Історія дня: Українська Шанель, якій Грета Гарбо зламала життя

В Україні багато хто знає про італійського кутюр’є Валентино Гаравані (Valentino) і мало хто – про українку Валентину Саніну-Шлеє, хоча її дім моди Valentina в 30-50 роки був одним з найвідоміших в Америці і вдягав Кетрін Хепберн, Полу Негрі, Грету Гарбо та інших зірок зі світовим іменем.

Та й сама Валентина була настільки красивою, що могла скласти конкуренцію будь-якій діві Голівуду.

Вона народилася в Києві 18 квітня 1899 року, хоча дата народження може бути і іншою - як і Коко Шанель, ставши знаменитою Валентина приховувала справжній вік на користь більш молодшого. Є відомості, що Саніна народилася в 1894 і змінила дату після знайомства з чоловіком 1900 року народження, щоб бути молодшою за нього.

Валентина походила з освіченої, але не багатої і не шляхетної родини. Хист до дизайну одягу проявляла змалку, бунтуючи проти гімназичної уніформи і типової зачіски. Вже тоді їй не хотілося виглядати як усі і Валентина постійно випробовувала терпець вчителів своїми білими фартухами ексцентричного кольору і дорослими зачісками.

Закінчивши гімназію, Валентина поступово влилася в місцеве світське життя і стала обростати знайомствами, вражаючи суспільство красою, екстравагантними костюмами, дотепністю і тим, що на все мала свою думку. Їй порадили спробувати себе на сцені і опинившись після Лютневої революції в Харкові, вона вступила там на драматичні курси, після закінчення яких почала виступати, виконуючи невеликі ролі в харківському театрі. В харківському "Будинку артиста", в підвалі якого знаходилося веселе артистичне кабаре, Саніна познайомилася з Вертинським.

Він написав про цю зустріч:

"Знайомий мені по Києву суфлер Волинський повів мене в бар. Було ще рано, близько дев’ятої вечора. На високому табуреті біля стійки сиділа молода красива жінка. Познайомтесь, сказав він, Валентина Саніна. На мене повільно глянули безтурботно спокійні, величезні блакитні очі з довгими віями і вузька, рідкісної краси рука з довгими пальцями простяглася до мене. Її голова була точно у важкій золотій короні. У неї були трохи розкосі вилиці, красиво вигнутий, трошки іронічний рот. Крім того, вона була схожа на пухнасту ангорську кішку. Саніна ліниво тягнула через соломинку якийсь гренадін і спокійно розглядала мене. Я зрозумів, що загинув, але без бою здаватися не збирався, - писав багато десятиліть потому Вертинський. - Так само спокійно я розглядав її. На ній було чорне, глухе, до горла плаття, а на шиї висів на стрічці білий кришталевий хрест. На жаль, мене впізнала публіка, і через кілька хвилин вже оточили актори, акторки і різні люди. Мене смикали, цілували, обнімали і розпитували. Це була звичайна тоді картина моєї появи в якомусь публічному місці".

Коли ажіотаж спав і хвиля фанатів відкотилася, Саніна іронічно спитала у Вертинського, чи не набридло йому це "ідолопоклонство". Так, згадував він, і почалася "історія його хвороби".

Олександр Вертинський

Вертинський закохався. Весь вільний від концертів час він присвячував Валентині - довгі прогулянки і розмови змінювалися вечірками в акторських компаніях.  Він присвятив Валентині  безліч романсів. "Ви стояли в театре, в углу, за кулисами", "Зимний ветер играет терновником" на вірші Блока. Судячи зі змісту: "Послушайте, маленький, можно мне вас тихонько любить?", "Ты ушла на свиданье с любовником. Я один. Я прощу. Я молчу" стає ясно, що стосунки у творчої пари були проблемні і пристрасні. Увесь буремний 1918 рік тривав їхній буремний роман, а розлучилася пара на вокзалі: Вертинський поїхав на гастролі в Одесу, потім - в Крим і Константинополь і ще не раз присвячуватиме їй вірші.

Валентина теж не залишилася в Харкові. Слідом за відступаючими білими частинами вона опинилася в Криму і на залізничній станції в Севастополі познайомилася з підприємцем Георгієм Шлеє.

Валентина і Джордж Шлеє

Разом вони перебралися на німецькому кораблі до Константинополя, звідти -  за підробленими грецьким паспортами, купленим на виручені від продажу останніх коштовностей Валентини гроші, - в Грецію. З Греції Георгій і Валентина скоро переїхали до Італії, де Саніна намагалася зробити кар'єру як актриса німого кіно, а в 1922 році - в Париж. Тут Валентина вступила до трупи прославленого кабаре "Летюча миша". За два сезони вона не досягла там великого успіху, але змогла заробити грошей на переїзд через Атлантику. В кінці 1923 Георгій і Валентина опинилася я в Нью-Йорку з невеликою сумою грошей, великими амбіціями і валізою, в якому були сукні Валентини, зшиті і придумані нею самою - з дешевих тканин, дивних фасонів, не схожі ані на останні паризькі новинки, ані на моду Сполучених Штатів. Тоді там панував стиль "гарсон" і жінки прагнули вдягатися як хлопчики, носили короткі мішкуваті сукні з заниженою талією, коротко стриглися. Саніна-Шлеє вбиралася в жіночні сукні, підкреслювала фігуру і робила вишукані зачіски. Її нерідко зупиняли на вулиці і цікавилися, хто зшив сукню, і дізнавшись, що то вона сама, просили пошити щось і для них. Іноді Валентина погоджувалася - щоправда, нерідко виявлялося, що результат роботи не збігається з початковими побажаннями клієнтки. На всі закиди Валентина відповідала, що коли вже їй довірили зшити сукню - то їй видніше, що шити, щоб найкраще личило замовниці. І ніколи не помилялася - її сукні завжди були індивідуальні, вони підкреслювали особистість його власниці і особливості її зовнішності і поведінки.

Незаперечним девізом Будинки Валентини було: "Ніяких жахливих брошок і бантів на дупі".

Першим, хто помітив зшиті нею костюми для "Російських сезонів" Сержа Дягілєва, був художник Лев Бакст. Він порадив Валентині перемінити сцену, де її тримали на других ролях, на кравецьку професію.  Валентині судилося стати однією з найзнаменитіших жінок епохи, вона одягала найвідоміших красунь і модниць США, а тепер ці сукні зберігаються в музейних колекціях. Створений нею стиль визначив моду трьох десятиліть і його вплив помітно досі.

У її чоловіка, що став в США Джорджем Шлеє, справи теж йшли в гору. Успішно граючи на біржі, він зміг накопичити чималі кошти, а зайнявшись театральним бізнесом, домігся успіху і певної популярності, увійшовши таким чином у вище нью-йоркське товариство. Валентина отримала чудову нагоду демонструвати і себе, і свої туалети. На світських раутах і театральних вечірках вона швидко стала визнаною законодавицею стилю: її яскрава, незвичайна слов'янська краса і незвичайні сукні з розкішними декольте і пишними рукавами, підкресленою талією і оригінальними деталями привертали загальну увагу. Цьому сприяв і стиль поведінки Валентини, в якій продовжувала жити театральна актриса: її експресивні манери, мова, повна драматичних ефектів і відточені виразні жести робили її центром уваги в будь-якій компанії. Вбрання Валентина також шила з розрахунком на театральний ефект.

Вже скоро у Валентини одягалася вся голівудська богема: Кетрін Хепберн, Пола Негрі, Клодетт Кольбер, Гертруда Лоуренс, Глорія Свенсон, Ірен Селзнік, Грета Гарбо.

В 1928 році Валентина Саніна-Шлеє відкрила на Манхеттені, в найпрестижнішому районі Верхній Іст-Сайд, власний модний будинок "Valentina Gowns" - "Плаття Валентини". В спілкуванні з клієнтками вона продовжувала бути диктатором, буквально нав'язуючи їм фактуру чи фасон, пропонуючи спеціально створені до нього аксесуари, не звертаючи уваги ані на прохання, ані на вимоги замовниць, якщо вона була х ними не згодна. Велика цінителька розкішної простоти і благородної зручності, Валентина пропонувала своїм клієнткам блузи вільного крою, спідниці і накидки з дорогих тканин. Вона надавала перевагу чорному, створюючи в цьому кольорі туалети різних стилів і для будь-яких цілей, що для тодішньої Америки було не аби яким новаторством. Її по праву вважали королевою вечірніх суконь, розкішних і зручних водночас, в них жінка могла веселитися всю ніч, не мріючи скоріше скинути свої "обладунки" і розслабитися. Клієнтки Валентини згадували, що її метою було створювати сукні, в яких жінка могла сміливо кинутися на шию чоловікові, не боячись, що її сукня помнеться, порветься або збереться грудкою на спині.

"Дайте мені три шпильки, і я зроблю вам бальну сукню", - говорила Саніна. Вона і справді могла взяти шматок тканини, обернути навколо моделі, скріпити в потрібних місцях і створити приголомшливий образ. Сьогоднішні модниці мають бути їй вдячними: місіс Шлеє з революційним запалом відстоювала комфорт і зручність одягу.

"Красивим може бути лише те, у чому зручно сидіти, стояти, рухатися. Те, що сковує рухи і змушує відчувати себе неприродньо, не має сенсу, яким би модним воно не було. Незручний одяг приземлює", - говорила вона.

Паралельно Валентина створювала театральні костюми. Відомий американський театральний критик Брукс Аткінс писав, що костюми, створені Валентиною, починають говорити ще до самих акторів. Найбільшою її удачею були костюми, створені в 1939 році для "Вестсайдської історії" Боба Сінклера: елегантні вечірні туалети в в грецькому стилі, сукні в чорно-білу клітинку з оборками на комірі і ніжно-рожеві муслінові весільні сукні, схожі на ті, що носила в спектаклі Кетрін Хепберн, ще п'ять років були найпопулярнішими моделями модного дому Валентини.

Поступово Валентина Саніна стає одним з найвідоміших і дорогих американських дизайнерів одягу. Фешн-критики писали, що її сукні залишатимуться актуальними в будь-які часи, як лайкові рукавички. Її моделі регулярно публікують в кращих модних журналах - нерідко їх демонструє сама Валентина, яка все життя вважала, що саме вона є найкращою рекламою своїх моделей.

Журнал Vogue в 1940 році опублікував її велике інтерв'ю, в якому Валентина сформулювала свій підхід: ніяких шовкових квітів (хіба що в волоссі), ніякого хутра (хіба що соболь - норка, на її думку годиться тільки для того, щоб ходити в ній на футбольні матчі), ніяких дрібних малюнків на тканині (вони тільки відволікають увагу від жінки) і високих підборів. Нерідко бувало, що клієнток, які прийшли на примірку в туфлях на підборах, Валентина примушувала перевзутися в туфлі-човники, а якщо ті не погоджувалися, відмовлялася для них шити.

Знайомі Валентини Саніної згадують, що вона була дуже освіченою і начитаною, добре зналася на мистецтві та історії, але вдача в кутюр’є була непроста. Звикла з юності панувати над чоловіками і управляти ними, в той же час вона беззаперечно слухалася свого чоловіка Джорджа. Що, направду, не завадило їй ані фліртувати з іншими, ані влаштовувати чоловікові сцеин ревнощів. З чуток, вона нерідко використовувала свою чарівність на користь бізнесу чоловіка, зачаровуючи його партнерів. Крім чоловіка в неї було двоє близьких людей: художник Дмитро Бушен і акторка Грета Гарбо.

Саме Валентині Гарбо зобов'язана іміджем, гардеробом, знаменитими фасонами капелюхів та зачісок. Акторка з'являлася в речах від Валентини на екрані рекламних листівках і в повсякденному житті. Завдяки подрузі вона почала більше читати, подейкують, Валентина навіть допомагала їй готуватися до зйомок. Грета і Валентина були навіть схожі зовні і навмисно виходили в світ в майже однакових образах, щоб ще більше підкреслити схожість. Обох дуже тішило, коли підходячи за автографами шанувальники плуталися, хто з двох жінок є Гретою Гарбо. Для самої Гарбо це було і жартом і відпочинком: акторку напружувала її велика слава і необхідність постійно спілкуватися і бути милою з купою незнайомих людей.

Грета Гарбо в образах, створених Валентиною

В ательє Валентини Грета познайомилася з Джорджем Шлеє. Розповідають, що він випадково побачив оголену Грету в примірювальній кабінці, бо вона нещільно засмикнула штору. Джордж підійшов представитися і Грета, навіть не прикрившись, довго з ним спілкувалася. Цей випадок, більш схожий на анекдот, став початком багаторічних відносин. Не високий і не схожий на тогочасних красенів Джордж Шлеє якимось чином підкорив Грету Гарбо. Хоча і Валентина доклала до цього руку, бо сама відправила Грету зі своїм чоловіком в подорож Європою, оскільки сама мала купу справ на роботі.

Повернулися Гарбо і Шлеє вже парою і стали нерозлий вода. Він взяв під повний контроль життя Грети, керував її фінансами, виступав в ролі прес-аташе і повіреного в справах, супроводжував її в поїздках і навіть роздавав замість неї автографи та інтерв'ю. Гарбо навіть продала свій будинок і купила велику квартиру в тому ж будинку, де мешкало подружжя Шлеє. Коли Валентина отямилася, було вже пізно.

Хоча, може, вона від початку знала, що все так вийде і її це чомусь влаштовувало? Бо з чоловіком вона не розвелася і продовжила дружити з Гарбо. Журналісти нерідко фотографували всіх трьох в ресторанах, в автомобілі, в подорожах, писали, що обидві жінки є чи не сексуальними рабинями Джорджа, якого американці прозвали "російським осетром", вважаючи, що він повністю заволодів тілами, грошима і думками обох видатних жінок. Публіка дивувалася, що дві багаті, красиві і знамениті пані знайшли в цьому чоловікові. Інші, навпаки, не розуміли, як Джордж Шлеє може проводити так багато часу з Гарбо – про жахливу вдачу цієї шведки ходили легенди. А сам Джордж розповідав друзям, що вона – просто янгол, в порівнянні з вдачею його законної дружини.

Грета Гарбо, Валентина і Джорд Шлеє

Один з біографів Гарбо написав, що Шлеє не збирався розлучатися з Валентиною, зізнавшись їй якось: "Я люблю її, але вона ніколи не захоче вийти заміж. І зрештою, в нас з тобою стільки спільного!"

Остання учасниця цього трикутника Грета Гарбо на питання про їхні стосунки запевняла всіх, що вони – найкращі друзі. Тобто, всі троє вдавали, що нічого надзвичайного не відбувається. Щоліта Джордж і Грета проводили у Франції, а Валентина - у Венеції, потім вони знову з'їжджалися і все тривало як раніше.

Тим часом кар’єра Валентини Саніної-Шлеє стрімко йшла в гору. В кінці сорокових вона говорила, що модниці досі носять сукні, куплені у неї в 1936: "Треба шити з розрахунком на ціле століття. Треба забути, який на дворі рік". В часи війни, коли в тренді була тотальна економія, Валентина вдягала жінок в лаконічні костюми і сукні з середньовічними мотивами і короткі вечірні сукні з дуже м'якими плечима - на противагу моді на стиль мілітарі. Потім запропонувала моделі з органзи, плісировані спідниці і сукні з глибоким декольте, що дозволяли своїм власницям демонструвати розкішні коштовності.

В 1950 році вона випустила власні парфуми - My Own. А через сім років закрила свій модний дім.

Як пояснила модельєр журналістам, вона просто втомилася і хоче відпочити. Відійшовши від справ, Валентина зосередилася на поповненні колекції предметів мистецтва, яку подружжя почало збирати ще в 1920-х роках: православні ікони, живопис, меблі і бронза XVIII століття. Поступово Валентина все глибше йшла в релігію, знаходячи в ній розраду.

В 1964 році помер Джордж Шлеє. Вони удвох з Гарбо подорожували в Парижі. В номері готелю "Crillon" в нього стався серцевий напад, але лікарі, замість надавати допомогу, витріщалися на Гарбо і просили у неї автографи... Чоловіка врятувати не змогли, чи не встигли.

Після його смерті з’ясувалося, що більшість його спадку відписано Греті Гарбо, а Валентині – тільки квартира в Нью-Йорку і частина грошей.

Після смерті чоловіка Саніна-Шлеє розірвала всі стосунки з Гретою Гарбо. Вона вважала її винною в смерті Джорджа і після похорону, який пройшлов в Нью-Йорку за православним обрядом, запросила священика освятити свою квартиру, щоб вигнати з неї дух Гарбо.

Проте, колишні подруги продовжували жити в одному будинку. Говорили, що обидві спеціально платили консьєржу, щоб той не допускав навіть випадкових їхніх зустрічей. Свої роки до смерті обидві жінки прожили дуже замкнуто, практично не виходячи з дому. Валентина померла першою, в 1989 році. Її поховали поруч з Джорджем Шлеє.

Грета Гарбо померла через рік, її поховали на батьківщині.

14-го і 15-го грудня 2012 року на аукціоні Julien's відбувся розпродаж речей Грети Гарбо: капелюшки, сукні і пальто, і на кожній третій речі стояв лейбл Valentina.