Історія дня: Амет-Хан Султан, кримський татарин, "пахан" Гагаріна

Народився національний герой кримськотатарського народу звісно ж у Криму, в красивому містечку Алупка на південному березі в родині простого робітника (яка іронія долі) дагестанця Султана і місцевої красуні кримської татарки Насібе. Познайомилися вони в Алупці, коли Султан приїхав до Криму на заробітки.

Амет-Хан із сестрою Фатіме

Амет-Хан закінчив семирічну школу, вивчився на слюсаря-котельника і працював в сімферопольському паровозному депо. Звичайна біографія звичайного хлопця з бідної родини. Його відрізняло незвичайне хобі – паралельно з роботою Одночасно навчався в аероклубі. Одразу по закінченню він вступив до Качинської червонопрапорної військової авіаційної школи.

Початок війни він зустрів в небі. Молодого льотчика відправили в 4-й винищувальний авіаполк Одеського військового округу, дислокований під Кишиневом. Перший бойовий виліт він провів 22 червня 1941 року і вже восени він став командиром ланки і кавалером ордену Червоної Зірки. Довго Амет-Хан літав тільки на розвідку. Мабуть, засмучувався, що літає на винищувачі і досі не збив жодного ворожого літака.

Перша повітряна перемога в березні 1942 року - Амет-Хан тараном збив бомбардувальник "Юнкерс-88". У боях під Касторним і Воронежем протягом місяця Амет-Хан Султан знищив у повітряних боях сім літаків противника. Він воював на багатьох фронтах, брав участь в Сталінградській битві і збив шість літаків противника. Був сам збитий. Вижив.

Звільняв Ростов-на-Дону, брав участь в Донбаській операції. Після звільнення Таганрога і Мелітополя гвардії капітану Амет-Хану Султану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка". На цей час 23-річний Амет-Хан Султан здійснив 359 бойових вильотів, провів 79 повітряних боїв, особисто збив 11 літаків противника і 19 — у групових боях.

Амет-Хан любив набрати висоту і коршуном кидався на противника. Він мав надзвичайно гострий зір, першим помічав ворога і реагував миттєво, випереджаючи ворога на частку секунди. Німецькі льотчики дуже швидко вивчили кримськотатарську фамілію і боялися його як холери.

"Він швидко приймав рішення на зав'язку бою, на атаку. У нього була улюблена команда "Алюр три хрести! За мною!", — і його команда вступала в бій. Це була людина — небесний лев…", - розповідав про нього льотчик-винищувач Аркадій Ковачевич. А командувач авіації дальньої дії СРСР Олександр Голованов казав що "іншого такого льотчика в країні не було". "Що стосується льотної культури і тактики ведення повітряного бою, ні Покришкін, за всієї поваги до нього, ні хтось інший із ним не зрівняється"

Потім був Крим. Героїчний льотчик нарешті звільнював і свою рідну землю. В травні 44го йому навіть вдалося відвідати батьків (з цього починається знаменитий фільм "Хайтарма" Ахтема Сеітаблаєва), війна закінчувалася, в рідному селищі на нього чекала кохана. Попереду було щасливе життя.

Прийшовши додому Амет-Хан довідався, що його брата Імрана заарештовано по звинувачуванні у "пособництві окупантам". А вранці 18 травня почалася депортація. Амет-Хан прокинувся від галасу і вибігши на двір побачив, що солдати крутять руки його матері. Він кинувся в бійку і його б скрутили, якби не вийшов друг Амет-Хана Павло Головачов, який гостював у нього - він встиг вдягти кітель і солдатня відступилася, побачивши погони офіцера.

НКВСівці хотіли забрати тільки матір льотчика Насібу, бо вона була кримською татаркою. Тато великого льотчика - дагестанець. Допомогло втручання героя радянського союзу Головачова і командувача 8-ї армії генерала Хрюкіна.

З огляду на бойові заслуги Амет-Хана, його матір не вивезли до Узбекистану. Хрюкін допоміг Амет-Хану відправити батьків у станицю Привольна Краснодарського краю, до своїх батьків. Завдяки цьому вони не були депортовані і повернулися в Крим після війни. Друзів, інших близьких йому людей врятувати не зміг ніхто...

Невідомо, яких душевних сил це потребувало, але побачивши на власні очі депортацію, фактично геноцид свого народу, Амет-Хан продовжив воювати на боці країни, яка оголосила всіх кримських татар зрадниками. Перевчився на новий літак (Ла-7). В Москві він закохався в дівчину з українським прізвищем - Данильченко Фаїну Максимівну і майже одразу покликав її заміж. В цьому шлюбі народилися двоє синів: Станіслав і Арслан. Наразі їхня доля невідома.

Єдиним відомим нащадком Амет-Хана наразі є його онука Вероніка Амет-Хан. Вона кілька разів була в Криму і була на презентації фільму "Хайтарма".

Одружившись, льотчик повернувся на війну. Брав участь у боях в Східній Пруссії, битві за Берлін. Останній переможний повітряний бій Амет-Хан провів 29 квітня 1945 року над аеродромом Темпельгоф, збивши "Фокке-Вульф-190".

Після закінчення війни всіх асів відправили вчитися в військові академії. Амет-Хан провчився недовго – він вчився в школі всього сім років, а потім пішов працювати і вчився тільки льотній справі, потім воював. "Тверезо зважуючи рівень своїх знань, не бачу можливості подальшого навчання", вказав він в своєму рапорті на відрахування з академії.

Але він хотів літати. Через рік після війни він в Москві подав заяву на роботу льотчика-випробувача, але держава знову зрадила героя через його національність.

Кримських татар просто викреслили звідусіль. В тому числі тих, хто воював на боці Радянського союзу. І дві Золоті Зірки Героя Радянського союзу, три ордени Леніна, чотири ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського, орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Червоної Зірки і чотири медалі не допомогли. Він був з "народу зрадників".

Зрештою в справу знову втрутився Хрюкін і через рік Амет-Хана таки взяли на роботу льотчиком-випробувачем Льотно-дослідницького інституту МАП. Він став одним з найкращих льотчиків-випробувачів.

Амет-Хан Султан здійснював випробувальні польоти з метою вивчення аеродинамічних характеристик на швидкостях, близьких до швидкості звуку на літаючих лабораторіях, здійснив відпрацювання системи автоматичної дозаправки літаків у повітрі методом "з крила на крило", на літаку Ту-2 — першу в СРСР повністю автоматичну дозаправку в повітрі.

Він випробовував пілотований прототип "К" першої радянської авіаційної протикорабельної крилатої ракети КС-1 "Комета", прототип з-під носія Ту-4КС. Всього було проведено 150 пілотованих польотів чотирьох прототипів К-1, К-2, К-3 і К-4. За успішне виконання цього завдання Амет-Хана Султана в 1953 році представли до третьої Зірки Героя Радянського Союзу.

Але на заваді знов стала національність льотчика.

Лаврентій Берія, який був в кабінеті у Сталіна, якраз коли той переглядав список представлених до нагород, згадував, що побачивши пропозицію надати Амет-Хану Султану звання тричі Героя, він прошипів: "Як це татарина допустили до надсекретних випробувань?" Берія, бачачи гнів вождя, все ж сказав, що льотчик не просто випробовував ракету, але дивом, ризикуючи життям, врятував її. Сталін дещо пом'якшав, і Амет-Хан отримав Сталінську орден і премію.

Хтось міг би сказати, що Амет-Хан підкорився долі, здався і забув, що радянська влада зробила з його народом. Що він "продався" заради кар'єри і спокійного життя.

Насправді він постійно звертався до всіх із влади, з ким міг поговорити, із проханням повернути кримським татарам Батьківщину. Просив Ворошилова, просив Мікояна, разом з групою колишніх партійних і радянських працівників Кримської АРСР підписав лист до ЦК КПУ з проханням про реабілітацію кримських татар. За порушення табу на кримськотатарське питання його не пустили до Франції, куди Амет-Хана запросили на ювілей полку "Нормандія-Німан". Формальним приводом для заборони була його участь у випробуваннях секретного винищувача Су-9, але всі знали справжню причину того, що сталося: Амет-Хану неодноразово нагадували — якщо він "стане дагестанцем" (батько його був дагестанцем, а мати – кримською татаркою), всі проблеми відпадуть.

Не на того натрапили. Недарма друзі казали, що він - найвпертіша людина в світі. В анкетах Амет-Хан Султан вперто виводив в графі "національність": кримський татарин.

Незважаючи на цькування Амет-Хан продовжував наполегливо працювати, відточував системи катапультування з різних літаків.

Під час роботи над космічною програмою Амет-Хану довелося випробовувати спускний апарат, призначений для повернення перших космонавтів на землю. Разом з Головіним він відпрацьовував варіант аварійного приземлення космонавтів у разі аварії на спускному апараті. Амет-Хан Султан випробував також перший літак, призначений для створення штучної невагомості. У 1958–1960 роках космонавти першого загону космонавтів навички дій в умовах невагомості відпрацьовували на спеціально обладнаному літаку Ту-16, який пілотував Амет-Хан.

Коли медична комісія відсторонила Амет-Хана Султана від польотів на винищувачах, він з успіхом продовжував польоти на важких машинах. Амет-Хан Султан брав участь у підготовці до космічних польотів перших льотчиків-космонавтів Германа Титова, Валерія Биковського, Олексія Леонова, Павла Бєляєва, Володимира Комарова. Космонавти, включаючи Гагаріна, обожнювали його і жартівливо називали "паханом".

1 лютого 1971 року при виконанні випробувального польоту на літаючій лабораторії Ту-16Л Амеи-Хан загинув разом з екіпажем. Літак увійшов у зону випробувань, бортінженер почав опускати двигун, радист повідомив на землю про початок виконання польотного завдання і це було останнє повідомлення, яке отримали на КДП від лабораторії. Літак впав в болото.

"Коли старий орел передчуває наближення смерті, він з останніх сил рветься вгору, піднімається якнайвище. А потім складає крила і летить каменем на землю. Тому гірські орли вмирають в небі — на землю вони падають вже мертві", - Амет-Хан Султан, 25 жовтня 1970 року (під час святкування свого дня народження, за три місяці до загибелі.

Амет-Хану Султану був тільки 51 рік. Навіть після смерті йому не повернули Батьківщину, поховали в Москві. Та навіть погруддя великого льотчика намагалися поставити в Ярославлі, Махачкалі, Сталінграді, але ніяк не в Алупці. Існував навіть підроблений лист до Сталіна від Амет-Хана з проханням встановлювати йому пам'ятник в Криму. Коли підлог було розкрито і прийшов час відкривати пам'ятник, той зник, а місце для його встановлення виявилося засадженим квітами.

Пройшло ще кілька років, перш ніж погруддя встановили в Алупці на на бульварі Амет-Хана Султана.

Його іменем названо площу поблизу Центрального ринку міста, мікрорайон в Саках, залізничний зупинний пункт на 34-му кілометрі лінії Острякове — Євпаторія, вулиці в Алупці, Судаку, Міжводному, Мелітополі.

28 січня 2002 року іменем Амет-Хана Султана була названа мала планета Сонячної системи № 6278, відкрита у Кримській астрономічній обсерваторії

З 2015 року міжнародний аеропорт "Сімферополь" вже окупованого Криму носить ім'я Амет-Хана Султана. Кримські татари просили про це п'ять років, але регіонівська влада кожного разу відмовляла.

Музей Амет-Хана Султана

А в Алупці зберігся будинок, де народився Амет-Хан Султан і жила його родина. Ще нещодавно там жив його двоюрідний брат Шаміль Горюнов – син тітки Амет-Хана Хатідже. В 1944 році Аметхан врятував брата і тітку від депортації, зняв з автомобіля, однак через сорок днів їх все-таки вислали. Довгі роки родичі легендарного аса жили під Уфою. Після того як мати Аметхана тяжко захворіла, Хатідже з сином переїхали в Алупку, щоб доглядати за родичкою, а після її смерті мама Шаміля і батько Аметхана уклали фіктивний шлюб, щоб Хатідже змогла отримати кримську прописку. Шаміль з тієї ж причини (після депортації кримських татар довгий час забороняли селитися в Криму) взяв прізвище Горюнов.

Жив Шаміль в будинку, де народився і виріс Аметхан Султан. Кажуть, в останні роки сильно хворів. З цієї причини з ним так і не познайомився Ахтем Сеит-Аблаєв, який зняв фільм про його брата - Аметхана Султана, і зіграв у ньому легендарного льотчика.

Помер Шаміль у 83 роки, в квітні 2014го, маючи щастя не дожити до тих часів, коли наслідки Радянського союзу знову почнуть виживати кримських татар з їхньої батьківщини.