевірити технічний стан газопроводу звучатиме для європейців, які отримують газ по цій трубі, заспокійливо. Там ще пам’ятають газові війни між Україною і Росією і, вочевидь, не будуть раді почути підтвердження версії про диверсантів. Тож їх і не лякатимуть. Однак офіційно озвучена версія не означає, що такою вона є насправді. По цьому інциденту має бути проведене скрупульозне розслідування. І не лише силами МВС, але й СБУ.

Як вибух газопроводу пов'язаний з масовими протестами через тарифи на газ

Нагадаємо, що передувало вчорашньому вибуху. Від початку року жителі різних міст в різних регіонах країни перекривають траси. Вони обурені підвищенням тарифів. З 1 січня ціни на газ для населення зросли (як і на світло, воду та інші комунальні послуги), подекуди, як на тій же Лубенщині, дуже суттєво. 4 січня поблизу села Засулля Лубенського району Полтавської області приблизно 300 осіб перекрили трасу Харків-Київ, вимагаючи зменшення тарифу за транспортування природного газу. 6 січня вже жителі міста Снятин на Прикарпатті перекрили дорогу державного значення Н-10. Причина та сама - високі ціни на газ. Наступного дня на Харківщині через підвищення комунальних тарифів також перекрили міжнародну трасу. 8 січня жителі міста Нікополь вийшли на мітинг під стіни міськради. Вони вимагали скасувати підвищення ціни на електроенергію, газ і воду. Нікопольці проявили солідарність із мешканцями Марганця, які в цей же час також вийшли на пікет у своєму місті. Тобто, антитарифні виступи тих, кому два роки тому у передвиборчих роликах казали, що всі вони – президенти, набирають обертів. До речі, у всіх місцях, де відбулися акції протесту, Зеленський, а згодом і "слуги" отримали дуже значну підтримку. Цікавий нюанс, та ми не про нього.

Звісно, можна уявити, що люди вийшли спонтанно, бо допекло. Але більше довіри все ж викликає інше припущення – за антитарифними поки ще майданчиками, а не майданами, хтось стоїть. Якісь політичні сили. Гойдати тарифну тему нині вигідно всім. Окрім влади, яка ризикує остаточно втратити рейтинги. Тож нинішні не чисельні акції - пробні камені для з’ясування готовності громадян мобілізуватися на протести. Скільки можна ангажувати, в яких регіонах і як це висвітлюватиметься в меді і так далі. До речі, щодо останнього пункту, то блокування трас ще викликає інтерес у центральних ЗМІ, менш резонансні дії залишаються цікавими хіба місцевим медіа. Так триватиме доти, доки акції не стануть масовими. Або радикальними, з бійками. Або, не дай Бог, методом боротьби з глитаями (точніше, помсти їм) стануть диверсії "народних месників".

Але небезпечні не тільки доморощені "кармелюки". Не варто скидати з рахунків і російську версію. Після припинення спорудження "Північного потоку-2" українські газогони залишаються одними із ключових транспортних артерій, по яких блакитне паливо з Росії йде до Європи. Один вибух – проблема, яку ще можна списати на нехлюйство чи недогляд. Та якщо подібні випадки почастішають, можна інспірувати на Заході інформаційну кампанію з дискредитації української ГТС. Нагадаємо: "Газпром" знизив транзит газу через Україну зі 183 млн кубометрів у грудні минулого року до 124 млн кубометрів на початку січня. Це при тому, що попит на газ в Євросоюзі зріс, зросли й ціни на європейських газових хабах. Подібні кроки у Москві ніколи не роблять просто так. Не виключено, що у Кремлі затіяли чергову газову війну для примусу лідерів країни ЄС добудувати підсанкційний "Північний потік-2". А диверсії на українських газопроводах можуть бути елементом цієї війни.