Хто вбиває бійців АТО в мирних містах

Після загибелі Аміни Окуєвої – бійця батальйону "Київ-2" суспільство знову згадало про те, як багато атовців гине в мирних містах насильницькою смертю. Відомий український волонтер Соломія Соломка склала перелік бійців АТО, які загинули в тилу.

"Трохи провела статистики, список не повний, але всі вбиті - військовослужбовці. І вони не загинули в зоні АТО, вони вбиті на мирній території України", написала вона на своїй сторінці у "Фейсбуці" і опублікувала перелік. В ньому 11 бійців. Це дуже багато - ціле відділення. Ми нарахували ще сімох. І це тільки відомі випадки, про які хоч трохи, але писали волонтери, журналісти.

Насправді, щомісяця в тилу вмирає цілий взвод атовців. Найчастіше – через ДТП і важкі хвороби, часто трапляються самогубства. І майже кожного місяця, а то й не один раз на місяць, атовців вбивають. Підривають в автівках, розстрілюють, викидають з вікон, намагаючись обставити це як самогубство.

За даними головного військового прокурора, небойові втрати ЗСУ склали 1294 військовослужбовців.

З них:

- захворювання - 405 фактів

- самогубство - 259 випадків

- нещасні випадки - каліцтва, травматизм - 148 випадків,

- умисне вбивство (це один одного) - 121 випадок

- дорожньо-транспортні пригоди - 112 випадків

- поводження зі зброєю та боєприпасами - 111

- отруєння, в т.ч. наркотичними, алкогольними засобами - 96 випадків

- порушення правил безпеки - 40 випадків

Наголошуємо, що це небойові втрати, тобто не тільки в тилу. Даних про те, скільки атовців загинуло саме в мирних містах, конкретніше – було вбито, нема.

Це були дані за 2016 рік. Цього року Матіос озвучив цифру в десять тисяч не бойових втрат. З них 2 150 військових загинули, а 3 700 – було поранено.

Цифри жахливі. 2 150 військових - це кілька баталйонів. Якщо порівнювати з минулим роком, за 2017 українська армія зазнала 856 небойових втрат.

Все це відбувалося, в тому числі, в мирних містах. Не через пиятику та необережність - на українських військових, ветеранів АТО полюють вбивці.

ПІДРИВ В АВТО

Найчастіший спосіб, за допомогою якого знищують бійців АТО – підрив автомобіля.

Тимур Махаурі

8 вересня в Києві підірвали авто з учасником АТО, розвідником чеченського батальйону імені Шейха Мансура Тимура Махаурі. Його супутниця отримала важкі поранення.

Махаурі був другом екс-міністра внутрішніх справ Грузії Георгія Лорткіпанідзе і співробітником спецслужб Грузії. Боровся з путінським режимом, його називали особистим ворогом Рамзана Кадирова. В 1999-2000 брав участь в бойових діях проти російських військ в Республіці Дагестан, в 2008 році брав участь в грузино-російській війні на боці Грузії.

На нього було скоєно 3 замахи на вбивство, в тому числі 08.03.2009 в Тбілісі шляхом підриву за допомогою СВП в під'їзді житлового будинку. Тоді Алі вдалося вижити.

З його ім'ям пов'язано кілька кримінальних історій. За інформацією fakty.ictv Тимур Махаурі (Алі Дубаєв), відомий також як Руслан Папаскері був заарештований у Туреччині восени 2012 року за звинуваченням у вбивстві представника "Імарату Кавказ" (сепаратистська ісламістська організація, яка веде озброєну боротьбу з Росією на Північному Кавказі) Муси Атаєва. Турецька преса тоді звинувачувала його в роботі на Кремль і писала, що Махаурі найбезпосереднішим чином причетний до ліквідації самого Шаміля Басаєва.

Через 3 роки він був звільнений рішенням суду та переїхав до України. У січні 2017 року поліція затримала двох озброєних людей, що знаходилися в Mercedes ML, одним із яких і був Махаурі. У водія були знайдені два пістолети з бойовими патронами. Також при ньому виявилися документи, що вказують на те, що він є розвідником Добровольчого міжнародного миротворчого батальйону, який базується в секторі М у зоні АТО. Командир чеченського батальйону Муслім Чеберлоєвський підтвердив журналістам, що затриманий в Києві боєць є тією самою людиною, яка проходила у справі Басаєва.

Чеберлоєвський заявив, що Махаурі їздив по Києву зі зброєю, бо був на завданні і взагалі за ним полюють. "Це факт, це доведено. Тимур за нашим завданням працював. Пістолет – мінімум для самозахисту. Це не автомат і не кулемет", - сказав він.

Максим Шаповал

27 червня в Києві підірваний в авто командир загону спецпризначення Головного управління розвідки Міноборони (так званий 10-й загін), полковник Максим Шаповал. У машину розвідника заклали понад півкілограма тротилу.

39-річний Шаповал був кіборгом, розробляв та здійснював секретні операції як на фронті, так і в тилу окупантів, збирав докази для міжнародних судів проти Росії. Таким чином, головна версія - демонстративне вбивство одного з найцінніших військових фахівців України, російський слід.

Юрій Возний

27 червня в селищі Іллінівка на Донеччині загинув через вибух авто керівник відділу Департаменту контррозвідки СБУ Юрій Возний. Ще двоє бійців СБУ та місцевий житель зазнали травм. Антон Геращенко заявив, що під автомобіль була підкладена бомба.

За даними журналіста Юрія Бутусова, полковник Возний у складі ДКР виконував важливі завдання по боротьбі з російською агентурою на Донбасі, працював у центральному апараті української контррозвідки. Він був абсолютно не публічною людиною, не місцевим, "і безсумнівно, що на нього було організоване полювання російськими спецслужбами".

31 березня у Маріуполі стався замах на заступника начальника головного відділу контррозвідки Донецького обласного управління СБУ полковника Олександра Хараберюша, внаслідок якого той загинув.

Олександр Хараберюш

До 2014 року профілем діяльності полковника Хараберюша була боротьба з нелегальною міграцією, в чому він показав успішні результати: набули чинності 15 обвинувальних вироків щодо організаторів каналів незаконного переправлення людей через державний кордон України. З початком війни на сході офіцер займався виявленням та знешкодженням агентури російсько-терористичних військ на території Донецької області, підконтрольній Україні.

СБУ встановила, що відповідальним за вбивство полковника спецслужби Олександра Хараберюша є бойовик на прізвисько "Ленін".

3 серпня в Києві, в лісосмузі загинув від вибуху гранатикерівник проекту "Центр творчої реабілітації та оздоровчого відпочинку "Бережниця", координатор проектів "Творча Криївка для бійця" та "Творча Криївка на морі" Валентин Гонтар.

Валентин Гонтар

Гонтар (позивний Прапор) - ветеран АТО з батальйону "Донбас", загинув від вибуху гранати у Святошинському районі Києва. Тіло знайшли 4 серпня близько 16 години біля озера Нивка в селищі Катеринівка. Як повідомили в поліції Києва, ймовірно він накрив собою гранату, а після вибуху його відкинуло. Біля нього знайшли елементи гранати, документи та особисті речі.

Спочатку слідчі кваліфікували загибель бійця як умисне вбивство із додатковою правовою кваліфікацією – самогубство. Проте 7 серпня справу перекваліфікували за ч.1 ст.115 ККУ – умисне вбивство.

За даними tyzhden.ua Валентинові Гонтарю було 44 роки. Він, кадровий військовий, морпіх. Під час першого штурму Іловайська, 10 серпня 2014 року, його група потрапила в засідку, Валентин отримав контузію та поранення в руку. Після повернення з війни Валентин разом з дружиною Віталіною Масловою займався проектом "Творча криївка" для реабілітації ветеранів АТО. Вони жили у Криворівні Івано-Франківської області.

Справу перекваліфікували на "умисне вбивство" після проведення певних слідчих дій. Наталія Барська, активістка, подруга родини загиблого, розповіла Тижню, що справу перекваліфікували після розмови зі слідчим, яка тривала понад чотири години, з'ясувалося, що у Валентина не було мотивів до самогубства. Барська стверджує, що Гонтар був щасливим у шлюбі. У день, коли його знайшли, його дитині виповнився рік. Крім того, він займався улюбленою справою, влаштувавши реабілітаційний центр для бійців АТО. Але найголовніше – за три дні до вбивства він перестав виходити на зв'язок з друзями та родиною, що для нього надзвичайно нехарактерно. Або його утримували насильно, або ж з ним відбувалося щось неймовірне".

За даними друзів він їхав у Київ, аби домовитись про продаж ділянки, яка йому давно належала, бо їх сім'я потребувала грошей.

РОЗСТРІЛ

24 липня в Дніпрі застрелили двох бійців АТО, загиблими виявилися колишній військовий 20-го ОМПБ 93-ї мотопіхотної бригади Олексій Вагнер та колишній боєць 11-го мотопіхотного батальйону Максим Іващук ("Щука").

Олексій Вагнер

Стрілянина у Дніпрі сталася біля кафе, стріляли з автоматичної зброї. Максим Іващук від вогнепальних поранень загинув на місці. Ще п'ятьох поранених, в тому числі атовця, адвоката Вагнера Едмонда Саакяна було доставлено в лікарню Мечникова, де лікарям не вдалося врятувати життя іншого бійця – Олексія Вагнера.

Вагнер раніше служив з Саакяном у 20-му ОМПБ 93-ї мотопіхотної бригади. Олексій був постраждалим під час нападу тітушок під керівництвом нардепа Вілкула 9 травня. Тоді спортсмени з однаковими наклейками на одязі, які супроводжували нардепа Олександра Вілкула, напала на ветеранів АТО у Дніпрі. Поліція їм не перешкоджала.

Максим Іващук

Іващук брав участь в боях під Красногорівкою 2016-го року. Журналіст Юрій Бутусов так згадує про бійця: "Вчора я писав про командира Іващука – Сергія Шадських, Максим згадував у себе на сторінці той страшний бій рівно рік тому 23 липня 2016-го, коли Шадських загинув на висоті 217,4 – це був його останній запис. І сам загинув в мирному Дніпрі на наступний день".

Поліція запевняє, що ввечері 24 липня у Дніпрі відбулася запланована зустріч двох сторін, на якій стався конфлікт, що стосується "економічних інтересів". Про це заявив в ефірі "9 каналу" начальник кримінальної поліції Дніпропетровської області Олег Грозь. Бутусов запевняє, що це не були ніякі "бандитські розбірки", а бандитський напад на порядних людей.

Ще одна точка зору

Саакян розповів правоохоронцям, що три дні тому на його родичів "наїхали" ці бандити і вимагали грошей. Після того, як вони зрозуміли, що їм нічого не дістанеться, вони відкрили вогонь

ЗАРІЗАЛИ

20 серпня на Харківщині вбили бійця 72-ї Гвардійської ОМБр Володимира Гончарова (позивний Мєлкій). Військовослужбовець перебував у відпустці. Про це повідомляється на сторінці 72-ї Гвардійської ОМБр в соцмережі Facebook.

Як відзначають у групі, юний боєць вижив під час активних бойових дій в Авдіївської промзоні. Однак смерть він зустрів не від ворожої кулі, а від ножа на мирній території в Харківській області.

Володимир Гончаров помер від двох ножових поранень.

21 жовтня в Броварах зарізали атовця,бійця 11-го батальйону "Київська Русь" Руслана Яцюка.

Руслан Яцюк

Згідно з повідомленням, труп з множинними ножовими пораненнями було знайдено рано вранці біля центрального входу на трикотажну фабрику, недалеко від бару "911".

Як заявив начальник Броварської поліції Олег Янчинський, чоловікові нанесли 9 ножових поранень, одне з яких - в область серця. За словами продавщиці магазину, розташованого в одному приміщенні з баром "911", конфлікт між чоловіками почалася о 3 годині ночі, перепалка переросла в бійку. За фактом вбивства відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 115 КК - "умисне вбивство", проводяться слідчі дії.

Яцюка призвали на службу у травні 2014 року, він був командиром відділення і взводу зв'язку, захищав Дебальцеве, Чигару, у лютому 2015 року - Донецький аеропорт. У лютому-травні 2015 року виконував обов'язки начальника зв'язку батальйону. Після повернення із зони АТО Яцюк оформив другу групу інвалідності через контузію. Також він був головою громадської організації "Рідний край".

22 червня в Києві зарізалиначальника розвідки 1 батальйону 54 ОМБР, засновника і голову Всеукраїнської спілки ветеранів АТО і волонтерів Сергія Олійника.

Сергій Олійник

Сталося це прямо посеред міста, біля станції метро "Золоті ворота". Спочатку виник конфлікт між двома чоловіками, один з яких грав на синтезаторі. За музиканта заступився його батько. Зловмисник напав на нього і завдав кілька ножових поранень. Поранення виявилися настільки серйозними, що чоловік помер на лавочці.

За словами його побратима Юрія Ширіна, Олійник захищав свого сина.

"Сумую. Сьогодні вбили мого побратима ... Служив в Мар'їнці, вбили в Києві. Він заснував і очолив Всеукраїнську профспілку ветеранів АТО і волонтерів. Він захистив свого сина музиканта в районі м. Золоті ворота в Києві", - написав Ширін.

Злочинця вдалося практично відразу встановити і затримати – це чоловік, який жив поруч з місцем трагедії. Після скоєного він сховався в під'їзді одного з будинків неподалік від місця трагедії. Також відомо, що у хлопця-музиканта у той день був випускний іспит. Конфлікт стався нібито через його гучну гру на музичному інструменті.

17 жовтня на Волині невідомі забили до смерті учасника АТО Олександра Дубеля. Від побоїв чоловік помер в реанімації не приходячи до тями.

Про це повідомив заступник голови Ківерцівської райради Анатолій Пушкін

За словами Пушкіна, Дубель майже добу перебував в реанімації і не приходив до тями. У нього залишилася мати похилого віку.

"Розмовляли з прокурором. Сказав, що заведено кримінальну справу. Перевіряють на причетність інших осіб", - повідомив Пушкін.

Також він наголосив, що деякі "зацікавлені особи" хочуть "зам'яти справу. В коментарях повідомляють, що Олександра побили двоє молодиків, один з який вважається психічно хворим.

Олександр Гриненко

21 березня 2016 року на вокзалі в Харкові на двох військових 92-ї механізованої бригади ЗСУ напали з ножем. Загинув розвідник 92й бригади Олександр Гриненко (позивний"Самба"), його побратим "Коха" отримав тяжкі поранення, але вижив. На сторінці бригади у Фейсбуці повідомляється, що хлопці були у відпустці, відпочивали в кафе.

Як зазначається на сайті поліції Харкова"Правоохоронці Холодногірського відділу поліції викрили 30-річного громадянина, який убив 30-річного чоловіка і замахнувся на життя 24-річного товариша. О 00-40 під час патрулювання Південного вокзалу наряд патрульної поліції почув крики. Прибувши на місце події, правоохоронці встановили, що чоловік завдав ножові поранення двом громадянам і намагався втекти з місця події. "По гарячих слідах" зловмисника було затримано". Як виявилося, двоє знайомих, 24 і 30 років, проводили вільний час у кафе. До них приєдналися 30 і 37-річний чоловіки. Під час вживання спиртних напоїв між учасниками застілля виник конфлікт. 30-річний підозрюваний дістав розкладний ніж і почав завдавати поранення новим знайомим. 30-річний потерпілий від нанесених ран помер на місці події. 24-річного хлопця з різаними ранами живота і плеча доставлено в лікарню".

За інформацією "Сегодня" Самба був свідком у справі про напад на мобільну групу Андрія Галущенка ("Ендрю") на Луганщині у вересні 2015 року. Про це повідомив голова юридичної фірми "СЕНС" Леонід Маслов, який є колишнім розвідником 92-й ОМБр і організовує захист підозрюваних в нападі на групу "Ендрю" Олександра Свидри ("Змій") і Павла Долженка ("Крим").

За його словами, вбитий Олександр Гриненко (позивний "Самба") міг підтвердити алібі підозрюваних, оскільки під час підриву автомобіля "Ендрю" знаходився в розташуванні розвідників 92-ї ОМБр і в цей момент не спав.

"Він був присутній в місці розташування розвідників, де ночували підозрювані. Їх алібі підтверджують багато людей. Однак на момент, що передував вибуху, їх алібі підтверджують люди, які не спали. І він якраз не спав", – сказав Маслов.

У той же час він висловив переконання, що вбивство Гриненка під час побутового конфлікту не пов'язане зі слідством у справі про напад на мобільну групу "Ендрю".

"Сам факт нападу підлаштувати таким чином, під побутовий конфлікт, неможливо, дуже важко", – підкреслив адвокат.

24 жовтня в місті Кагарлик на Київщині зарізали атовця Станіслава Черниша. Як повідомляє відділ комунікації поліції в Київській області, фатальна сутичка виникла між рідними братами та компанією молодиків. Під час бійки один із нападників ножем смертельно поранив старшого із братів.

ВИКИНУЛИ З ПОТЯГА

16 червня в потязі "Одеса-Костянтинівка" вбили бійця 25 окремої повітряно-десантної бригади Максима Бачинського. За словами журналіста Назара Приходька, незадовго до смерті він розповів, що у нього виник конфлікт з попутниками на ґрунті поглядів.

Максим Бачинський

Незадовго до цього Бачинський зник і його шукали кілька днів. Останній раз він виходив на зв'язок в санаторії, де проходив реабілітацію. Тоді ж він розповів, що їде з санаторію, бо в нього там виник конфлікт з іншими відпочивальниками.

У той же час слідчі розглядають версію самогубства у неконтрольованому стані. Рідні та знайомі загиблого запевняють, що він був релігійною людиною і прихильником здорового способу життя, тому не міг зробити такий вчинок.

Георгій Тороповський

17 вересня 2014 вбили, викинувши з потягу "Київ-Дніпропетровськ" бійця 40-го батальйону територіальної оборони "Кривбас" Георгія Тороповського. Він повертався з ротації, щоб підписати контракт.

Жорі тільки-но виповнилося 18, він повертався з ротації і хотів підписати контракт. Як повідомляє radiosvoboda до цього служив, обдуривши командирів, що повнолітній, а паспорт згорів в Українському домі. Воював під Маринівкою, в Іловайську, був поранений.

Георгій воював в батальйоні "Кривбас". Після подій в Іловайську Георгій приїхав додому й сказав, що їхній загін можуть розглядати як "незаконне бандформування", тому вони мають підписати офіційний контракт. Хлопець уже був повнолітнім.

У нічний потяг "Київ-Дніпропетровськ" 16 вересня 2014 року, каже мати, він сів з усіма документами, їхав підписувати контракт: "Їхав у військовій формі. На ній – нашивки "Кривбас", "Збройні сили України". Шеврон "Правий Сектор" – у кишені".

Під ранок його тіло знайшли на півдорозі, біля колій. У січні 2015 року справу закрили, довівши, що то був нещасний випадок. Але в матері залишаються питання.

"Якщо він загинув 17 вересня, то чому тільки в середині грудня була зроблена експертиза? Список пасажирів мені дали лише вкінці листопада. У Жори була камера GoPro, вона зафіксувала обличчя трьох пасажирів, які їхали з ним", – говорить Тетяна й додає, що запитувала, чи можна ідентифікувати обличчя. Відповіді не отримала

ВИКИНУЛИ З ВІКНА

23 червня в Києві випав з вікна боєць 12-го батальйону Дмитро Смирнов. Чоловік випав з дев'ятого поверху житлового будинку на вулиці Бучми у Дніпровському районі.

Дмитро Смирнов

За інформацією правоохоронців, напередодні загиблий вживав спиртні напої з власником квартири, з вікна якої випав, і двома його знайомими. Пізніше військовий нібито пішов в кімнату, а потім всі почули гуркіт і побачили відчинене вікно і відсутність гостя.

У поліції також зазначили, що раніше власник квартири притягувався до кримінальної відповідальності за завдання тяжких тілесних ушкоджень, тому вони розглядають різні версії події.

Громадський діяч Раїса Шматко припускає, що Смирнова могли вбити з метою пограбування.

За словами його дружини, Олексій планував випити пива з друзями, пізніше його бачили в магазині та за випивкою з незнайомими людьми. Після цього він пішов додому до нових знайомих.

Вдова військового стверджує, що при собі чоловік мав 10 тисяч гривень та документи на машину. Все це не було знайдено. Жінка впевнена, що її чоловіка вбили.

За словами сусідів підозрюваного у вбивстві бійця АТО, чоловік часто випивав і був агресивний, до того ж він і його дружина безробітні. Також вони розповіли, що незадовго до трагедії бачили, що Смирнов вийшов з під'їзду, схопився за гаманець і повернувся. Вони вважають, що боєць міг повернутися для розборок через пропажу грошей.

В'ячеслав Жалко

7 жовтня на Харківщині випав з вікна військовослужбовець 54 мінометної бригади В'ячеслав Жалко. Про це повідомила волонтер Олена Любинецька.

"Відходять найкращі. Сьогодні загинув чудовий і життєрадісний Слава Жалко. Вірніше, його вбили на мирній території біля полігону", - написала вона, не уточнивши, де саме сталося вбивство.

В ніч з п'ятниці на суботу, 7 жовтня, 31-річний В'ячеслав Жалко випав з вікна на четвертому поверсі. Від отриманих травм він загинув миттєво. Правоохоронці поки не коментують цього інциденту, посилаючись на таємницю слідства, однак побратими Славка вважають це вбивством.

"Він служив за контрактом у 54-й мінометній бригаді, - розповідає кореспонденту PRESS-ЦЕНТР товариш В'ячеслава Роман Яковець. - Того дня написав рапорт, взяв п'ятиденну відпустку, бо мав зі своєю дівчиною йти на день народження до когось, наскільки мені відомо. От саме там і сталася якась сварка, конфлікт, його викинули з вікна".

В'ячеслав Жалко народився у місті Сарни на Рівненщині, спочатку воював на сході як доброволець, а потім служив за контрактом. До війни Славко не мав постійної роботи, перебивався разовими підробітками, а в 2014-му його мобілізували, через рік знову повернувся на передову, вже як доброволець у складі "Правого сектору", стояв під Мар'їнкою.

НЕВИЗНАЧЕНІ ОБСТАВИНИ

12 лютого 2016 на київському вокзалі вбили атовця, старшого сержанта Сергія Васильєва.

Сергій Васильєв

Про це поінформував волонтер Валерій Дьяков. Як повідомив волонтер, атовець прямував у відпустку додому до Вінниці із зони збройного конфлікту. В комендатурі військових сполучень залізничної дільниці та станції Київ "Громадському радіо" підтвердили смерть старшого сержанта Васильєва. Але назвали його Андрієм Валерійовичем.

"Старший сержант Васильєв Андрій Валерійович. Загинув вчора вранці ", - повідомив черговий комендатури телефоном. За його словами, тіло було знайдено у будівлі "Батерфляй", що в районі залізничного вокзалу Києва.

А тим часом в ЗМІ з'явилася інформація з посиланням на Міноборони, що військовий міг померти від отруєння алкогольними напоями.

За попередніми даними, на місці події були виявлені також ознаки пограбування.

Іван Євчук

В травні 2016го на Житомирщині при загадкових обставинах загинув захисник Донецького аеропорту 23-річний Іван Євчук. Тіло молодого чоловіка з численними забоями знайшли на узбіччі сільської дороги. У Івана були зламані щелепа і нога, перебиті ребра і повністю синя, опухла від побоїв голова. "Там, де очі - все синє. Рвані рани, стесати особа - немов били чимось. Вуха були подерті, його катували ", - розповів ТСН батько загиблого Анатолій Євчук.

Швидше за все, хлопця викинули з машини вже побитим. На місці не знайшли слідів боротьби. Нападників було як мінімум двоє. Убитий був міцним і фізично розвиненим. Ті, хто його знав, говорять, що він би просто так не дався в руки зловмисникові - перед тим його, найімовірніше, несподівано оглушили.

Іван Євчук - боєць знаменитої 95-ї аеромобільної бригади. Захисник Донецького аеропорту. Євчука бойові товариші називали "Кабаном" - за його спортивну статуру. На своїх плечах він виніс з поля бою десятки поранених бійців. Потрапляв в засідки ворога, відстрілювався до останнього патрона і дивом виживав, здавалося б, в безвихідних ситуаціях. Однак про свої геройства ніколи не розповідав.

З поламаним носом, головним болем і нервовим зривом він повернувся додому. Влаштувався охоронцем і одного дня не повернувся з роботи. Батьки навіть не знають, де працював і що охороняв їх син. Ця замкнутість і небажання розповідати про свої проблеми не дозволяє швидко розкрити злочин.

Відомо, що Іван сів у машину на перехресті в Володарськ-Волинському. Там чоловіка останній раз бачили живим. Тепер поліція розшукує автомобіль або свідків події. Припускають, що Іван знав своїх убивць, бо не сів би вночі до незнайомців.

"Він проходив службу в зоні проведення АТО. Чи могло бути це пов'язано - сказати не можу. Більш за все, не пов'язане, оскільки це було побиття, а не пряме вбивство. Він помер від больового шоку", - розповів заступник начальника слідчого відділення місцевої поліції Андрій Магдич.

Нападники забрали з собою портмоне і годинник. Однак батьки Івана не вірять у версію пограбування, оскільки у сина з собою були лише кілька сотень гривень.

ПОМСТА СЕПАРАТИСТІВ, КРИМІНАЛЬНІ РОЗБІРКИ І РУКА КРЕМЛЯ

Говорячи про можливі мотиви вбивств, майже всі їх можна визначити як помсту сепаратистів чи роботу російських спецслужб. Особливо, коли йдеться про підриви авто – всі вбиті таким чином займали високі посади в армії і багато чого знали. Тож цілком ймовірно, що всі ці вбивства - замовні.

Але, разом із тим, підриви та розстріли дуже схожі на кримінальні розбірки. Не секрет, що дембелів-атовців часто використовують в справах різного ступеню законності, в тому числі, "в темну".

Вбивства з використовуванням холодної зброї, викидання з потягу або вікна, забиття до смерті схожі і на побутові злочини (в тому числі - на тлі зловживання алкоголем), і на вбивство із метою пограбування, і на помсту з боку сепаратистів, приховане під "битовуху".

В будь якому разі,поки справи не будуть розслідувані, все це - гадання на каві. Правоохоронці розкривають справу, затримують одних вбивць, наприклад, а в той же час відбувається новий замах. Наприклад, з різницею в день було вбито Окуєву і ідентифіковано організатора вбиства Хараберюша.

ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ ВЛАДА

Охорона військових керівників

Ніхто не каже, що вбивства не треба розкривати. Але набагато важливіше їх попереджувати. За рік, за даними Матіоса, ми мали майже тисячу не бойових втрат. Що офіційні органи роблять для того, щоб ці страшні списки більше не поповнювалися? Інколи здається, що нічого крім заяв.

Міністр оборони Полторак повідомив про посилення охорони військових керівників, які виконують завдання із протидії російській агресії. Заяву було зроблено 29 червня після того, як загинули Шаповал, Возний і Хараберюш.

"Ми вживаємо комплекс заходів для забезпечення безпеки силових підрозділів, керівників силових підрозділів. На жаль, спеціальні служби країни-агресора працюють для того, щоб максимально нейтралізувати керівників, які здатні грамотно і чітко проводити роботу з ліквідації загроз на сході України. І Міністерство оборони, і Служба безпеки України та інші силові структури вживають відповідних заходів", – зазначив Полторак.

Треба сказати, нікого з керівників після цієї заяви справді не було вбито. А як щодо атовців, не обіймаючих керуючі посади, але відомих всій країні? Хто їх захистить? І чи можливо це взагалі - не приставиш же до кожного відомого дембеля охоронців.

Час від часу лунають авторитетні заяви про те, що в українській армії має з'явитися щось на кшталт "Моссаду" - спецрозвідки, яка в тому числі, буде займатися помстою за своїх. В ізраїлетян ці операції вже стали легендарними.

Але в Україні поки що кожен демобілізований атовець сам за себе.

Дозвіл на зброю

Саме тому військові і волонтери вже неодноразово підіймали питання дозволу на вогнепальну зброю. Щоб захищати себе власноруч.

Перший раз, коли було скоєно напад на Осмаєва і Окуєву в червні цього року, Аміна відстрілялася з нагородної зброї і цим врятувала життя собі і чоловікові. Після другого замаху, який вдався, військові повернулися до цієї теми.

Скоріш за все, політики почнуть виступати з цією темою як тільки наступить чергове інформаційне затишшя, але все знову залишиться на рівні гучних заяв, взаємних образ і залякування суспільства.