Кияни прихистили дюжину Ленінів для селфі

Величезні дерев'яні ступи і граблі, прядки, витончені столи для швейних машин, масивні короби, винні бочки - такі експонати заслуговують на те, щоб розміщуватись у музеї народного побуту в Пирогові

Кияни прихистили дюжину Ленінів для селф…

А опинилися в музеї непотрібних речей, який створений 14 років тому на базі колективного підприємства «Київміськвторресурси».

ДеПо відвідав київський музей непотрібних речей і дізнався, навіщо нарівні з образами святих та столітніми скринями зберігаються тут однотипні бюсти Ілліча.

Від розмаїття статуеток, фігурок, химерних прес-пап'є та попільничок перехопило б дух у будь-якої шанувальниці блошиного ринку. Втім, як і від чашок, стопочок, і рожевого порцелянового сервізу з дарчим написом «Моєму коханому котику».

Старовинні ікони, писані на дошці, картини та медалі викликали б блиск в очах колекціонера.

Міг би тут вдосталь наплакатися щасливими сльозами і комуніст-ленінець - дюжина бюстів Ілліча, як маслюки в грибниці, розташувалися в кінці цього химерного музею під відкритим небом, в який безкоштовно пускають будь-якого охочого.

«А почалося все прозаїчно - в дев'яності по всьому місту працювали кіоски вторсировини, в тому числі металу, і туди нерідко приносили старовинні праски, - розповідає співробітник підприємства Сергій Волков. - Але шкода ж здавати на переплавку таку красу. З часом стала формуватися колекція старовинних речей: щось приносили кияни, щоб позбутися всього «радянського», щось ми самі знаходили серед сміттєвих відходів. У нас навіть один час була традиція: якщо співробітник підприємства в чомусь провинився, він повинен був поїхати до бабусі і привезти якусь стару річ».


Зараз, каже Сергій, в музеї є експонати, яким більше ста років: дерев'яні скрині, прядки. Є бирка від танка: її приніс дідусь, який на цьому танку увійшов до Берліну. Сказав: вдома все одно пропаде, а тут на неї діти подивляться.

Бюсти Леніна стікалися сюди з різних куточків України, є навіть Ілліч із Ялти, «проживав» колись біля міської прокуратури. «Бюстики» зі столів директорів шкіл та адміністрацій однаково насупившись дивляться на ряди старих швейних машинок.

«Як відвідувачі на Леніна реагують? Молодші - ніяк. А старші - хто зі злістю, а хто з розчуленням, залежно від того, які спогади з радянським періодом у них пов'язані, - пояснює Сергій. - Ми їх бережемо не тому, що ми якісь фанати Леніна, а з поваги до історії. Можна влаштувати парк радянського періоду, і, я думаю, знайдуться люди, які захочуть зробити селфі з Леніном».

За його словами, відвідувачі приходять майже щодня. Є і колекціонери з проханням продати або купити що-небудь. Приїжджали навіть дизайнери з Конча-Заспи, за інтер'єрними прикрасам для багатих будинків.

Але засновники колекції нікому нічого не продають і грошей за перегляд колекції не приймають. Сергій пояснює - були плани зареєструвати музей, але для цього стільки всього ще треба зробити і стільки дозволів отримати, що все так й залишилося на рівні розмов.

«Ми назвали це місце музеєм вторсировини або музеєм непотрібних речей, - каже він. - Основна аудиторія - молодь. Ми хочемо донести до них думку, що життя швидкоплинне, предмети побуту швидко втрачають актуальність, але і після того, як ми опустили кришку сміттєпроводу, їх життя може продовжитися або у вигляді вторсировини або в музеї».

Один з останніх експонатів, який принесли відвідувачі - мобільний телефон, масивна «Моторола». Тепер він, ще десять років тому здавався верхом прогресу, став сусідом для дерев'яних танків, в які ми грали у далекому дитинстві. А Сергій подумує розширити експозицію застарілими гаджетами: мобільними, пейджерами і «тамагочі».

Фото, відео - Оля Камєнєва/ДеПо

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme