Історія фото: Чому біля труни атовця нема сім'ї

Depo.ua продовжує розповідати історії, які стоять за фотографіями, що викликали великий резонанс у соцмережах. В даному випадку дописувачів дуже здивувало те, що більшість проводжаючих Павла в останню путь – військові. Всі питали, де його родичі.

Але на той час в Павла з родичів майже нікого й не залишилося.

"Він до війни був кадровим військовим, не ухиляючись з перших днів поїхав на схід в складі 15 батальйону 128ОГПБр. В Луганському аеропорті був поранений під час обстрілу градом, нагороджений орденом", - розповідає Depo.ua голова спілки учасників АТО Великоберезнянщини Владислав Пугінський.

Влітку 2014-го Павло повернувся додому, за станом здоров'я його звільнили з армії і він встав на облік в центр зайнятості. "Рік стояв на біржі, трохи хлопці та рідні допомагали, а взагалі мучився - це було видно по ньому. Він військовий, не міг перелаштуватись. Я думав з часом щось собі вибере ...", - розповідає Владислав. Коли Павло був живий, вони спілкувалися майже кожен день.

Біди сипалися як з рогу достатку. Захворіла і померла матір. Дружина спочатку втратила ногу (в неї луснула вена, до лікаря вчасно не звернулися, почалося нагноєння і дійшло до ампутації), а потім теж померла. Павло залишився сам, з маленьким сином. Допомагали хресна мама сина і жінка брата.

Роботи, якої він займався все життя, не було. Друзі всі в АТО, воюють, а він тут, в тилу. Мами і дружини теж нема. Ще два роки він пручався відчаю і намагався перезапустити життя. А кілька днів тому в Павла зупинилося серце. 36 років йому було. Владислав Пугінський каже, що це було не самогубство.

Шестирічний Мар'ян тепер – круглий сирота. Хресна мама поведе його цього року в перший клас.