Канни 2019: П'ять головних питань і відповідей про кінофестиваль

Довгі роки Каннський кінофестиваль балансує на межі захоплення і критики. Захоплюються, звісно ж, високим мистецтвом на екрані і відходом від голлівудських кліше. Критикують майже за те саме. Мовляв, більшість робіт - пародія на інтелектуальність. Та й хто взагалі сказав, що з каннськими регаліями варто рахуватися чи навіть зважати на них?

Depo.ua пропонує відповіді на найпоширеніші питання про фестиваль загалом і цьогорічні Канни зокрема. 

Чому цей фестиваль вважають настільки значущим?

Канни передусім славляться своїми прем'єрами - фестиваль став майданчиком для становлення таких метрів як Квентін Тарантіно і Стівен Содеберг, пише Аліса Вілкінсон для The Vox. 

Саме тут світ вперше познайомився з фільмами "Кримінальне чтиво", "Та, що танцює у темряві", "Апокаліпсис сьогодні", "Піаніст" та ін. Тому у переможцях фестивалю кінознавці щоразу готуються розпізнати черговий шедевр, хоча виходить це не завжди.  

Втім, йдеться не лише про успіх у критиків. Так, на фестивалі працює один з найактивніших світових кіноринків Marché du Film, де є великі можливості для вигідних контрактів як з дистриб'юторами, так і з інвесторами. 

Як працює фестиваль?

За головні призи фестивалю зазвичай змагається близько 20 картин, але фільмів-учасників фестивалю значно більше. Вони поділені на кілька секцій. Окрім конкурсної програми є позаконкурсна, "Особливий погляд", Сінефондасьйон (коротко- та середньометражні фільми від учнів кіношкіл), а також спеціальні покази. 

Переможці визначаються журі, яке цьогоріч очолює Алехандро Гонсалес Іньярріту (третій режисер в історії, який отримав два "Оскари" поспіль за картини "Бердмен" і "Легенда Г'ю Гласса"). 

Суддівських колегій на фестивалі кілька. Наприклад, переможця в номінації "Особливий погляд" визначає окрема команда. 

Здається, я чув про якісь скандали у Каннах. Чи я помиляюся? 

По-перше, Канни давно стали майданчиком для політичних та соціальних висловлювань. У різні роки тут презентували стрічки про вбивство лідера грецьких демократів Георгіса Ламбракіса, антивоєнний фарс про Корейську війну, військовий переворот у Чилі, антиперронівське підпілля в Аргентині. 

Інколи суддів навіть звинувачували у тому, що політику вони ставлять політику над мистецтвом. 

Так сталося, зокрема у 1981-му, коли Золоту пальмову гілку присудили Анджею Вайді за фільм "Людина з заліза" про боротьбу "Солідарності" з Лехом Валенсою як камео. 

По-друге, самі режисери не завжди поводяться пристойно. Наприклад, путінський посіпака Емір Кустуриця влаштував бійку з боснійськими кіноглядачами, які обурилися через образ свого народу у картині "Андеграунд". 

А Квентін Тарантіно у 1994-му прямо на камеру показав ф*к. Непристойний жест адресував глядачам, які не оцінили його картину. 

Ларс фон Трієр на фестивалі 2011-го став персоною нон грата - на прес-конференції режисер заявив, що "в чомусь розуміє Гітлера". На думку критиків, саме через скандальне висловлювання робота Трієра "Меланхолія" не взяла головний приз фестивалю. Зате статусну статуетку забрала з собою зірка картини Кірстен Данст, яку нагородили як найкращу акторку. 

У 2016 році режисеру картини-відкриття "Світське життя" Вуді Аллену прямо на сцені пригадали звинувачення прийомної доньки у сексуальних домаганнях. Аллен образився, сказав, що ніколи не ставився до фестивалю з особливим пієтетом і залишив подію зразу після показу роботи. 

А у 2018-му 82 кінематографістки вийшли на акцію протесту, заявивши, що оргкомітет фестивалю дискримінує жінок. За всю історію кінофестивалю за Золоту пальмову гілку змагалося лише 82 картини, зняті жінками. Тоді як чоловічих творінь - аж 1700! 

На які картини варто звернути увагу цього року?

Наприклад, на фільм-відкриття  - картину Джима Джармуша "Мертві не помирають", яку показали вчора ввечері. Картина з Біллом Мюрреєм та Тільдою Суінтон на перший погляд може здатися штампованою зомбі-комедією, але насправді - похмура і філософська притча про сенс буття. 

Чи от, наприклад, новий фільм Тарантіно "Одного разу у Голлівуді", прем'єра якого відбудеться рівно через п'ять років після легендарного "Кримінального чтива", нагородженого "Золотою пальмовою гілкою"

Сюжет розгортається у 1969-му, коли банда Чарльза Менсона коїла свої звірські вбивства. 

Головні герої картини - каскадер, якого грає Бред Пітт, та актор у виконанні Леонардо Ді Капріо.   

На фестивалі покажуть документальну стрічку про Дієго Марадону, байопік про Елтона Джона, британську антиутопію "Крихітка Джо" про квітку-вбивцю.

Роботу "Біль і слава" після трирічної перерви представить Педро Альмодовар, а тріумфатори Канн брати Дарден презентують нову стрічку "Молодий Ахмед". Картину "Приховане життя" покаже Теренс Малік, який має "Золоту пальмову гілку" за "Дерево життя". 

Хто може потрапити на фестиваль?

На жаль, звичайним кінолюбам на фест вхід закритий - квитки на подію не продаються. Запрошення роздають кіношникам, інвесторам і аккредитованим медійникам. 

Втім, для мешканців і гостей міста теж є розвага - кінопокази на пляжі.