Кого насправді вбив Іван Грозний (ФОТОЖАБИ)

Івану Васильовичу взагалі якось не таланило з чадами. Той в отрочестві помре, той невчасно під гарячу руку потрапить, той сам себе ножичком заріже в епілептичних судомах... Так і залишився кривавий Іван IV без спадкоємців. Але мова зараз не про це.

За 300 років після цієї трагічної смерті царевича Іоанна Іоанновича російський художник Ілля Рєпін увічнив цю подію на своєму полотні, яке назвав просто "Іван Грозний і син його Іван 16 листопада 1581 року".

Поціновувачі творчості Рєпіна одразу ж назвали полотно найкращім творінням художника і справжнім шедевром, а от цар Александр ІІІ думав інакше і картину взагалі заборонив людям показувати. Це і не дивно, бо монарший попередник Александра виглядав на полотні не як величний самодержець і "собіратєль зємєль", а як скажена мавпа з виряченими очима. Не можна такого царя підданим являть, навіть за 300 років по його смерті. Але пісню, як то кажуть, "нє задушиш, нє убйош" і полотно Рєпіна попри всі заборони стало хрестоматійним, потрапивши навіть на сторінки підручників історії.

Правда, в путінській Росії геніальний витвір Рєпіна теж недолюблюють, бо він, бачте, "ображає патріотичні почуття росіян". Православні активісти навіть вимагають прибрати картину з Третьяківської галереї. В Кремлі може б і дослухалися до порад православної громадськості, але зі скорботою розуміють усю неможливість "живописної" цензури в ХХІ столітті, адже шедевр Рєпіна розійшовся мільйонами копій, в тому числі і цифрових, і міцно засів у мізках православного люду.

Беззаперечним доказом того, що дитовбивство московитського царя уже більше 100 років залишається своєрідним живописним мемом, є незлічена кількість фотожаб, нароблених за мотивами картини. От і виходить, що візитівкою середньовічної російської історії залишається криваве вбивство, але, як полюбляють повторювати нинішні російські патріоти "історію пєрєпісивать нєдопустімо".